Ухвала суду № 95729338, 23.03.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2021 Справа №607/5009/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подала до суду позов до відповідачів ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Скловироби», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області Андрійовська Віра Віталіївна, приватний нотаріус Жовнір Іван Теодорович про визнання протиправними рішень державного реєстратора, визнання недійсним Акту приймання-передачі майна, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності та поновлення права власності.

Одночасно із поданням позову позивачкою подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить: накласти арешт на офісне приміщення 1, загальною площею 77,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Скловироби»; накласти арешт на офісні приміщення 2, загальною площею 424,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Скловироби». В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову покликається на те, що спірні офісні приміщення були придбані відповідачем ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя, на що вона надала нотаріально посвідчену згоду. У червні 2020 року вона звернулася у Тернопільський міськрайонний суду із позовом про поділ спільного майна подружжя. Однак, дізналася про те, що відповідач без її згоди відчужив спірні нежитлові приміщення, які є спільним майном подружжя на користь ТОВ «Скловироби». Вважаючи відчуження офісних приміщень незаконним, а дії держаного реєстратора щодо реєстрації за ТОВ «Скловироби» права власності на офісне приміщення 1, загальною площею 77,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Скловироби» та офісне приміщення 2, загальною площею 424,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 незаконними, позивачка вказує, що у даному випадку, за час розгляду вказаного позову у суді, існують ризики відчуження відповідачем ТОВ «Скловироби» даних офісних приміщень на користь третіх осіб, а тому, невжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на спірні нежитлові приміщення унеможливлять виконання рішення суду у разі його задоволення. З цих підстав просить заяву задовольнити.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд приймає до уваги наступні обставини:

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Як убачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №244814936, сформованої 17 лютого 2021 року, офісні приміщення 2, загальною площею 424,7 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 31 липня 2020 року зареєстровані на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Скловироби».

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №244814486, сформованої 17 лютого 2021 року, офісні приміщення 1, загальною площею 77,5 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 31 липня 2020 року зареєстровані на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Скловироби».

Частиною 1 ст.150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року, прийнятої за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м.Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Судом установлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу права власності на офісні приміщення 1 та 2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином наявні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Разом із цим, суд звертає увагу на наступне.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Диспозиція ст. 149 – 153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів…Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, оцінюючи наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, беручи до уваги, що накладення арешту на майно відповідача є заходом, який призводить до суворих обмежень для власника майна у користуванні його майном та вказані дії можуть призвести до порушень конституційних прав відповідача по справі на володіння та користування належним йому майном, виходячи із засад розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити частково шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Скловироби» вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом передачі, продажу, дарування, реєстрації, перереєстрації) офісних приміщень 1, загальною площею 77,5 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та офісних приміщень 2, загальною площею 424,7 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, суд враховує те, що саме такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти будь які дії щодо відчуження спірного нежитлового приміщення є достатнім і співмірним із заявленими позивачем вимогами та в той же час не буде порушувати прав відповідача.

На підставі наведеного та керуючись статтями 149-154,259,260, 353,354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Скловироби» (адреса місцезнаходження: вул. Бригадна, 11А, с. Шлихтинці, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 43708194) вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом передачі, продажу, дарування, реєстрації, перереєстрації) офісних приміщень 1, загальною площею 77,5 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та офісних приміщень 2, загальною площею 424,7 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти заявлених вимог – відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати у Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, позивачу, відповідачам та третім особам.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення та підписання ухвали суду – 23 березня 2021 року.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка