Рішення № 95722367, 15.03.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

15.03.2021

Справа №644/4180/20

н/п 2/644/277/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю:

секретаря судового засідання - Трач М.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ляхова А. А.,

представника відповідача ТОВ «ТЕЦРП» - Борисова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоцентр Роганського промвузла» про захист прав споживачів,-

встановив:

У червні 2020 року позивачем подано до суду вказаний позов з проханням визнати незаконними дії ТОВ «Теплоенергоцентр Роганського промвузла» щодо нарахування заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), станом на квітень 2020 року у розмірі 4 042, 49 грн.; зобов`язати відповідача прийняти відомості обліку споживання теплової енергії на тип теплолічильника ЛТЕ-1 на тепловому пункті АДРЕСА_1 , за лютий 2020 року та здійснити перерахунок заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою, пред`явленої станом на квітень 2020 року у розмірі 4 042,49 грн., повністю виключивши зазначену суму заборгованості; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 9 000,00 грн. та збитки у вигляді витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 13510,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

В період з жовтня 2016 року по грудень 2019 року за зазначеною адресою, послуги з постачання теплової енергії (опалення, гаряча вода) надавало КП «Харківські теплові мережі», з 24 грудня 2019 року послуги з постачання теплової енергії (опалення, гаряча вода) надаються ТОВ «Теплоенергоцентр Роганського промвузла». В даній квартирі встановлений прилад обліку теплової енергії (опалення), тип лічильника ЛТЕ-1, який належним чином повірений, опломбований та взятий на абонентський облік. Всі спожиті комунальні послуги, вона сплачує регулярно у повному обсязі, відповідно до показань квартирних приладів обліку, заборгованості не має.

У зв`язку з тим, що наразі в даній квартирі ніхто не проживає, то подання теплоносія до квартири було припинено шляхом перекриття запірної арматури безпосередньо перед встановленим лічильником. Про не проживання та тимчасове невикористання опалення неодноразово було повідомлено відповідача, у тому числі, письмово.

Крім того, про невикористання послуги опалення свідчать нульові показання квартирного приладу обліку, які щомісячно надаються відповідачу, шляхом подання відомостей обліку споживання теплової енергії на тип теплолічильника ЛТЕ-1.

В січні 2020 року, зазначена відомість з нульовими показаннями приладу обліку була прийнята під підпис працівниками відповідача і жодних зауважень з боку вказаних працівників не надійшло. Але за лютий 2020 року в прийнятті аналогічної відомості з нульовими показаннями, було відмовлено, у зв`язку з тим, що як зазначили працівники відповідача, відповідно до закону заборонено подання нульових показань оскільки споживачі зобов`язані включати опалення хоча б на мінімальну потужність. І якщо, цього не зроблено, то все одно буде нараховуватися плата за ненадану послугу опалення з урахуванням приладу обліку встановленого в під`їзді. Станом на квітень 2020 року, позивачу пред`явлена неіснуюча заборгованість за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, які їй не надавалися та не споживалися, у розмірі 4042, 49 грн.

Позивач вважає, що зазначені вимоги щодо включення опалення та нарахування плати за фактично ненадані послуги є незаконними та ці дії відповідача необхідно розцінювати як спробу безпідставного збагачення.

Позивач посилаючись на положення ст.ст. 15, 16 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 714 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів». А також, посилаючись на п. 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 630 від 21 липня 2005 року, відповідно до якого плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку, частину першу ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», відповідно до якої рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, просила позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування спричинення моральної шкоди посилалася на положення статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди в разі порушення їх прав. Та зазначила, що вказані вище обставини порушують її права та законні інтереси, як споживача. Ситуація, що виникла між нею та відповідачем негативно відобразилася на її психічному та емоційному стані, вона стала знервованою та дратівливою, втратила сон, так як вимушена вживати заходів щодо вирішення ситуації, що склалася.

У зв`язку із порушенням її прав, відсутністю у неї спеціальних знань в області права, вона була вимушена звернутися за професійною юридичною допомогою в юридичну компанію, в касу якої, було сплачено суми у розмірі 6 140 грн. та 7 370 грн., які вважає своїми збитками, понесеними з вини відповідача.

