Рішення № 9572525, 22.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/3622.04.10

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Гінгер-Україна» до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Єнтц Олени Владиславівни про стягнення 11956,44 грн., третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі філії «Київське регіональне управління»відділення № 19, за участю представників позивача –Мороза О.О., довіреність б/н від 03.03.2010р., відповідача –Острянко Б. І., довіреність б/н від 02.03.2010р., третьої особи –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 11 956,44 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати товару за договором купівлі-продажу № 25/02 від 25.02.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.03.2010 року.

У судових засіданнях 03.03.2010р. та 31.03.2010р. оголошувались перерви відповідно на 31.03.2010 року та 07.04.2010 року.

У судовому засіданні 03.03.2010 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечував та просив суд у позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 31.03.2010р. представник відповідача заявив клопотання про залучення іншого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі філії «Київське регіональне управління»відділення № 19, яке відхилено судом як безпідставне.

Додатково заявлене усне клопотання про залучення у якості третьої особи ТОВ «Український промисловий банк»в особі філії «Київське регіональне управління»відділення № 19 судом задоволено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.10р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі філії «Київське регіональне управління»відділення № 19.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віса–Гінгер-Україна»(продавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Єнтц Оленою Владиславівною (покупець) укладено договір купівлі продажу № 25/02 за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2009 року (п.9.1. договору).

Згідно п. 9.3. сторона , що вважає за необхідним змінити або розірвати цей договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Доказів розірвання договору сторонами суду не надано.

Відповідно до п.2.3 оплата продавцю за товар здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Для поставки товару під замовлення, покупець зобов’язаний сплатити передоплату продавцю в розмірі 30% від загальної вартості замовленого товару. Решту суми –перед відвантаженням товару зі складу продавця.(п. 2.4. договору)

На виконання умов договору позивач у березні 2009 р. продав відповідачу товар на загальну суму 11956,44грн., що підтверджується видатковою накладною № ВГ-0000696 від 02.03.2009р. за рахунком-фактурою ВГ-0001295 від 25.02.2009р., яка міститься в матеріалах справи, та не заперечується сторонами.

Проте, оплату за отриманий товар на поточний рахунок позивача не зараховано, хоча відповідачем і надано платіжне доручення № 1 від 26.02.2009р. на суму 11956,44грн. з відміткою обслуговуючого банку «Український промисловий банк» в особі філії «Київське регіональне управління»відділення № 19.

26.02.2009р. відповідачем на підставі № 56759/01 банківського рахунку від 27.09.2007р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі філії «Київського регіонального управління» відділення № 19, що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Миропільська 3, було надано платіжне доручення № 1 для здійснення переказу готівки з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок ТОВ «Віса-Гінгер-Україна»( за товар згідно рахунку-фактури № ВГ -0001295 від 25.02.2009р.) у розмірі 11956,44грн.

Відповідно до п. 1.30. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»№2346-ІІІ від 06.04.2001р. установа банку, що обслуговує платника, зобов’язана на підставі платіжного доручення –розрахункового документу, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Однак, станом на 15.06.2009р. зазначене вище платіжне доручення виконано не було, що підтверджується випискою з рахунку з 26.02.2009р. по 15.06.2009р.

Коли відповідач звернувся за поясненнями до відділення банку (лист №3 від 21.04.2009р.) жодної відповіді останнім не було надано.

Крім того, відповідачем також було надіслано скаргу на адресу Національного банку України з проханням здійснити заходи щодо усунення порушень банківського законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі філії «Київського регіонального управління»відділення № 19.

Пунктом 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до п. 22.9. ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»№2346-ІІІ від 06.04.2001р. банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошей на рахунках платників.

Статтею 8.2. Закону № 2346-ІІІ передбачено, що банк зобов’язаний виконати доручення клієнтів, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку в день його надходження.

Згідно з п. 8.4. ст.8. Закону №2346-ІІІ переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Пунктом 24.3 Закону 2346-ІІІ зазначено, що при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком платника розрахункового документа та фіксування дати прийняття платіжного доручення банком до виконання.

При цьому згідно п. 30.1. ст. 30 Закону № 2346-ІІІ переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Вказане вище платіжне доручення було прийняте банком, про що свідчить штамп банку про прийняття, та не виконане до теперішнього часу, тобто кошти на рахунок отримувача –контрагента клієнта (ТОВ «Віса-Гінгер-Україна») зараховані не були.

Таким чином, доказів оплати позивачу зазначеної суми у розмірі 11956,44грн. шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з продажу товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 11956,44 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 11956,44 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 120,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Єнтц Олени Владиславівни (02156, м. Київ, вул. Матеюка, буд. № 5-Б, кв. 49, інд. код. 2112312268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Гінгер-Україна»(02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, код 34972231) 11956 (одинадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 44 коп. основного боргу, 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна