Рішення № 95722401, 23.03.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7841/20

Провадження № 2/645/765/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі - Проневич Д.О.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник відповідача, треті особи: Григорян Д.Г. , Табінський О.В. - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець Табінський Олег Володимирович,

В С Т А Н О В И В:

30.12.2020 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №837 від 30.09.2020 року (реєстровий номер), який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., щодо стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів у сумі 57287,36 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у грудні 2020 р. позивач дізнався, що 23.10.2020 р. постановою приватного виконавця Табінського О.В. відкрито виконавче провадження № 63330286 щодо виконання виконавчого напису №837 від 30.09.2020 р., який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., щодо стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів у сумі 57287,36 грн. Позивач (боржник у виконавчому провадженні) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а місцем знаходження відповідача є м. Київ. Відповідно до поданої стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження, місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 , однак позивач за зазначеною адресою ніколи не мешкала та не була зареєстрована. Отже, приватний виконавець Табінський О.В. не мав повноважень на відкриття виконавчого провадження №63330286 шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса №837 від 30.09.2020 р. вчинено з грубими порушеннями Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про стягнення з позивача заборгованості вважає таким, що не підлягає виконанню, а також таким, що суперечить вимогам матеріального та процесуального права, а саме: Відповідно до п.п. 1.1-1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 р., нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки,

протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п. 3.4 глави 16 розділу II Порядку). Адвокатський запит, направлений нотаріусу, ним проігноровано, у наданні відповіді на адвокатський запит відмовлено, відповіді не надано. Також, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримувала від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Отже, безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими переліком документів, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувана з підписом боржника про його отримання. Отже, на підставі документів, наданих відповідачем - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону.

Також позивач зазначив, що банк чи мікрофінансова організація має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений договором. Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості. Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

30.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. на підставі заяви представника відповідача, статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року, та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №837 від 30.09.2020 року, яким нотаріусом запропоновано звернути стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача за період з 30.09.2019 року по 28.12.2019 року включно. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року зазначено, що вчинення виконавчого напису за кредитним договором є неправомірним (таке право

не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитними договорами. Отже, на момент вчинення виконавчого напису 30.09.2020 року набрало чинності судове рішення, яким визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, якою доповнений Перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Така обставина дає підстави дійти висновку про те, що вчинений виконавчий напис для стягнення боргу з позивача базується на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, оскільки на момент його вчинення зміни до Переліку, якими було запроваджено можливість вчинення виконавчих написів по стягненню заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, були визнані нечинними судовим рішенням. При цьому, належними доказами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими документами, зокрема, можуть бути меморіальний ордер про видачу готівки, банківські виписки по рахунку. З урахуванням приписів статей 15,16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості. Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Нотаріус не повідомляла боржника про те, що до неї звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію, коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і, відповідно, нотаріус не мала вчиняти виконавчий напис, оскільки нею не була перевірена безспірність вимог кредитора (відповідача). Наслідком такого неповідомлення є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04.01.2021 року заяву представника позивача - ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення по виконавчому напису, вчиненому 30.09.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 837, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен інвест Україна» заборгованість у розмірі 57287,36 грн., який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Табінського О.В., до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Ухвалою того ж суду від 05.01.2021 р. відкрито провадження у справі за позовом

ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

15.03.2021 р. від представника позивача - адвоката Шумейко Я.В. надійшли письмові пояснення, де представник зазначив, що здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік), Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція), а також Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року № 2368/5.

В матеріалах справи відсутні відомості про направлення повідомлень боржнику - письмової вимоги про усунення порушень. В матеріалах справи мається повідомлення про вчинення виконавчого напису, яке нібито надіслано на адресу боржника: АДРЕСА_1 . Але звідки взялась інша адреса мешкання боржника: АДРЕСА_2 - матеріали справи, на підставі яких було видано оспорюваний виконавчий напис, не містять. Також позивач наполягає на тому, що на момент вчинення виконавчого напису заборгованість, яка мала місце, була спірною, щодо неї триває судовий розгляд.