У поданому до суду відзиві на позов, представник відповідача просив відмовити у позові в повному обсязі. В обґрунтування позиції зазначено, що ТОВ «ТЕЦРП» розпочало ведення господарської діяльності з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям мікрорайону № 759А м. Харкова ( у тому числі в будинок АДРЕСА_1 ) з 24 грудня 2019 року.

Житловий будинок АДРЕСА_1 обладнано загально будинковим приладом обліку теплової енергії та загально будинковим приладом обліку гарячої води. Житлове приміщення кватири 75 , обладнано індивідуальним приладом обліку теплової енергії та індивідуальним приладом обліку гарячої води. Індивідуальні прилади обліку взяті на абонентський облік ТОВ «ТЕЦРП».

В своїй діяльності ТОВ «ТЕЦРП» керується нормами Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», який почав діяти з 01.05.2019 року, відповідно до цього закону мешканці багатоквартирних будинків - споживачі отримують комунальні послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення.

Закон України від 24.06.2004 № 875-IV «Про житлово-комунальні послуги», що діяв до введення в дію Закону № 2189-VIII, тобто до 01.05.2019 р. передбачав надання мешканцям багатоквартирних будинків комунальних послуг: з централізованого опалення; з централізованого постачання гарячої води; з централізованого постачання холодної води; з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію Закону № 2189 (тобто, до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними Законом № 2189-VIII. ТОВ «ТЕЦРП» розпочало свою господарську діяльність після набрання чинності законом № 2189-VIII, а отже не має укладених договорів, на які поширювалася б дія Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV.

Враховуючи вищезазначене, ТОВ «ТЕЦРП» здійснює свою господарську діяльність керуючись Законом України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182.

Відповідно до пункту 12 частини 2 статті 7 Закону №2189-VIII, споживач зобов`язаний надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до пункту 25 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно до площі (об`єму) приміщення споживача згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Враховуючи зазначене, показання згідно відомості обліку споживання теплової енергії за лютий 2020 р. за адресою: АДРЕСА_1 , були враховані при проведенні нарахувань за спожиті послуги.

Разом з тим, згідно робочого проекту встановлення комерційного вузла обліку теплової енергії на опалення за вказаною адресою, не допускається робота лічильника при нульовому використанні теплоносія (повністю перекривати подачу або зворот) або нижче допустимого. В такому випадку нарахування за час роботи приладу з нульовими показаннями здійснюються за розрахунковими показаннями.

Згідно Методики споживачі, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених вузлами розподільного обліку теплової енергії / приладами-розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді). Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 °С від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку теплової енергії / приладів-розподілювачів теплової енергії / вузлів розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Донарахування обсягу теплової енергії для опалюваного приміщення, здійснюється з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних місць загального користування та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі.

У відповіді на відзив представником позивача, зазначено, що з відзиву вбачається, що відповідач в своїй діяльності керується законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води (Постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року та № 1182 від 11 грудня 2019 року).

Однак відповідач не вказує, що в своїй діяльності він повинен керуватися також законом України «Про теплопостачання», який є фаховим Законом для даних правовідносин, та Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Усі вказані нормативні акти є чинними на цей час та підлягають застосуванню в питаннях централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та постачання теплової енергії.

На думку відповідача такі терміни як «централізоване опалення», «централізоване постачання гарячої води» (Правила 2005 року) та «постачання теплової енергії» (Правила 2019 року) не є тотожними, тому Правила 2005 року не застосовуються до правовідносин на цей час.

З такими висновками відповідача позивач погодитися не можна тому, що згідно приписам ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Тому «централізоване опалення», «централізоване постачання гарячої води» є тепловою енергією в сфері теплопостачання.

Таким чином, терміни - «централізоване опалення», «централізоване постачання гарячої води» та «постачання теплової енергії» є тотожними в сенсі споживача - фізичної або юридичної особи, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

На підставі п. 10 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21 липня 2005 року, позивачкою, у 2018 року було спрямовано листа комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» з доказами, що в квартирі ніхто не проживає та з проханням припинення поставки централізованого опалювання та постачання гарячої води. Лист був акцептований, про що свідчить приймання квитанцій на опалення та гарячу воду з нульовими показниками.

