Рішення № 95726582, 18.03.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.03.2021

Справа № 937/6987/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Міщенко Т.М.,

за участі секретаря – Пліхун Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати виконавчий напис № 12425, виданий 07.09.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 120669,95 грн та судових витрат у сумі 1800 грн таким, що не підлягає виконанню. Також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 з моменту отримання поштового повідомлення влітку 2020 року дізнався про існування виконавчого провадження ВП № 60043710, відкритого Мелітопольським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. № 12425 від 07.09.2017 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором на користь АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 120669,95 грн та судових витрат у сумі 1800 грн. Позивач зазначає, що не має заборгованості перед відповідачем АТ КБ «ПриватБанк», не укладав договору іпотеки, не отримував жодного рішення суду чи повідомлення щодо зазначеної в постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника заборгованості перед відповідачем АТ КБ «ПриватБанк». У період з серпня 2015 року по листопад 2016 року перебував на військовій службі у лавах АТО. На теперішній час працює в ФОП ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) протягом 2 років і отримує заробітну плату, яка є єдиним доходом для утримання сім`ї – дружини та малолітньої дитини. Щодо існування ФОП ОСОБА_3 , зазначеного в одній із копій постанов державного виконавця як його місце роботи – ОСОБА_1 нічого не відомо, про це дізнався лише з постанови державного виконавця за № 60043710 від 18.06.2020, яку отримав поштою. На думку ОСОБА_1 , при вчиненні виконавчого напису нотаріус Київського міського нотаріального кругу Швець Р.О. керувався неіснуючими обставинами, що послугували підставами для вчинення напису. Вважає, що є всі підстави для визнання виконавчого напису № 12425, виданого 07.09.2017, таким, що не підлягає виконанню. Умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису є безспірність наявності боргу та його розміру. Позивач зазначає, що він ніякого договору з відповідачем не вкладав, будь-які кошти та послуги від нього не отримував. Від відповідача будь-які повідомлення про борг та строк його повернення йому не надходили. Також він нікого не вповноважував на отримання коштів чи послуг від відповідача. Крім того, від приватного нотаріуса ніяких повідомлень не отримував про початок процедури вчинення виконавчого напису. ОСОБА_1 вважає, що його персональні дані були незаконно отримані та використані відповідачем. Згідно повідомлень мережі Інтернет існують непоодинокі випадки передачі недобросовісними банківськими працівниками до мережі персональних даних громадян. Тому, на його думку, він зіштовхнувся з незаконним використанням його персональних даних і фальсифікацією хибних відносин між ним і відповідачем.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі з метою запобігання та розповсюдження інфекції у зв`язку із поширенням на території України коронавірусу COVID, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача 1 – Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явився. Від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності.

У поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що на примусовому виконанні у Мелітопольському МР ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавчий напис № 12425, виданий 07.09.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Швець Р.О., за яким боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 . Постанову про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесено 13.09.2019, ВП № 60043710. На поточну календарну дату стягнення за виконавчим документом зупинено (постанова від 15.10.2020). Зауважують на тому, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5. Вчинення нотаріусами виконавчого напису – це нотаріальна дія. Отже відповідачем, на його думку, по даній справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, має бути приватний нотаріус, а Мелітопольський МР ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) може виступати лише в якості третьої особи. Просять в задоволенні позову ОСОБА_1 до Мелітопольського МР ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) як відповідача – відмовити.

Відповідач 2 – приватний нотаріус Київського міського нотаріального кругу Швець Р.О. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про поважність причин неявки в суд не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Представник відповідача 3 – АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився. У відзиві на позовну заяву просив справу розглянути без його участі.

У відзиві на позов зазначив, що відповідно до укладеного договору позивач отримав кредит. В порушення ч. 1 ст. 638 ЦК України, якою передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, позивач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та не повернув в межах строку, встановленого договором, суму кредиту та не сплатив проценти, комісію за користування кредитом. Крім того, з боку АТ КБ «ПриватБанк» здійснювалися додаткові заходи щодо вирішення питання в досудовому порядку, а саме – направлення вимоги про усунення порушень за вказаним кредитним договором, яку позивач залишив без уваги та виконання, що свідчить про факт наявності боргу та його визнання саме стороною позивача. Позивачем не надано жодного доказу відсутності заборгованості за кредитним договором. Представник відповідача вважає, що виконавчий напис вчинено відповідно до норм діючого законодавства. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. У розумінні відповідача безспірність вимог відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається (презумпція) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому КМУ – не письмові докази наявності боргу, а докази наявності вказаних вище правовідносин, та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів – отримання виконавчого напису для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, які не потребують нотаріального посвідчення проводиться на підставі таких документів: оригіналу кредитного договору, засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Представник відповідача посилається на постанову Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17, в якій зазначено, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» надав всі необхідні документи відповідно до Переліку – кредитний договір, засвідчений банком розрахунок про заборгованість, в котрому в повній мірі відображені всі операції позивача щодо погашення заборгованості, підстав вважати незаконність дій нотаріуса немає, тим більше з причини неподання документів, що не підтверджують безспірність вимог до позивача. Додатково звертають увагу на те, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб – сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Таким чином, нотаріус не є відповідачем у спорах, що виникають із цивільних відносин, пов`язаних з нотаріальною дією. Згідно п. 26 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Щодо строку, за яким здійснюється стягнення за виконавчим написом, вважають, що з урахуванням переривання строку шляхом часткової оплати позивачем боргу, відповідачем правомірно заявлено до стягнення суму заборгованості за вказаний період, а нотаріус правомірно в межах строків, встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1. гл. 16 Розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, вчинив виконавчий напис. Додатково зауважують, що з боку позивача не доведено погашення суми кредиту. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 07.09.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. видано виконавчий напис за реєстровим № 12425, за яким нотаріус пропонує звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором б/н від 13.01.2011, укладеним між ним та АТ КБ «ПриватБанк», заборгованості за період з 13.01.2011 по 31.07.2017 в сумі 120669,95 грн та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 1800 грн. Позивач дізнався про нього лише влітку 2020 року, коли отримав поштове повідомлення від Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Вказані обставини підтверджуються копіями виконавчого напису, постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18.06.2020 /а.с.8,9,80/.