Також зазначив, що наразі є чинною постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, якою визнано незаконною та нечинною постанову КМ України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, пунктів 1,2. У постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зазначено: «При прийнятті даної постанови суд бере до уваги також положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Тобто, враховуючи, дату вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Доказів вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору кредитної лінії, суду надано не було. З урахуванням наведених обставин, вважає, що вимоги позову обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, приватним нотаріусом Григорян Д.Г. на вимогу суду були надані копії документів, на підставі яких нотаріусом було вчинено виконавчий напис №837 від 30.09.2020 року. Як вбачається з тексту виконавчого напису №837 від 30.09.2020 р., нотаріусом при здійсненні виконавчого напису не з`ясовано - чи не пропущено заявником строк позовної давності, не встановлено - коли було здійснено останню оплату по кредиту. Також при вчиненні виконавчого напису №837 нотаріусом Григорян Д.Г. безпосередньо зазначено адресу боржника: АДРЕСА_2 , за якою боржник ОСОБА_1 не мешкає і ніколи

не мешкала. Позивач (боржник у виконавчому провадженні) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і місце проживання ніколи не змінювала. Вказане підтверджується штампом в паспорті позивача про місце реєстрації. Нотаріус не перевірив вказаний факт, та вчинив виконавчий напис за межами свого нотаріального округу. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту', відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено Відповідачем одноособово без урахування думки та позиції Позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Оскільки нотаріус не звернув увагу на те, що відповідач не направив вимогу про погашення заборгованості, а одразу звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, чим позбавив позивача можливості висловити свої заперечення щодо нарахування заборгованості. Кредитний договір укладений 30.10.2012 року, а заборгованість нібито утворилась 22.09.2020 року у сумі 57287,36 гри., тобто відповідачем пропущено строк позовної давності за вчиненням виконавчого напису, який підлягає безумовному визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідач дізнався про порушення свого права одразу після першої несплати за кредитним договором, та саме з цієї дати і починається відлік строку позовної давності. Також, у повідомленні про вчинення виконавчого напису вих. № 12917033 від 22.06.2012 р. зазначено, що необхідно сплатити заборгованість за кредитним договором № 12#00017340335 від 30.10.2012 р. в той час як виконавчий напис містить інформацію про укладення кредитного договору від 27.03.2013 р. Тобто, маються на увазі різні кредитні договори. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, є безспірними. Отже, у даному випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалась належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушила норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи викладене, позивач та його представник вважають, що виконавчий напис від 30.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. за №837 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на суму 57787,36 гри. заборгованості за кредитним договором від 27.03.2013 року №12#00017340335 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» є таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Шумейко Я.В. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності, в якій він підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову (відзиву) та заяви про розгляд справи без участі представника відповідача не надав.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову та заяви про розгляд справи без її участі не надав, направивши суду засвідчені копії документів нотаріальної справи щодо вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Третя особа - приватний виконавець Табінський О.В. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову та заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати

процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача, на думку суду, свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України , судом не здійснювалося.

З`ясувавши всі фактичні обставини, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 30.09.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №837, за яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Харківська обл., м. Харків, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання (відповідно до поданої Стягувачем заяви): АДРЕСА_2, місце роботи: не працює, яка є Боржником за Кредитним договором № №12*00017340335 від 27.03.2013 р., укладеним з АТ "СБЕРБАНК", право вимоги за яким перейшло на підставі договору факторингу 475/БД06-2/19 від 19.12.2019 року до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», ідентифікаційний код юридичної особи 37616221, місцезнаходження: 03126, Україна, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6, фактична адреса: 03124, Україна, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6-з, далі іменоване - Стягувач, заборгованості за Кредитним договором № №12#00017340335 від 27.03.2013 р. Стягнення заборгованості проводиться за період з 19.12.2019 р. по 22.06.2020 р. Сума заборгованості становить 56787,36 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 20 728,05 грн.; простроченої заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 36 059,31 грн.; За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 500,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача, становить 57 287,36 грн.. (а.с.41)

