Ухвала суду № 95725068, 22.03.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/908/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2021 р. м. Лиман

Суддя Краснолиманського міського суду Донецької області Саржевська І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.03.2000 незаконним та відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

19.03.2021 до Краснолиманського міського суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.03.2000 незаконним та відшкодування матеріальної шкоди.

Ознайомившись із заявою та наданими до неї матеріалами, суддя прийшла до висновку, що її подано без додержання вимог, встановлених ст. 175-177 ЦПК України виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч.4 ст. 177 ЦПК України).

Вибір способу захисту особистого немайнового права належить позивачеві. Особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Отже, особа має право застосувати, як один з передбачених способів захисту, так і сукупність декількох способів захисту, незалежно від того, чи відносяться вони до загальних, чи до спеціальних.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цивільне законодавство України встановлює строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу – позовна давність (стаття 256 ЦК України). Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з позовної заяви та наданих до неї матеріалів 10.03.2000 між ОСОБА_3 та ТОВ «Дружба», в особі директора Кряжева І.Б., укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_3 передав товариству земельну ділянку розміром 4,92 умовних кадастрових гектарах у користування строком на п`ять років, тобто до 10.03.2005.

Позивачкою визначено відповідачем у справі ОСОБА_2 . Між тим, ОСОБА_1 не зазначає, чим порушено саме її право, особи, яка не була стороною договору, чим саме порушено її право безпосередньо відповідачем ОСОБА_2 , який не є стороною договору.

Розрахунок матеріальної шкоди зроблений позивачкою самостійно. При розрахунку матеріальної шкоди, позивачкою використана статистична інформація щодо чистого доходу (виручки) від реалізації продукції рослинництва за 1га сільськогосподарських угідь Донецької області за 2000-2016 від Державної служби статистики України.

ОСОБА_1 не зазначені причини порушення нею процесуальних строків звернення до суду та підстави їх поновлення.

Відповідно до Постанови № 10 від 17.10.2014 « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Статтею 2 Закону України “Про судовий збір” визначені платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно вимог частини 3 статті 9 Закону України “Про судовий збір” кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямуванням виключно на потреби судочинства.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів.

Основу справедливого і неупередженого правосуддя складає важливість сплати судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вставлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктами 10 та 12 вищезазначеної Постанови передбачено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору. У випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Отже, оскільки позивачем ОСОБА_1 заявлено кілька самостійних позовних вимог, як майнового, так і немайнового характеру, то кожна з них є об`єктом справляння судового збору. Позивачкою ж сплачено судовий збір лише за вимоги майнового характеру.

Крім того, в порушення вимог п.10 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається.

Таким чином, зважаючи на зазначені вище недоліки, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.03.2000 незаконним та відшкодування матеріальної шкоди підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків, що не може перевищувати десяти днів з дня отримання нею копії ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 185, 258-261 ЦПК України, суддя

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.03.2000 незаконним та відшкодування матеріальної шкоди - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, усунути вказані недоліки заяви, інакше заява буде визнана неподаною і йому повернута.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: