Ухвала суду № 95728112, 22.03.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/1434/19

2/465/2333/21

Ухвала

про самовідвід

"22" березня 2021 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про стягнення моральної і матеріальної шкоди, упущеної вигоди та визнання судом не дійсності проведення судово-психіатричної експертизи у м. Львові в червні 2017 року, -

встановив:

18 березня 2019 року позивач звернулася до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою про стягнення моральної і матеріальної шкоди, упущеної вигоди та визнання судом не дійсності проведення їй, позивачу, судово-психіатричної експертизи у м. Львові в червні 2017 року, яку у подальшому уточнювала.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2019 року справу передано судді Мартинишин М.О.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26 березня 2019 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання, яке суддею не завершено.

25 вересня 2019 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, що здійснений на виконання рішення зборів суддів № 6 від 17.09.2019 року та розпорядження керівника апарату суду №110/Р від 25.09.2019 року, у зв`язку з чим, справу передано судді Дзеньдзюрі С. М.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2020 року позовну заяву залишено без розгляду. Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

13 березня 2020 року позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду до Львівського апеляційного суду, який 22 липня 2020 року, за результатами апеляційного розгляду, оскаржувану ухвалу скасував, а справу повернув до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 19 серпня 2020 року суддя Дзеньдзюра С. М. задоволив самовідвід, що стало підставою для чергового повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2020 року справу, в порядку ст. 33 ЦПК України, передано судді Мартинишин М.О., яка прийняла справу до свого провадження, а відповідно до ухвали від 18 вересня 2020 року, задоволила заяву представника відповідача – адвоката Сокальського Д.А. про відвід судді.

Матеріали справи передано до цивільної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на автоматизований розподіл для повторного визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2020 року справу передано судді Кузю В.Я.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2020 року цивільну справу № 465/1434/19 передано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» задоволено, ухвалу суду від 15 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підстави такого рішення викладені в постанові.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.03.2021 року, дану справу передано судді Кузю В.Я.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вважаю, що як суддя підлягаю самовідводу з наступних підстав.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2020 року цивільну справу № 465/1434/19 за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про стягнення моральної і матеріальної шкоди, упущеної вигоди та визнання судом не дійсності проведення їй судово-психіатричної експертизи у м. Львові в червні 2017 року, передано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

Постановляючи ухвалу від 15.10.2020р., суд виходив з заявленого позивачкою клопотання про передачу справи за підсудністю, тобто за фактичним місцем її проживання у м. Києві, стану здоров`я позивачки, який підтверджується наданими нею довідками, фактичної можливісті участі позивача в судовому засіданні з урахуванням визнання її участі судом обов`язковою. У той же час, суд, при прийнятті рішення виходив із вимог ст. 5 ЦПК України, ст. 55 Конституції України та ст. 6 «Конвенції з прав людини і основоположних свобод». При цьому суд зважив на те, що підстави для передачі справи до іншого суду виникли на стадії підготовчого судового засідання, а тому передача справи до іншого суду узгоджена з вимогами ч. 2 ст. 31 ЦПК України.

Скасовуючи ухвалу від 15 жовтня 2020 року про направлення справи за підсудністю, Львівським апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, фактично узагальнено пояснення, надані позивачкою, оскаржуване рішення не відповідає ст.263 ЦПК України, хоч таке судом першої інстанції не ухвалювалося.

Моє ставлення, як судді, до даної позовної заяви уже висловлене у скасованій ухвалі, а відтак, даний факт є тією обставиною, що викликатиме сумнів у моїй неупередженості при повторному її вирішенні, та відповідно до п. 5 ч.1 ст.36 ЦПК України, є підставою для самовідводу.

Крім того, позивачка зверталась до Вищої ради правосуддя із скаргою на дії судді Франківського районного суду міста Львова Кузя В.Я. під час розгляду справи № 465/1434/19, що також є обставиною, яка унеможливлює подальший розгляд справи даним складом суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартиненко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, де зазначається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Отже, з метою виключення підстав та мотивів учасників судового провадження для сумніву у безсторонності, неупередженості чи об`єктивності під час розгляду справи, заявляю самовідвід та вважаю, що заява про самовідвід судді Кузя В.Я. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд –

постановив:

Самовідвід судді Кузя В.Я. при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про стягнення моральної і матеріальної шкоди, упущеної вигоди та визнання судом не дійсності проведення судово-психіатричної експертизи у м. Львові в червні 2017 року- задоволити.

Матеріали судової справи №465/1434/19 (судове провадження № 2/465/2333/21) передати до загальної канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь