Рішення № 9571807, 23.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/3323.04.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Ковельські ковбаси»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВК ІФ»

простягнення 4255,36 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Азізян Л.С. –дов. №; б/н від 01.02.2010 року;

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Ковельські ковбаси»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК ІФ» про стягнення 4255,36 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати коштів за поставлений товар відповідно до видаткових накладних наявних в матеріалах справи.

Ухвалою від 26.01.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.02.2010 року.

В судове засідання 15.02.2010 року представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, проте подав через канцелярію суду додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував та подав документи на доказ часткового погашення заборгованості.

Ухвалою від 15.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 26.02.2010 року.

В судове засідання 26.02.2010 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали від 15.02.2010 року не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.02.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

Ухвалою від 26.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 22.03.2010 року.

В судове засідання 22.03.2010 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали від 26.02.2010 року не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2010 року подав додаткові документ по справі та надав усні пояснення по суті спору.

Ухвалою від 22.03.2010 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2010 року.

В судовому засіданні 16.04.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду та надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.04.2010 року подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке суд розглянув та відхилив, так як відсутні підстави для залишення позову без розгляду. Також, представник відповідача надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, в судовому засіданні 16.04.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/33, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 16.04.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 23.04.2010 року.

В судове засідання 23.04.2010 року представник позивача не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.04.2010 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.04.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за жовтень 2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 6308,58 грн., що засвідчується товаро –транспортними накладними № С –00032566 від 24 жовтня 2008 року на суму 3035,87 грн., № С –00033331 від 31 жовтня 2008 року на суму 3272,71 грн., однак відповідач частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками, в результаті чого в останнього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 4255,34 грн.

26 листопада 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 1173 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар в розмірі 4255,36 грн., яка була надіслана відповідачу 26.11.2009 року, на доказ чого надано фіскальний чек № 0927 від 26.11.2009 року та опис вкладення у цінний лист від 26.11.2009 року, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Як вбачається з наданих позивачем товаро – транспортних накладних, накладних на повернення, актів звірки взаєморозрахунків та банківських виписок, станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 4255,34 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що заборгованість останнього перед позивачем була погашена в повному обсязі, на доказ чого надав платіжні доручення на суму, яка відповідає загальній сумі товару поставленого по зазначених товарно –транспортних накладних.

Однак вищезазначені твердження відповідача, судом до уваги не приймаються, так як між сторонами тривалий час існували господарські правовідносини і у вищевказаних платіжних дорученнях в графі «Призначення платежу»міститься посилання лише на Договір № 4600020417 від 01.01.2008 року, яке відсутнє в самих накладних, а тому надані платіжні доручення не можна вважати належним доказом оплати товару саме по накладних за спірний період.

Крім того, слід зазначити, що представник відповідача незважаючи на вимоги ухвали суду не надав необхідні докази на спростування позовних вимог, натомість представник позивача надав акти звірки, товаро –транспортні накладні, накладні на повернення та платіжні доручення, з яких вбачається заборгованість відповідача в сумі 4255,34 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищенаведених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд здійснивши перерахунок основного боргу приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 4255,34 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.          

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК ІФ» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57, код ЄДРПОУ 33427739) на користь Закритого акціонерного товариства «Ковельські ковбаси»(місцезнаходження: 45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 156, код ЄДРПОУ 30381257) 4 255 (чотири тисячі двісті п’ятдесят п’ять) грн. 34 коп. –основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

05.05.2010 року