Рішення № 9573035, 12.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/212.05.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНКОРД КОНСАЛТИНГ” до           Товариства з обмеженою відповідальністю “ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА

КОМПАНІЯ”

про           стягнення 7 018 888,11 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача: Голуб М.В.,

Від відповідача: Ніколаєва І.В., Тарасов І.М.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ” про стягнення 687715, 20 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за договором суборенди № 19 від 19.09.2008 р. за період до 01.01.2009 р., 5428162, 12 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.01.2009 р. до 10.08.2009 р., 236194, 56 грн. заборгованості по компенсації витрат, пов’язаних з експлуатацією нежитлового приміщення за період з 01.01.2009 р. по 10.08.2009 р., 456088, 92 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань по сплаті орендної плати до 10.08.2009р., 151734, 84 грн. інфляційних збитків, 58992, 47 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 19 від 19.09.2008 р.

Ухвалою суду від 14.01.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/2 та призначено її розгляд на 08.02.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання 08.02.2010 р., невиконанням ним вимог ухвали від 14.01.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 08.02.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 24.02.2010 р., зобов’язано позивача надати суду рахунки на сплату орендної плати та докази їх виставлення, рахунки на відшкодування витрат, пов’язаних з експлуатацією приміщення і офісного центру, докази отримання відповідачем рахунків на відшкодування експлуатаційних витрат, докази понесення позивачем витрат, пов’язаних з експлуатацією приміщення, які підлягають відшкодуванню відповідачем; повторно зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву; у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2010 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 08.02.2010 р. витребуваних судом документів не надав.

Представник відповідача відзиву на позов не надав. У судовому засіданні 24.02.2010 р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості належним чином підготуватися до судового засідання.

Вищезазначене клопотання представника відповідача суд ухвалою від 24.02.2010 р. відхилив.

Приймаючи до уваги необхідність витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи невиконання сторонами вимог ухвали від 14.01.2010 р. та від 08.02.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 24.02.2010 р. розгляд справи було відкладено до 15.03.2010 р.

У судовому засіданні 15.03.2010 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2010 р., серед яких, зокрема, договір суборенди № 1/16-696 від 19.11.2007 р.

Представник відповідача надав суду пояснення по суті спору, а також клопотання про витребування у позивача доказів у справі, зокрема акту прийому-передачі до договору суборенди № 19, договір суборенди № 1/16-696 від 19.11.2007 р., правила і положення про офісний центр, додаток № 3 до договору суборенди № 19 та належним чином оформлені докази по витратам позивача на експлуатацію приміщення в період з вересня 2008 р. до вересня 2009 р.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд його задовольнив частково та витребував у позивача акт прийому-передачі до договору суборенди № 19, правила і положення про офісний центр та додаток № 3 до договору суборенди № 19.

Що стосується прохання відповідача витребувати у позивача договір суборенди № 1/16-696 від 19.11.2007 р., то суд його відхилив, враховуючи те, що зазначений договір був наданий позивачем у судовому засіданні, у зв’язку з чим витребувати його повторно немає підстав.

Щодо клопотання відповідача в частині витребування з позивача доказів по витратам позивача на експлуатацію приміщення в період з вересня 2008 р. до вересня 2009 р., відповідач у своєму клопотанні не зазначив, які саме докази належить витребувати з позивача, у зв’язку з чим суд його відхилив в цій частині.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, судом було відкладено розгляд справи № 37/2 до 22.03.10 р.

Представник позивача у судовому засіданні 22.03.10 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав документи на виконання вимог ухвали (претензію, рахунки на оплату).

Представник відповідача у судовому засіданні 22.03.10 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, копії листів, пояснення по суті спору та заявив клопотання про залучення у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “П.М.А.”.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання. Суд заявлене клопотання відхилив.

Враховуючи вищевикладене, з метою повного, всебічного та об’єктивного дослідження наданих доказів у справі № 37/2, судом було оголошено перерву у даному судовому засіданні до 07.04.10 р.

