Ухвала суду № 95717823, 17.03.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 208/3327/18

Провадження № 1-кп/209/158/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Байбара Г.А. - головуючий під час здійснення судового провадження, розгляд якого здійснюється в порядку, передбаченому ч.3 ст. 31 КПК України, судом присяжних,

за участі секретаря судового засідання - Кулік О.О.,

прокурора Хижниченка Є.Л.,

обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

захисників Мельник І.О. Ісакова В.В.,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР 19 березня 2018 року за № 12018040160000486, відносно:

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 187, ч.2 ст.15, п.п 5, 13 ч.2 ст. 115 КК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, мешкав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , був засуджений:

- 23 серпня 1982 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за ч.2 ст. 140, ст. 17, ч.2 ст. 141, ст. 42 КК України (1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, звільнений із місць позбавлення волі 03 серпня 1983 року умовно-достроково на 6 місяців 21 день;

- 04 червня 1985 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна;

- 24 квітня 1996 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 3 ст. 140, ч.1 ст. 215, 42 КК України (1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна;

- 25 грудня 1996 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 1 ст. 222 КК України (1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 43 КК України (1960 р.) приєднано невідбуте покарання у виді 2 років позбавлення волі за вироком суду від 24 квітня 1996 року, звільнений із місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;

- 11 жовтня 2000 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 3 ст. 142, ч.3 ст. 144, ч.2 ст. 142, ч.3 ст. 140, ч. 1 ст. 222, ч.2 ст. 194, ст. 191, 42 КК України (1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією майна, звільнений із місць позбавлення волі 02 квітня 2011 року по відбуттю строку покарання;

- 05 лютого 2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 263, ст. 395, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна, звільнений із місць позбавлення волі 02 серпня 2017 року по відбуттю строку покарання;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Андріївка Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не був засуджений,

ВСТАНОВИВ:

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк застосування якого продовжувався судом до 18 березня 2021 року.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 60 днів посилаючись на те, що ОСОБА_1 обгрунтовано обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 187, ч.2 ст.15, п.п 5, 13 ч.2 ст. 115 КК України. Його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. На даний час існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК Ураїни. Так, ОСОБА_1 , який не має сталих соціальних зв`язків, постійного місця роботи та усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому в разі доведеності вини, може переховуватися від суд. Крім того обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на обвинуваченого ОСОБА_2 та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань. Він також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово засуджувався, в тому числі і за умисне вбивство, має непогашені судимості та знову обвинувачується у скоєнні декількох злочинів, в тому числі особливо тяжкого, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку. Прокурор наполягає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобіганню вказаних ним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що він тривалий час знаходиться під вартою, а зазначені прокурором ризики не доведені. Він не має наміру ухилятися від суду, та частково визнаючи свою вину, буде з`являтися до суду щоб довести безпідставність обвинувачення його в скоєнні вказаних прокурором злочинів. Він не буде впливати на свідків чи інших учасників судового розгляду та не скоюватиме інших правопорушень. Просить змінити запобіжний захід на більш м`який.

Захисник Мельник І.О. також заперечувала проти продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , вважаючи, що прокурором не доведана наявність вказаних ним ризиків. ОСОБА_1 тривалий час знаходиться під вартою та маючи онкологічне захворювання не може отримувати належної медичної допомоги. Він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , постійно проживаючи в її квартирі. Захисник просить змінити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Ісаков В.В. також підтримували позицію обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який.

За клопотанням обвинуваченого ОСОБА_1 суд ухвалив здійснювати судове провадження судом присяжних.

В абзаці 3 ч.3 ст. 331 КПК України, яка регламентує питання обрання, скасування або зміни запобіжного заходу в суді, передбачено, що під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Вислухавши учасників судового розгляду, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам передбаченим в частині 1 цієї статті, в тому числі: переховуватися від суду, впливати на потерпілих, свідків, іншого обвинуваченого та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 187, ч.2 ст.15, п.п 5, 13 ч.2 ст. 115 КК України, за що, в разі доведеності його вини, може бути призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_1 , не має міцних соціальних зв`язків, не має зареєстрованого місця проживання та постійної роботи, тому існує ризик того, що він, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому в разі доведеності вини, може ухилятися від суду.

Суд також вважає, що Обвинувачений ОСОБА_1 , який раніше неодноразово засуджувався за скоєння умисних злочинів, в тому числі і за умисне вбивство, та який має непогашені судимості, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку суду існує також ризик того, що ОСОБА_1 , з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, може впливати на іншого обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілих та свідків, спонукаючи їх для зміни показань, оскільки судовий розгляд у кримінальному провадженні розпочинається судом спочатку.

Суд вважає, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі домашнього арешту, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання зазначеним вище ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України.

На думку суду тримання обвинувачених ОСОБА_1 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.

Відповідно ч. 4 ст. 183 КПК України судом при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою не визначалася застава у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та погрози його застосування.

Керуючись статтями 176-178, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17.00 години 14 травня 2021 року.

Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дати її оголошення.

Головуючий суддя Г.А. Байбара