Згідно оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що стягнення запропоновано провести з ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 13.01.2011, укладеним між ним та АТ КБ «ПриватБанк», в сумі 120669,95 грн, яка включає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11505,60 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 99516,05 грн, заборгованість з пені та комісії у розмірі 3425,92 грн, заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500 грн, заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 5722,38 грн, а також витрат за вчинення виконавчого напису – 1800 грн /а.с.80/.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст.ст. 12,81,89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» встановлений порядок оскарження нотаріальних дій: «Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти».

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Так, при вчиненні виконавчого напису № 12425 від 07.09.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. на підставі кредитного договору б/н від 13.01.2011, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», не враховано, що розмір заборгованості перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, не є безспірними.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-887цс 17 від 05 липня 2017 року з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17.

Судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Швець Р.О. не отримував від сторін оригінал кредитного договору, первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитом, а також суми заборгованості за відсотками, пені та комісії, штрафи, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Крім того, в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку не встановлена кінцева дата повернення кредиту.

Так, з виконавчого напису не вбачається на підставі якого розрахунку був вчинений напис, момент настання строку виконання платежу.

Інформація із виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та розмір невиконаних зобов`язань за кредитним договором, зазначений Банком, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача, не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з правової позиції, викладеної у Постанові ВСУ № 6-2003цс 15 від 21 жовтня 2015 року, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримував лист з вимогою про усунення порушень стосовно зобов`язання із зазначенням у листі стислого змісту порушених зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги АТ КБ «ПриватБанк», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, у свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Крім того, суд звертає увагу, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису посилався на неіснуючу нормативно-правову базу. Так, пункт 2 Переліку документів, на які послався нотаріус під час вчинення своєї дії, визнано нечинним за рішенням суду. Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (справа №826/20084/14) постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 вказаних змін, а саме – доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнано нечинною та незаконною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Отже, під час вчинення спірного виконавчого напису, правової норми, яка б дозволяла вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених в простій письмовій формі, не існувало, оскільки положення Переліку в частині документів, що підтверджують безспірність вимог за кредитними договорами, визнані незаконними у судовому порядку. Не маючи правових підстав для вчинення виконавчого напису, нотаріус права на його вчинення не мав.

Таким чином, нотаріусом порушено не тільки порядок вчинення напису щодо безспірності, але й вчинено його поза нормами законодавства. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» не довів належними та допустимими доказами отримання вимоги про усунення порушень договору, а нотаріус порушив процедуру вчинення виконавчого напису, що є достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок, що спірний виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам закону, оскільки виконавчий напис вчинено на підставі положення нормативно-правового акту, який станом на дату вчинення виконавчого напису був нечинним та скасованим судом, а сума стягнутої заборгованості не була безспірною. Відтак, суд визнає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, і задовольняє позов ОСОБА_1 до відповідача – АТ КБ «ПриватБанк», а відносно інших двох відповідачів – Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. відмовляє у задоволенні позову у зв`язку з тим, що вони в даній справі є неналежними відповідачами і повинні виступати в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається на особу, яка зверталася за виконавчим написом.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 1261,20 грн, про що свідчать квитанції про сплату судового збору /а.с.1,29/.

З врахуванням того, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню лише відносно відповідача 3 – АТ КБ «ПриватБанк», суд в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача 3 на користь позивача у сумі 420,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем за реєстровим № 12425 від 07.09.2017 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 120669,95 грн та судових витрат у сумі 1800 грн таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 420,40 грн.

В позові ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18 березня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Мелітопольський міськрайонний ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), юридична адреса: 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, буд. 99.

Відповідач 2: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3, офіс 31.

Відповідач 3: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д.

Суддя: