Постанова № 95718841, 18.03.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/1125/21

провадження № 3/415/318/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2021 р. м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли від Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, не працюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,-

В С Т А Н О В И Л А:

03 лютого 2021 року о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , являючись особою, яка протягом року була піддана адміністративному стягненню за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП, знаходячись за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 , висловлювався на адресу останньої грубою нецензурною лайкою, внаслідок чого завдав шкоди її психічному здоров`ю.

У судове засідання, призначене на 01 березня 2021 року ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило, повістка з рекомендованим повідомленням повернулася без вручення адресатові, у зв`язку з чим, Лисичанським міським судом були винесені постанови про здійснення приводу ОСОБА_1 на 10 березня 2021 року та 18 березня 2021 року, які Національною поліцією виконано не було. Відповідно до пояснень, наданих співробітниками патрульної поліції на виконання приводів, за адресою, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: АДРЕСА_1 , двері квартири відкрила мати порушника - ОСОБА_2 , яка розповіла, що її син дійсно проживає за цією адресою, але на даний час вдома його немає, він знаходиться на роботі, поліцейські повідомили матері ОСОБА_1 про розгляд справи у відношенні її сина в Лисичанському міському суді та необхідність обов`язкової явки останнього.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України" (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Також, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарна Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами…Таким чином, неодноразова неявка позивача, яким було ініційовано судовий спір, без поважних причин у судове засідання цілком об`єктивно була розцінена судами, як зловживання сторони своїми процесуальними правами, що є неприпустимими.

З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, та вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, про що свідчить відмітка у ньому про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Лисичанському міському суді, з моменту складання протоколу (03.02.2021) по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з`явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, суддя вважає за необхідне провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На думку суду неодноразова неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності до суду, яка повинна добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, свідчить про безпідставне умисне затягування справи, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які відповідно до ст. 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими, та які повністю доводять провину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного інспектором УПП в Луганській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» пояснень не надав. Зі змістом протоколу ознайомлений, другий примірник протоколу отримав, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1).

З письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 , вбачається, що 03 лютого 2021 року приблизно о 15 годині 00 хвилин її син ОСОБА_1 вчинив сварку, в ході якої останній висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, поводив себе агресивно, кидався битися, що відбувається часто, оскільки ОСОБА_1 постійно вживає алкогольні напої та наркотичні речовини, не працює, продає з квартири її речі (а.с.2).

З копій постанов Лисичанського міського суду Луганської області від 31 серпня 2020 року, 04 листопада 2020 року та 01 березня 2021 року вбачається, що за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.173-2 КУпАП на ОСОБА_1 було накладено адміністративні стягнення у виді штрафів, які на даний час не сплачені.

З копії постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 18 січня 2021 року вбачається, що за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді 60 (шістдесяти) годин громадських робіт, які на даний час ним не відпрацьовані.

Сім`я, згідно з положеннями ст. З Сімейного кодексу України, є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді і органом поліції кваліфіковані правильно, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок яких була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП,

Вирішуючи питання про застосування до правопорушника виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує, що відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.

При призначенні стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер адміністративних правопорушень, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що згідно зі ст.ст. 34, 35 КУпАП, пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника, суд не вбачає.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує відповідальність правопорушника, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, скільки дана обставина є кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану правопорушника, який не працює, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2 КУпАП, при цьому накладені адміністративні стягнення у виді штрафів не сплатив, громадські роботи – не виконав, що свідчить про неефективність застосованих щодо останнього стягнень, накладених постановами Лисичанського міського суду, враховуючи ступінь його вини у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка в повному обсязі доведена матеріалами справи, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, та враховуючи репутацію правопорушника, який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, які посягають на громадський порядок і громадську безпеку, належних висновків для себе не зробив та через незначний проміжок часу знову вчинив аналогічне адміністративне правопорушення, суд вважає, що застосування штрафу або громадських робіт, передбачених санкцією ч.2 ст.173-2 КУпАП є недостатніми заходами для виправлення ОСОБА_1 , а тому з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді адміністративного арешту, в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.173-2 КУпАП.

При цьому, суд зазначає, що даний захід відповідальності встановлено за адміністративні правопорушення, що за ступенем громадської безпеки наближаються до злочинів. Він є найбільш суворим з усіх видів адміністративних стягнень. Цією ж обставиною пояснюється встановлення можливості/необхідності застосування даного виду стягнення тільки в альтернативних санкціях.

Що стосується положень ст. 326 КУпАП, якою передбачено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Частиною 1 ст.294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Проте, рішенням Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 30 жовтня 2014 року по справі Швидка проти України (Заява № 17888/12), яке, окрім іншого, розглядалося в аспекті можливості оскарження рішення суду по справі про адміністративне правопорушення, яким було призначено стягнення у вигляді адміністративного арешту, і ефективності застосування рішення апеляційного суду, в разі скасування рішення місцевого суду, було визначено таке.

п.44 суд вважає за належне розглянути цю скаргу за статтею 2 Протоколу №7, у якій зазначено таке:

1. Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

2. Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку.

53. Суд зазначає, що апеляційна скарга заявниці на постанову від 30 серпня 2011 року, подана того ж дня, не зупиняла виконання судового рішення, а накладене стягнення було застосовано невідкладно. Це було зроблено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким передбачено невідкладне виконання постанови лише, якщо вона стосується позбавлення волі. Якщо б покарання було іншим, рішення суду першої інстанції набрало б законної сили лише за відсутності апеляційної скарги упродовж встановленого законодавством строку або якщо б апеляційний суд залишив його без змін. Проте у цій справі перегляд судом апеляційної інстанції відбувся після того, як заявниця відбула у повному обсязі призначене судом першої інстанції покарання. Суд вважає незрозумілим, як такий перегляд на цій стадії міг ефективно виправити недоліки рішення суду нижчої інстанції.

54. Суд не оминає увагою той факт, що якби апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, то заявниця могла вимагати на цій підставі виплати їй відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Проте такий ретроспективний та виключно компенсаторний засіб юридичного захисту не можна вважати заміною права на перегляд, закріпленого у статті 2 Протоколу №7. Інше рішення суперечитиме усталеному принципові практики Суду, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці (див., mutatis mutandis, вищезазначене рішення у справі Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), п. 24, та рішення у справі ОСОБА_8 проти Іспанії (Garciia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000? II).

55. З огляду на вищевикладене Суд констатує, що у цій справі було порушення статті 2 Протоколу №7

Таким чином, з метою недопущення порушення прав і свобод особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та якій обрано захід стягнення у вигляді адміністративного арешту, з урахуванням практики ЕСПЛ, суд вважає, що виконання зазначеної постанови слід допустити через десять днів з дня її винесення.

Підстав для призначення правопорушнику будь-якого іншого стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст.173-2 КУпАП та направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, передбаченої ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відповідно до ст. 39-1 КУпАП, суд не вбачає.

На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Керуючись ст. ст. 33, ч.2 ст.173-2, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 3 (три) доби.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави – у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні (Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ /22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд.

Виконання зазначеної постанови допустити після набрання нею законної сили.

Негайному виконанню не допускати.

Строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання.

Суддя: М.М. Старікова