19.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Табінським О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 63330286 з примусового виконання виконавчого напису № 837 від 30.09.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Росвен Інвест Україна" заборгованість у розмірі 57287,36 грн. (а.с.9)

19.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Табінським О.В. на адресу позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження. (а.с.10)

Відповідно до паспорту громадянина України (серія НОМЕР_2 ), виданого на ім`я позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.6).

Як вбачається з наданих нотаріусом матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису, до заяви про вчинення виконавчого напису стягувачем ТОВ «Росвен Інвест Україна» були додані та надані нотаріусом виписка з рахунку ОСОБА_1 у вигляді довідки про нараховану заборгованість за сумою кредиту станом на 22.09.2020 р. у розмірі 20728,05 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 36059,31 грн., всього на суму 56787,36 грн.; довідка ТОВ «Росвен Інвест Україна» про відсутність судових спорів щодо виконання чи не виконання умов кредитного договору; письмове повідомлення від 22.06.2020 р. на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , тощо) про наявність заборгованості за кредитним договором та вчинення виконавчого напису після сплину 30 днів з дати направлення цього повідомлення; список згрупованих рекомендованих листів, серед яких за №40 зазначена ОСОБА_1 ; договір факторингу від 19.12.2019 р.; Статут ТОВ

«Росвен Інвест Україна»; Виписка з ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань; Свідлоцтво про реєстрацію фінансової установи; копія паспорту представника стягувача ОСОБА_5 (без документу, що підтверджує його повноваження) (а.с.43-54).

Крім того, у додатку до заяви стягувача був зазначений оригінал кредитного договору, проте його копію нотаріус суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом - Порядок).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат").

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. до вказаного вище Переліку внесені зміни, зокрема, доповнено новим розділом такого змісту "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" відповідно до якого для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначалось вище, матеріали нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису, наданої суду , не містять даних ані про надання нотаріусу оригіналу кредитного договору, ані засвідченої стягувачем належної виписки з рахунка боржника.

Між тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в частині пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року зазначено, що вчинення виконавчого напису за кредитним договором є неправомірним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитними договорами.

Отже, на момент вчинення виконавчого напису 30.09.2020 року набрало чинності судове рішення, яким визнана незаконною та нечинною Постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, якою Перелік був доповнений новим розділом щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Така обставина дає суду підстави дійти висновку про те, що оспорений виконавчий напис

для стягнення боргу з позивача базується на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, оскільки на момент його вчинення зміни до Переліку, якими було запроваджено можливість вчинення виконавчих написів по стягненню заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, були визнані нечинними судовим рішенням.

Вказана обставина є достатньою підставою для визнання позову ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.01.2021 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_6 - адвоката Шумейко Я.В. про вжиття заходів забезпечення позову, зупинено стягнення по виконавчому напису, вчиненому 30.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 837, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен інвест Україна» заборгованість у розмірі 57287,36 грн., який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Табінського О.В., до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено, згідно положень ст.141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 158, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги - задовільнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №837 від 30.09.2020 року (реєстровий номер), який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гігіківною щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором у сумі 57 287,36 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Фрунзенським районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Відомості щодо позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відомості щодо відповідача: ТОВ «Росвен інвест Україна», код ЄДРПОУ: 37616221, місце знаходження: 03126 м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6;

Відомості щодо третьої особи: приватний нотаріус КМНО Григорян Діана Гагіківна, місце знаходження: АДРЕСА_5

Відомості щодо третьої особи: приватний виконавець Табінський Олег Володимирович, місце знаходження: 02125, м.Київ, вул. Старосільська, 1У, офіс №3

Повний текст рішення складений 23.03.2021 року

Головуючий - суддя: