Рішення № 95720048, 23.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 березня 2021 року справа №640/24700/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач, Шевченківський РВ ДВС у м. Києві)третя особа1. Головне управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - третя особа 1, ГУ ДПС у м. Києві) 2. Старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городня Ганна Юріївна (далі по тексту - третя особа 2, старший державний виконавець)про1) визнання протиправними дій старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городньої Ганни Юріївни щодо неналежного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження №61405087; 2) скасування постанов державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Городньої Ганни Юріївни по виконавчому провадженню №61405087 про відкриття виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 червня 2020 року та рішення щодо розміщення в Єдиному державному реєстрі боржників відомостей щодо позивача, як боржника у виконавчому провадженні №61405087В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність дій відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61405087 від 27 лютого 2020 року за наявності підстав для повернення виконавчого документа, зокрема, пропуску стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. У свою чергу, протиправність постанов державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Городньої Г.Ю. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 червня 2020 року та рішення щодо розміщення в Єдиному державному реєстрі боржників відомостей щодо позивача, як боржника у виконавчому провадженні №61405087, на думку позивача, полягає у тому, що вони є похідними рішеннями, прийнятими на підставі незаконної постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року.

Ухвалою від 22 жовтня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/24700/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; залучив ГУ ДПС у м. Києві та старшого державного виконавця до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач та треті особи, будучи належним чином повідомленими про відкриття провадження у справі, своїм правом не скористались, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень по суті спору та/або заяв про продовження строку для подання відповідних документів суду не надали.

У відповідності до приписів частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

На виконанні у Шевченківському РВ ДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження №61405087 про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у м. Києві боргу у розмірі 13 990, 90 грн на підставі вимоги ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-170718-17У.

В рамках виконавчого провадження №61405087 року державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Городньою Г.Ю. винесено наступні рішення:

- постанову про відкриття виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року;

- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року;

- постанову про стягнення виконавчого збору від 27 лютого 2020 року;

- постанову про арешт коштів боржника від 27 лютого 2020 року;

- постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 червня 2020 року.

Як вже зазначалось вище, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61405087 від 27 лютого 2020 року, оскільки виконавчий документ (вимога ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-170718-17У) пред`явлений до виконання з пропуском встановленого Законом України «Про виконавче провадження» строком.

Оскільки зазначене є єдиною обставиною якою позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суду належить з`ясувати чи мала державний виконавець Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Городня Г.Ю. правові підстави для прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження №61405087.

Основним законом, що регламентує порядок примусового виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

У відповідності до приписів статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному або в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

Вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, судом встановлено, що вимога ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-170718-17У є виконавчим документом у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а тому стягнення на його підставі має відбуватись відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, пунктом 6 Розділу І та абзацом першим пункту 4 Розділу ІІІ якої встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Згідно з частинами першою - третьою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

За приписами частини другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

З аналізу викладених вище норм законодавства судом встановлено, що пред`явлення виконавчого документа (податкової вимоги про сплату боргу) до виконання повинно відбутись протягом трьох місяців з наступного дня після набрання ним законної сили.

У вимозі ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-170718-17У міститься відмітка про те, що вона набрала законної сили 18 листопада 2019 року. Відомостей про його оскарження в адміністративному або судовому порядку матеріали справи не містять.

Таким чином, зазначений виконавчий документ повинен бути пред`явлений до виконання до 18 лютого 2020 року включно.

Разом з тим, згідно довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження про реєстрацію виконавчого документа від 14 січня 2021 року виконавчий документ - вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-170718-17У зареєстровано в Автоматизованій системі виконавчого провадження 26 лютого 2020 року, тобто вже після закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З огляду на викладене, вимога ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-170718-17У пред`явлена до виконання з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», що згідно пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для повернення такого виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання.

Однак, усупереч наведеним обставинам та вимогам законодавства, відповідач не повернув виконавчий документ стягувачу, а виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №61405087 від 27 лютого 2020 року, що, на думку суду, свідчить про протиправність дій відповідача та наявність підстав для скасування вказаної постанови.

Щодо позовних вимог позивача про скасування постанов державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Городньої Г.Ю. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 червня 2020 року та рішення щодо розміщення в Єдиному державному реєстрі боржників відомостей щодо позивача, як боржника у виконавчому провадженні №61405087, то суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За нормами пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Також, згідно статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Крім того, згідно з частинами першою, п`ятою та дев`ятою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналізуючи наведені положення, суд дійшов висновку, що прийняття постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а також внесення до Єдиного реєстру боржників відомостей про боржника, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа.

Таким чином, підставою для винесення відповідачем постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а також внесення відомостей про позивача до Єдиного реєстру боржників у рамках виконавчого провадження №61405087 є постанова старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року, яку, як встановлено вище, було винесено з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника також не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та підлягають скасуванню, а відомості про позивача - виключенню з Єдиного реєстру боржників.

У той же час, вимогу позивача про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Городньої Г.Ю. щодо неналежного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження №61405087 суд вважає необґрунтованою та недоведеною, оскільки позовна заява та додані до неї документи не містять жодних доказів на її підтвердження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій та прийнятих рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського РВ ДВС у м. Києві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городньої Ганни Юріївни про відкриття виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року, винесену в межах виконавчого провадження №61405087.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городньої Ганни Юріївни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 лютого 2020 року, винесену в межах виконавчого провадження №61405087.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городньої Ганни Юріївни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 червня 2020 року, винесену в межах виконавчого провадження №61405087.

5. Зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городню Ганну Юріївну виключити з Єдиного державного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 .

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, якщо розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110; ідентифікаційний код 34967593);

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 43141267);

Старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городня Ганна Юріївна ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий).

Суддя В.А. Кузьменко