30.03.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування і приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

02.04.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва позивач надав для підтвердження своїх позовних вимог Акт прийому-передачі приміщення від 01.10.08 р.

06.04.10 р. через службу діловодства Господарського суду м Києва від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 07.04.10 р. представник відповідача надав суду доповнення до відзиву та заявив клопотання про витребування письмових доказів та про проведення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Дослідивши матеріали справи, судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 14.04.10 р. для підготовки залу судового засідання для проведення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

09.04.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява з проханням надати можливість ознайомитись з матеріалами справи №37/2.

У судовому засіданні 14.04.10 р. представник відповідача заявив клопотання про витребування письмових доказів, які суд відхилив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 14.04.10 р. судом було оголошено перерву для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту.

15.04.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшла заява про відвід судді у справі № 37/2.

Ухвалою Голови Господарського суду м. Києва від 19.04.10 р. заяву ТОВ “ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ” про відвід судді Гавриловської І.О. у справі №37/2 залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 23.04.2010 р. судове засідання у даній справі призначено на 12.05.2010 р., викликано для участі представників учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»(орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ»(суборендар) 19 вересня 2008 року був укладений договір суборенди № 19, відповідно до умов якого орендар зобов’язався передати суборендарю в тимчасове платне користування (суборенда) частину території будинку Торгово-офісного комплексу «Парус», іменовану далі «приміщення», площею 696 кв.м.

Згідно з пунктом 1.4. зазначеного договору, передане суборендарю приміщення належить орендареві на підставі договору суборенди № 1/16-696 від 19 листопада 2007 р., орендар підтверджує, що має право передавати приміщення в суборенду.

У відповідності до пунктів 4.1., 4.2. договору № 19 від 19.09.2008 р., приміщення передається суборендарю на підставі акту прийому-передачі, у якому можуть вказуватися опис його технічного стану, остаточний розмір площі, дані про наявність систем забезпечення, місце розташування приміщення на поверховому плані і технічна специфікація Офісного центру. Акт прийому-передачі приміщення складається і підписується сторонами на «дату початку суборенди», який є додатком № 2 до цього договору. «Дата початку суборенди»- день підписання сторонами даного договору.

Позивач належним чином виконав взяте на себе зобов’язання за договором суборенди № 19 від 19.09.2008 р., зокрема –передав 01 жовтня 2008 року відповідачу, а відповідач прийняв частину нерухомого майна загальною площею 696 кв.м., що знаходиться на 16 (шістнадцятому) поверсі офісного центру «Парус»за адресою Україна, м. Київ, вул. Мечникова, 2, і дозволив суборендарю використовувати приміщення у відповідності до мети і умов договору суборенди № 19 від 19.09.2008 р., про що складено акт прийому-передачі приміщення від 01.10.2008 р. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 9.1. укладеного між сторонами договору суборенди, всі належні за даним договором платежі суборендар сплачує орендареві у формі безготівкових банківських розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на рахунок орендаря, зазначений в даному договорі, або на інший рахунок орендаря, про який суборендарю сповіщено у письмовій формі.

Згідно з пунктом 8.1. договору № 19 від 19.09.2008 р., відповідно до умов даного договору суборендар сплачує орендареві суми коштів у вигляді наступних платежів: орендна плата; відшкодування витрат, пов’язаних з наданням комунальних послуг («оплата комунальних послуг»); відшкодування витрат, пов’язаних із забезпеченням електропостачання (оплата електроенергії); відшкодування експлуатаційних витрат.

При цьому, у відповідності до пунктів 11.3., 11.4. договору суборенди № 19 від 19.09.2008р., орендна плата сплачується суборендарем щомісяця, авансом, не пізніше 1-го числа поточного місяця. Незважаючи на те, що для зручності суборендаря орендар може до 5-го числа кожного відповідного місяця виставляти суборендарю рахунок, суборендар зобов’язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного у даному договорі, незалежно від факту одержання суборендарем таких рахунків.

