Рішення № 95719108, 19.03.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2857/21

Провадження № 2-о/638/117/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2021 року

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Цвіри Д.М.,

за участю секретаря - Варданян К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харків справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, обґрунтувавши свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк померла його мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем смерті його матері є тимчасово окупована територія України, на якій неможливо здійснити реєстрацію факту смерті у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заявникові було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті його матері з тих підстав, що для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року №1150/13024. Встановлення факту смерті заявникові необхідне для отримання свідоцтва про смерть у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Заявник, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій розгляд справи просив провести без його участі.

Представник заінтересованої особи Харківського МВ ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у судове засідання не прибув, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, у поданих до суду письмових поясненнях на заяву, розгляд справи просив провести без участі представника Відділу.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

Згідно із паспортом громадянина України, серія: НОМЕР_1 , заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьк.

Згідно із свідоцтвом про народження, серія: НОМЕР_2 , заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьк. Його матір`ю записана - ОСОБА_2 .

Згідно із довідкою про причину смерті № 757 (до форми №106/у) від 09 лютого 2021 року, виданою Відділом судмедекспертизи трупів Республіканського бюро судово-медичної експертизи ДНР, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина смерті - атеросклеротична хвороба серця.

Згідно із свідоцтвом про смерть, НОМЕР_3 , виданим 12 лютого 2021 року Київським відділом запису актів цивільного стану Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції ДНР, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 84 років, у м. Донецьку.

Згідно із Відмовою у проведенні державної реєстрації смерті, Харківського МВ ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 1371/22.1-32 від 24 лютого 2021 року, заявникові ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , на підставі пред`явлених документів, з тих підстав, що для підтвердження факту смерті останньої, пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року №1150/13024.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

До складу тимчасово окупованої території України, визначеної Верховною Радою України, входять тимчасово окуповані території України, особливий правовий режим яких встановлено відповідно до Законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15 квітня 2014 року, а також «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680- VII від 16 вересня 2014 року та постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17 березня 2015 року.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно із Наказом міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, зокрема Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на території Донецької області тимчасово припинено, до закінчення антитерористичної операції на сході України. Тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться, зокрема, на території міста Донецьк.

Згідно із п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення », заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

За роз`ясненнями п. 13 вказаної Постанови, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (документ), виданий цими органами є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо допустимості та належності доказів у сенсі глави 5 ЦПК України, суд приймає до уваги досліджену у судовому засіданні копію довідки про причину смерті № 757 (до форми №106/у) від 09 лютого 2021 року, виданої Відділом судмедекспертизи трупів Республіканського бюро судово-медичної експертизи ДНР, на ім`я ОСОБА_2 , яка хоч і не є офіційним документом, що сам по собі створює правові наслідки, однак на переконання суду, може слугувати джерелом тих фактичних даних, які дають суду можливість дійти висновку, що смерть ОСОБА_2 дійсно настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приймаючи до уваги відомості які містяться в копії означено довідки, суд також виходить з того, що незважаючи на ситуацію, яка склалася у країні, медичні заклади у зв`язку із специфікою роботи, повинні надавати медичну допомогу будь-яким особам, і у будь-якій ситуації.

Водночас, суд зазначає, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу, тому вважає можливим застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН (Консультативний висновок Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року) та ЄСПЛ («Кіпр проти Туреччини» (Cyprusv. Turkey, 10.05.2001), в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав заявника.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та встановлених обставин справи, оцінивши представлені в силу положень ст. 81 ЦПК України докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт смерті ОСОБА_2 08 лютого 2021 року знайшов своє підтвердження в ході судового слідства.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, якою встановлений обв`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 80 ЦП К України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, якою встановлений обв`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що копія довідки про причину смерті № 757 (до форми №106/у) від 09 лютого 2021 року, не містить у собі даних про місце смерті ОСОБА_2 . Жодних інших належних та допустимих доказів які б беззаперечно свідчили про те, що смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 настала у м. Донецьку, заявником суду не представлено.

За наведених обставин, враховуючі досліджені судом представлені заявником письмові докази, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 18, 258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Ташкент, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині заяви - залишити без задоволення.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, 15.10.1999 року, зареєстроване місце проживання: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), місцезнаходження: м. Харків, вул. Сумська, 61, код ЄДРПОУ: 23320813.

Суддя Д.М. Цвіра