Рішення № 9572016, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/6915.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-промислова компанія «Рембуд» доПідприємства «Вертикаль»«Благодійного фонду «Дзвін надії»

простягнення 571293,07 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Задорожна Л.Г. –представник за довіреністю від 17.12.2009 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-промислова компанія «Рембуд»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства «Вертикаль»«Благодійного фонду «Дзвін надії»про стягнення 571293,07 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 16/01/08-75 від 16.01.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на суму 1885782,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 489607,04 грн., пеню у розмірі 47413,54 грн. та штраф у розмірі 34272,49 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 22.02.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 04.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 22.02.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 04.02.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 15.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 22.02.2010 року, надав уточнений розрахунок заявленої до стягнення суми пені та усні пояснення по суті спору.

          Відповідно до наданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 59389,95 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв наданий позивачем уточнений розрахунок заявленої до стягнення суми пені.

          Представник відповідача у судове засідання 15.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 22.02.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Кореспонденція про час та місце проведення судового засідання надсилалася відповідачу за адресою його знаходження, вказаною в позовній заяві та довідці з ЄДРПОУ, а саме: 02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 18.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

          Таким чином, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          Враховуючи зазначене, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –          

ВСТАНОВИВ:

          16.01.2008 року між Підприємством «Вертикаль»«Благодійного фонду «Дзвін надії»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-промислова компанія «Рембуд»(надалі –позивач) укладено договір № 16/01/08-75 будівельного субпідряду (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач (субпідрядник) зобов’язався на свій ризик за завданням відповідача (генпідрядник) виконати роботи по будівництву індивідуального будинку котеджного типу АС-061а на ділянці № 98 загальною площею 411,77 м2 (Отченаш А.А.) в с. Троєщина між вул. Леніна та вул. Толстого у Деснянському районі м. Києва, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити вищеназвані роботи.

          Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що вартість всіх доручених позивачу по договору робіт визначається Договірними цінами, які складають невід’ємну частину договору, а саме 2404495,00 грн. При цьому, сторони обумовили, що договірна ціна є приблизною, остаточна вартість робіт визначається за результатами виконання всіх робіт згідно з актами приймання виконаних робіт.

          На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 1885782,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в за лютий 2008 року від 29.02.2008 року на суму 509104,80 грн., за березень 2008 року від 31.03.2008 року на суму 197492,40 грн., за травень 2008 року від 30.05.2008 року на суму 462486,00 грн., за липень 2008 року від 08.07.2008 року на суму 199690,80 грн., за серпень 2008 року від 29.08.2008 року на суму 383479,20 грн., за вересень 2008 року від 30.09.2008 року на суму 133528,80 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Відповідно до пункту 2.10 договору відповідач зобов’язався сплачувати позивачу винагороду за послуги генпідряду у розмірі 2,5 % від вартості будівництва.

          Виходячи зі змісту пункту 2.6 договору, обсяги робіт позивач визначає актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в, вартість –довідкою про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3.

          Згідно з наданими суду довідками типової форми КБ-3, за вирахуванням винагороди за послуги генпідряду, за роботи, виконані в березні 2008 року, відповідач зобов’язаний був сплатити 192555,10 грн., за роботи, виконані в травні 2008 року, –450923,90 грн., за роботи, виконані в липні 2008 року, –194698,60 грн., за роботи, виконані в серпні 2008 року, – 373892,20 грн., за роботи, виконані в вересні 2008 року, –130190,58 грн.

          При складанні довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 за лютий 2008 року розмір винагороди за послуги генпідряду сторони не зазначили. Однак, з довідки типової форми КБ-3 за березень 2008 року судом вбачається, що розмір вказаної винагороди був врахований сторонами при визначенні загального розміру інших витрат по будові, понесених з початку року по березень 2008 року, та склав 12727,70 грн.

          З огляду на вказане, за вирахуванням винагороди за послуги генпідряду, за роботи, виконані в лютому 2008 року, відповідач зобов’язаний був сплатити 496377,10 грн.

          Згідно з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 за вересень 2008 року загальна сума, що підлягала сплаті за виконані за договором роботи, за вирахуванням винагороди за послуги генпідряду, склала 1838637,48 грн.

          Відповідно до пункту 2.6 договору роботи виконані за місяць відповідач зобов’язався оплачувати протягом п’яти днів з моменту підписання акту приймання виконаних підрядних робіт за звітний місяць.

          Згідно з частиною 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Враховуючи зазначене, за роботи, виконані в лютому 2008 року, відповідач повинен був розрахуватися у термін до 05.03.2008 року, за роботи, виконані в березні 2008 року, –у термін до 07.04.2008 року, за роботи, виконані в травні 2008 року, –у термін до 04.06.2008 року, за роботи, виконані в липні 2008 року, –у термін до 14.07.2008 року, за роботи, виконані в серпні 2008 року, –у термін до 03.09.2008 року, за роботи, виконані в вересні 2008 року, –у термін до 06.10.2008 року.