З наданих суду документів вбачається, що з 01.10.2008 р. до 31.12.2008 р. позивач виставив відповідачу рахунки на оплату орендної плати на загальну суму 1705584, 86 грн., тоді як відповідач їх оплатив частково –лише на суму 1017869, 66 грн., у зв’язку з чим за вказаний період виникла заборгованість у розмірі 687715, 20 грн.

За період з 01.01.2009 р. до 10.08.2009 р. відповідачу були виставлені позивачем рахунки на оплату орендної плати в загальному розмірі 5428162, 12 грн., які відповідачем оплачені не були.

Відповідно до пункту 13.1. договору суборенди № 19 від 19.09.2008 р., крім оплати орендної плати суборендар відшкодовує витрати орендареві за вартістю комунальних послуг та витрат, пов’язаних з експлуатацією приміщення і офісного центру в цілому, по водопостачанню, опаленню і каналізації, електропостачанню, крім випадків, коли суборендар самостійно укладає договори на надання цих послуг з відповідними організаціями. Рахунок щодо сплати вартості комунальних послуг, що підлягають до сплати на адресу відповідних організацій, направляється суборендарю і є підставою для розрахунків. Суборендар зобов’язаний компенсувати вартість витрат орендаря за такі послуги протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від орендаря відповідного рахунку.

При цьому, згідно з підпунктом 13.1.5. пункту 13.1. договору суборенди № 19 від 19.09.2008р., компенсація вартості спожитої електроенергії здійснюється суборендарем за діючим тарифом на електричну енергію для споживачів (крім населення), встановленим Національною комісією регулювання електроенергетики України на відповідний місяць, на підставі показань приладу обліку спожитої електроенергії, що встановлений у приміщенні. Сума, належна до сплати в якості компенсації за спожиту електроенергію, вказується орендарем у відповідному рахунку, який щомісячно надається суборендарю.

Позивач пояснив суду, що за період з січня 2009 року до липня 2009 року ним були понесені витрати, пов’язані з експлуатацією нежитлового приміщення, в сумі 236194, 56 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачем, проте не були відшкодовані. У підтвердження наведеного надав платіжні доручення на сплату цих витрат та рахунки-фактури, які виставлялись відповідачу.

За наведених обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ»687715, 20 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за договором суборенди № 19 від 19.09.2008 р. за період до 01.01.2009 р., 5428162, 12 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.01.2009 р. по 10.08.2009 р., 236194, 56 грн. заборгованості по компенсації витрат, пов’язаних з експлуатацією нежитлового приміщення за період з 01.01.2009 р. до 10.08.2009 р., 456088, 92 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань по сплаті орендної плати до 10.08.2009 р., 151734, 84 грн. інфляційних збитків, 58992, 47 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 19 від 19.09.2008 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у договорі № 19 від 19.09.2008 р. сторони погодили строки оплати орендної плати та здійснення платежів щодо компенсації витрат, пов’язаних з експлуатацією нежитлового приміщення.

Зокрема, у відповідності до пунктів 11.3., 11.4. договору суборенди № 19 від 19.09.2008р., орендна плата сплачується суборендарем щомісяця, авансом, не пізніше 1-го числа поточного місяця. Незважаючи на те, що для зручності суборендаря орендар може до 5-го числа кожного відповідного місяця виставляти суборендарю рахунок, суборендар зобов’язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного у даному договорі, незалежно від факту одержання суборендарем таких рахунків.

Таким чином, строк сплати орендної плати за договором суборенди № 19 від 19.09.2008 р. не фіксованим і не залежить від строків виставлення позивачем відповідачу рахунків на її оплату.