Крім цього, теплолічильник позивачки було демонтовано у 2019 році для регламенту. Згідно свідоцтва інституту метрології від 02.07.2019 року засіб відповідає вимогам ДСТУ та чинний до 02.07.2023 року. Згідно акту огляду вузла обліку теплової енергії складеним представником КП «ХТМ» від 02.09.2019 року показання: у подаючому трубопроводі становить 396,595 м. куб. , теплообчислювач становить 396,139 м.куб. Станом на 25.09.2020 року показання згідно лічильників: у подаючому трубопроводі становить 396.595 м. куб., теплообчислювач становить 396,139 м.куб.

Таким чином, з 02.07.2019 року в спірну квартиру жодна гігакалорія тепла не постачалась.

Відповідач вказує, що він почав господарську діяльність з постачання теплової енергії з 24 грудня 2019 року. Тому на його думку до квартири позивача Правила надання послуг з централізованого опалення (постанова КМУ № 630 від 21 липня 2005 року) не діють, а треба користуватися методикою обліку тепла та умов його постачання, які прийняті у 2018 та 2019 роках, тобто на початок діяльності відповідача.

Ця думка відповідача порушує ч. 2 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», згідно якої зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об`єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам. Таким чином, зміна власника постачальника теплової енергії не є підставою змін умов отримання та оплати споживачем енергії.

Також, згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Фактично отримана теплова енергія позивачем підтверджується показами сертифікованого лічильника, які дорівнюють 00,00 щомісячно. Вказані обставини підтверджуються фототаблицями з показниками, зробленими 25.09.2020 року.

Твердження відповідача про опалення приміщення позивача за рахунок суміжних опалюваних приміщень та місць загального користування не відповідають матеріалам справи. Відповідачем не наведено проекту будинку, коефіцієнти теплопровідності матеріалу, з якого зроблені стіни суміжних опалюваних приміщень та місць загального користування, кількість фактичного тепла, яке теоретично може надходити до приміщення позивача та чи можливо надходження тепла практично.

Таким чином, при вирішенні питання про нарахування оплати та кількості наданого тепла позивачці, відповідач не застосував закон, який підлягає застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

У запереченнях на відповідь на відзив, представник відповідача зазначив, що представник позивача помилково вважає ЗУ «Про теплопостачання» фаховим законом оскільки цей закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання. В той час, як ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Вищезазначені закони мають однакову юридичну силу. Згідно до листа Міністерства Юстиції України 30.01.2009 № Н-35267-18 у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Крім того, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Як зазначалось у відзиві на позов Постанова Кабінету Міністрів України» від 21 липня 2005 р. № 630 регулює відносини: з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води.

На виконання підпунктів 1 і 2 частини першої статті 4 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» Кабінет Міністрів України своєю постановою від 21серпня 2019 року № 830 затвердив Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води (Постанова від 11 грудня 2019 року №1182). Враховуючи лист Міністерства Юстиції Україні від 30.01.2009 № Н-35267-18 застосуванню підлягають положення саме Постанови від 21 серпня 2019 року № 830 та Постанови від 11 грудня 2019 року № 1182

В судове засідання позивач не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Представник позивача на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав зазначених у відзиві на позов та запереченнях.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд, приходить до висновку про відмову у позові, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири за №546 від 24.02.2012 року та Витягом про державну реєстрацію прав за №33759638 від 09.04.2012 року.

В період з жовтня 2016 року по грудень 2019 року за зазначеною адресою, послуги з постачання теплової енергії (опалення, гаряча вода) надавало Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», з 24 грудня 2019 року послуги з постачання теплової енергії (опалення, гаряча вода) надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоцентр Роганського промвузла», що також підтверджується листом з ПрАТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» від 16.03.2020 року №9.

ТОВ «ТЕЦРП» розпочало ведення господарської діяльності з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям мікрорайону № 759А м. Харкова ( у тому числі в будинок АДРЕСА_1 ) з 24 грудня 2019 року.