          Згідно з наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку позивача відповідач оплатив виконані роботи частково, здійснивши на користь позивача переказ 1396174,96 грн.

          Зокрема, 30.01.2008 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 290290,00 грн., 14.02.2008 року –556480,00 грн., 30.07.2008 року –454860,00 грн. та 01.07.2009 року –94544,96 грн.

          Позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 481613,40 грн.

          З позовної заяви судом вбачається, що дану суму відповідач розраховує виходячи з сум, зазначених в актах приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в.

          Однак, суд не може погодитися з вказаним, оскільки акти типової форми КБ-2в фіксують обсяги виконаних підрядних робіт. Вартість ж зазначених робіт, виходячи зі змісту наведеного вище пункту 2.6 договору, фіксується сторонами шляхом складання довідок про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3.

          Крім того, згідно з Наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», чинним на момент складання сторонами вказаних документів, довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.

          Оскільки умовами договору сторони передбачили вирахування з суми виконаних робіт вартості послуг генпідряду, що було враховано та відображено сторонами при складанні довідок типової форми КБ-3, розрахунок загальної суми, що підлягала сплаті за виконані за договором роботи, та відповідно суми основної заборгованості відповідача перед позивачем слід провадити на підставі вказаних довідок.

          Враховуючи зазначене, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 442462,52 грн. (1838637,48 грн. –1396174,96 грн.).

          Посилання позивача на розмір основної заборгованості відповідача, вказаний в наявних в матеріалах справи актах взаємних розрахунків від 31.10.2009 року та 22.02.2010 року не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначені акти не є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати робіт відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Беручи до уваги, що позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 489607,04 грн., судом встановлено, що станом на день вирішення спору вказана заборгованість складає 442462,52 грн., позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості суд вважає такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 442462,52 грн.

          Крім того, за прострочення відповідачем оплати робіт, виконаних в серпні 2008 року та в вересні 2008 року, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 59389,95 грн. та штраф у розмірі 34272,49 грн.

          Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за виконані роботи відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми несвоєчасно оплачених робіт.

          Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.

          Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

          Статтею 231 ГК України встановлені два способи визначення розміру неустойки: встановлення точно визначеної суми та встановлення цифри, яка є процентним співвідношенням від визначеного показника, зокрема, суми боргу, яка несвоєчасно сплачена.

          Тому, враховуючи ідентичність правової природи заявлених до стягнення сум пені та штрафу, що є неустойкою, розмір якої розрахований позивачем двома різними способами за одне і те саме правопорушення –несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання, вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 34272,49 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.

          Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

          Пеню за прострочення оплати робіт, виконаних в серпні 2008 року, відповідач просить стягнути за період з 04.09.2008 року по 03.03.2009 року, пеню за прострочення оплати робіт, виконаних в вересні 2008 року, –за період з 07.10.2008 року по 06.04.2009 року.

          Вище вказувалося, що за роботи, виконані в серпні 2008 року, відповідач повинен був розрахуватися у термін до 03.09.2008 року, за роботи, виконані в вересні 2008 року, –у термін до 06.10.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 04.09.2008 року та 07.10.2008 року відповідно.

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Тому, нарахування пені за прострочення оплати робіт, виконаних в серпні 2008 року, можливе по 03.03.2009 року, нарахування пені за прострочення оплати робіт, виконаних в вересні 2008 року, –по 06.04.2009 року.

          Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

          373892,20 грн. * 24 % * 119 (з 04.09.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 29175,85 грн.

          373892,20 грн. * 24 % * 62 (з 01.01.2009 року по 03.03.2009 року) / 365 = 15242,51 грн.

          130190,58 грн. * 24 % * 86 (з 07.10.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 7341,90 грн.

          130190,58 грн. * 24 % * 96 (з 01.01.2009 року по 06.04.2009 року) / 365 = 8218,06 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати робіт, виконаних в серпні 2008 року та в вересні 2008 року, складає 59978,32 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у розмірі 59389,95 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          У процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, однак недоплатив необхідної суми державного мита у розмірі 119,76 грн.

          Частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

          Враховуючи зазначене, суд стягує з позивача в дохід державного бюджету України недоплачену сума державного мита у розмірі 119,76 грн.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 46, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Підприємства «Вертикаль»«Благодійного фонду «Дзвін надії»(02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 18; ідентифікаційний код 30472417) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-промислова компанія «Рембуд» (02002, м. Київ, вул. Панельна, 1; ідентифікаційний код 32305691) основну заборгованість у розмірі 442462 (чотириста сорок дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 52 коп., пеню у розмірі 59389 (п’ятдесят дев’ять тисяч триста вісімдесят дев’ять) грн. 95 коп., 5018 (п’ять тисяч вісімнадцять) грн. 52 коп. державного мита та 203 (двісті три) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-промислова компанія «Рембуд»(02002, м. Київ, вул. Панельна, 1; ідентифікаційний код 32305691) в дохід державного бюджету України недоплачену суму державного мита у розмірі 119 (сто дев’ятнадцять) грн. 76 коп.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –29.03.2010 року.