У зв’язку з цим, враховуючи, що відповідач не оспорив суму заборгованості та не довів суду належного виконання ним своїх зобов’язань за договором № 19 від 19.09.2008 р. щодо сплати орендної плати, то за таких обставин суд визнає обґрунтованими позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ»687715, 20 грн. заборгованості за договором суборенди № 19 від 19.09.2008 р. станом на 01.01.2009 р. та 5428162, 12 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.01.2009 р. по 10.08.2009 р.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості з компенсації витрат, пов’язаних з експлуатацією нежитлового приміщення, то судом встановлено, що суборендар зобов’язаний компенсувати вартість витрат орендаря за такі послуги протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від орендаря відповідного рахунку (пункт 13.1. договору № 19 від 19.09.2008 р.).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивач не навів суду конкретних дат отримання відповідачем рахунків на компенсацію вартості витрат орендаря, пов’язаних з експлуатацією нежитлового приміщення, і не довів суду фактів такої передачі цих рахунків, то за таких обставин суд не може дійти висновку про настання строку сплати за цими рахунками, у зв’язку з чим не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»в цій частині.

Також позивач просить стягнути з відповідача 456088, 92 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 27.1. договору № 19 від 19.09.2008 р., відповідно до якого у випадку прострочення суборендарем виконання зобов’язання щодо здійснення будь-яких платежів на користь орендаря, і якщо будь-який платіж за даним договором буде прострочений суборендарем, суборендар зобов’язаний сплатити орендареві неустойку у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов’язання, за кожен календарний день прострочення, якщо інші штрафні санкції не передбачені в цьому договорі або чинним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» на користь позивача підлягає пеня у розмірі 456088, 92 грн.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 151734, 84 грн. інфляційних збитків та 58992, 47 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 19 від 19.09.2008 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання щодо сплати орендної плати, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 151734, 84 грн. інфляційних збитків та 58992, 47 грн. трьох процентів річних.

Твердження відповідача про те, що у позивача відсутній дозвіл орендаря на передачу спірних приміщень в суборенду, є безпідставним і спростовується матеріалами справи, зокрема, договором суборенди № 1/16-696 від 19.11.2007 р. Крім того, слід зазначити, що договір № 19 від 19.09.2008р. на момент прийняття рішення у даній справі є чинним і відповідачем у встановленому законом порядку з підстав відсутності необхідного дозволу на його укладення не оспорений.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України, право чин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача на те, що у зв’язку з порушенням ним зобов’язань щодо оплати за договором № 19 від 19.09.2008 р. йому чинилися перешкоди у користування суборендованим майном, суд визнає необґрунтованим, оскільки ці обставини не підтверджені належними доказами, а ґрунтуються на актах, складених відповідачем в односторонньому порядку. Крім того, за умовами вказаного договору відповідач сам погодився на можливість обмеження його доступу до приміщень у випадку затримки платежів (пункт 12.1. договору № 19 від 19.09.2008 р.).

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»підлягає задоволенню частково: стосовно стягнення 687715, 20 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за договором суборенди № 19 від 19.09.2008 р. за період до 01.01.2009 р., 5428162, 12 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.01.2009р. по 10.08.2009 р., 456088, 92 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань по сплаті орендної плати до 10.08.2009 р., 151734, 84 грн. інфляційних збитків та 58992, 47 грн. трьох процентів річних.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ” (вул. Первомайського, 5-А, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 34414280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»(вул. Мечникова, 2, 16 поверх, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 34926557) 687715 (шістсот вісімдесят сім тисяч сімсот п’ятнадцять) грн. 20 коп. заборгованості по орендній платі за період до 01.01.2009 р., 5428162 (п’ять мільйонів чотириста двадцять вісім тисяч сто шістдесят дві) грн. 12 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.01.2009 р. по 10.08.2009 р., 456088 (чотириста п’ятдесят шість тисяч вісімдесят вісім) грн. 92 коп. пені, 151734 (сто п’ятдесят одну тисячу сімсот тридцять чотири) грн. 84 коп. інфляційних збитків, 58992 (п’ятдесят вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто дві) грн. 47 коп. трьох процентів річних, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.