Житловий будинок АДРЕСА_1 обладнано загально будинковим приладом обліку теплової енергії та загально будинковим приладом обліку гарячої води. Житлове приміщення кватири 75 , обладнано індивідуальним приладом обліку теплової енергії тип лічильника ЛТЕ-1,та індивідуальним приладом обліку гарячої води. Індивідуальні прилади обліку взяті на абонентський обік ТОВ «ТЕЦРП».

В своїй діяльності ТОВ «ТЕЦРП» керується нормами Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», який почав діяти з 01.05.2019 року, відповідно до цього закону мешканці багатоквартирних будинків - споживачі отримують комунальні послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення.

Закон України від 24.06.2004 р. № 875-IV «Про житлово-комунальні послуги», що діяв до введення в дію Закону № 2189-VIII, тобто до 01.05.2019 р. передбачав надання мешканцям багатоквартирних будинків комунальних послуг: з централізованого опалення; з централізованого постачання гарячої води; з централізованого постачання холодної води; з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію Закону № 2189-VIII (тобто, до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними Законом № 2189-VIII.

ТОВ «ТЕЦРП» розпочало свою господарську діяльність після набрання чинності законом № 2189-VIII, а отже не має укладених договорів, на які поширювалася б дія Закону України від 24.06.2004 р. № 1875-IV.

На виконання підпунктів 1 і 2 частини першої статті 4 Закону № 2189-VIII Кабінет Міністрів України Постановою від 21 серпня 2019 року № 830 затвердив Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води (постанова від 11 грудня 2019 року№ 1182).

Враховуючи вищезазначене, ТОВ «ТЕЦРП» здійснює свою господарську діяльність керуючись Законом України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182.

У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Щодо визнання дій ТОВ «ТЕЦРП» незаконними, прийняття відомості споживання теплової енергії та проведення перерахунків за спожиті послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 12 частини 2 статті 7 Закону №2189 споживач зобов`язаний надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів -розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до пункту 25 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно до площі (об`єму) приміщення споживача згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Враховуючи зазначене, показання згідно відомості обліку споживання теплової енергії за лютий 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 були враховані при проведенні нарахувань за спожиті послуги.

Разом з цим, необхідно зазначити, що згідно робочого проекту встановлення комерційного вузла обліку теплової енергії на опалення за адресою АДРЕСА_1 не допускається робота лічильника при нульовому використанні теплоносія (повністю перекривати подачу або зворот) або нижче допустимого. В такому випадку нарахування за час роботи приладу з нульовими показаннями здійснюються за розрахунковими показаннями.

Згідно Методики споживачі, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених вузлами розподільного обліку теплової енергії / приладами-розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді). Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 °С від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку теплової енергії / приладів-розподілювачів теплової енергії / вузлів розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Донарахування обсягу теплової енергії для опалюваного приміщення, здійснюється з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних місць загального користування та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі.

Показання допитаного під час судового розгляду свідка ОСОБА_2 та дослідженні письмові пояснення мешканців під`їзду, щодо не опалення під`їзду, також не спростовують аргументів відповідача щодо правомірності нарахування позивачу коштів за теплопостачання.

У зв`язку з наведеним вище, підстави для проведення перерахунку за спожиті послуги з постачання теплової енергії відсутні.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно стаття 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно Постанови Пленум Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; наявність вини останнього в її заподіянні.

Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідача, то і підстав для стягнення моральної шкоди не має, як немає підстав і для стягнення витрат на правничу допомогу.

Крім того, надані договори про надання юридичних послуг укладені між ТОВ «Центр правової допомоги населенню» в особі касира-адміністратора Полякової Руслани Павлівни і ОСОБА_2 . Ця обставина свідчить про те, що позивачу - ОСОБА_1 не надавалась юридична допомога з боку ТОВ «Центр правової допомоги населенню» та ніяких коштів за правову допомогу позивач не сплачувала.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат в частині судового збору, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, п. 9 ч. 1, п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоцентр Роганського промвузла» про захист прав споживачів - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга, згідно до перехідних положень, подається до суду апеляційної інстанції через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час

проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено - 19.03.2021 р.

Суддя: А. К. Сітало