Рішення № 95724931, 25.02.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/14827/20

Провадження № 2/234/1320/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Лутай А.М.,

за участю: секретаря судового засідання – Коханової Д.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Краматорська Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 28.10.2020р звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (надалі ПрАТ «СКМЗ»), відповідача у справі, про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 24 квітня 2014 року вона перебувала у трудових відносинах із ПрАТ «СКМЗ», та 19 лютого 2020 року вона була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням численності та штату працівників. При звільненні з нею не було проведено повний розрахунок і на день звільнення не виплачена заробітна плата: за грудень 2019 року у сумі 1 640,50 грн; за січень 2020 року у сумі 1623,89грн; за лютий 2020 року у сумі 9 224,79 грн, а всього в сумі 12 489,18 грн. До теперішнього часу відповідачем в добровільному порядку не виплачена вказана сума заборгованості по заробітній платі. У зв`язку з цим, вважає, що відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 39 560,64 грн. Просить суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 12 489,18 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.02.2020 по 28.10.2020 у сумі 39560.64грн.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, надавши суду заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність, задовольнити позовні вимоги та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача ПрАТ «СКМЗ», який про дату, час і місце слухання справи повідомлений належним чином у відповідності зі ст.130 ЦПК України, в судове засідання не з`явився без повідомлення причини неявки. Відзив на позовну заяву, письмові, електронні докази та зустрічний позов до суду не надавав.

Суд, згідно до ст.280 ЦПК України, з урахуванням міркування позивачки, вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд вважає позов обѓрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями ст.43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Приписами ч.1 ст.47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 24 квітня 2014 року по 19 лютого 2020 року, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 , згідно до якої на підставі наказу ПрАТ «СКМЗ» №32 від 19.02.2020р вона звільнена з підприємства у вз`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно довідки, виданої ПрАТ «СКМЗ» про заборгованість по заробітній платі №701, станом на 06.10.2020р заборгованість відповідача перед позивачкою по заробітній платі за грудень 2019 року складає 1 640,50 грн; за січень 2020 року – 1 623,89 грн; за лютий 2020 року - 9224,79грн, а всього в сумі 12 489,18 грн (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 12 489,18 грн, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у вищезазначеній сумі підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, за період з 20.02.2020 по 28.10.2020, суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом в постанові від 17 липня 2019 року у справі №639/4820/16-ц, механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заборгованість по заробітній платі позивачці станом на 06.10.2020р, її середньоденна заробітна плата складає 227,36грн без утримання податків і зборів.

Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов`язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.

З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивачки у розмірі 227,36 грн та робочі дні з дати, наступної після звільнення позивачки (20.02.2020р) до дати звернення до суду (28.10.2020р).

Згідно додатку до листа Мінсоцполітики №1133/0/206-19 від 29 липня 2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», судом встановлена кількість робочих днів: у лютому 2020 року - 7, у березні - 21, у квітні - 21, у травні - 19, у червні – 20, у липні – 23, у серпні – 20, у вересні – 22, у жовтні – 21.

Таким чином, кількість робочих днів за період з 20.02.2020 до 28.10.2020 складає 174 дні.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що сума середнього заробітку за час затримки позивачці розрахунку при звільненні складає 39 560,64 грн = (227,36 грн х 174 дні).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

З огляду на викладене, суд вважає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 39 560,64 грн є неспівмірною із заборгованістю по заробітній платі в сумі 12 489,18 грн, а тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає таким, що відповідатиме обставинам справи, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 13 000,00 грн, зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих її втрат, які розумно можна було би передбачити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України).

Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з ПрАТ «СКМЗ» у сумі 840,80 грн (за позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати) та 840,80грн (за вимоги стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), а разом 1 681,60 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 – 265, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Конрада Гампера, буд.2, ідентифікаційний код 05763642) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у загальному розмірі 12 489,18 грн (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень 18 коп).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Конрада Гампера, буд.2, ідентифікаційний код 05763642) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20.02.2020р по 28.10.2020р в розмірі 13 000,00 грн (тринадцять тисяч гривень 00 коп) без урахування обов`язкових податків та зборів.

В інішій частині позову, відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Конрада Гампера, буд.2, ідентифікаційний код 05763642) на користь держави судовий збір в сумі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60коп).

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя А.М.Лутай