Рішення № 9571732, 11.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/677-32/68211.02.10 За позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських сил України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України

2. Військової частини А 3009

до 1. Севастопольської міської державної адміністрації

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська південна

будівельна компанія»

про визнання недійсним договору, визнання права користування та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Суддя О.О.Хрипун

Представники сторін:

Від Прокуратури Вторих Р.І., Лесько Г.Є.,

Від Позивача 1. не зявились

2. Кучерявий С.В., Полтєв Є.О.

Від Відповідачів не зявились

Обставини справи:

Заступник військового прокурора Військово-Морських сил України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А 3009 з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська південна будівельна компанія» та просить визнати за Міністерством оборони України в особі Військової частини А 3009 право постійного користування земельною ділянкою площею 31,8247 га за адресою: вул. Прольотна, 55, с. Флотське, м. Севастополь; зобовязати Відповідачів усунути перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою, скасувавши всі правочини, які порушують права дійсного землекористувача Міністерства оборони України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2009 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 32/682.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2010 обєднано провадження у справах № 32/682 та № 32/677 за позовом Заступник військового прокурора Військово-Морських сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А 3009 до Севастопольської міської державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська південна будівельна компанія»про визнання недійсним Договору про встановлення обмеженого речового права - права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), укладеного 11.02.2009 між Севастопольською міською державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська південна будівельна компанія».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалось, що Договір про встановлення обмеженого речового права - права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 11.02.2009 укладений всупереч положенням чинного законодавства, оскільки на момент передачі земельної ділянки в користування, що є предметом вказаного Договору, остання перебувала у користуванні Військової частини А3009 відповідно до державного акту на право постійного землекористування 11-КМ № 002442, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією 27.12.2001.

Позивачі письмових пояснень по суті спору не надали, повноважні представники Військової частини А 3009 в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на задоволенні таких вимог.

Відповідачі відзивів на позовні заяви не надали, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки представників суд належним чином не повідомили, жодних заяв та клопотань від сторін не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Прокуратури та Позивачів, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до глави 34 Цивільного кодексу України та статті 1021 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).

02.10.2008 Севастопольською міською державною адміністрацією прийняті розпорядження «Щодо забезпечення та організації торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування населення в м. Севастополі»№ 802-р та № 804-р, пунктом 2 яких надано згоду на укладення договору про встановлення обмеженого речового права (права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) із Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська південна будівельна компанія»на земельній ділянці площею в межах каталогу координат меж землекористування та відомості обчислення площі земельної ділянки, розташованої в м. Севастополь с. Флотське, вул. Порлітна, 55.

Так, 11.02.2009 між Севастопольською міською державною адміністрацією (далі Відповідач-1, Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська південна будівельна компанія»(далі Відповідач-2, Суперфіціарій) укладено Договір про встановлення обмеженого речового права права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) (далі Договір), посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Будзіновською З.О. та зареєстрований у книзі записів договорів оренди землі за № 040965800014.

Відповідно до вказаного Договору Власник передає Суперфіціарію право користування земельною ділянкою для обслуговування будівель і споруд, використання мереж комунікацій, будівництва та реконструкції обєктів готельно-рекреаційного призначення, на які у останнього виникає право власності (суперфіційне право) в межах каталогу меж землекористування.

Земельна ділянка площею 185,0934 га, розташована у Балаклавському районі м. Севастополя, с. Флотське по вул. Пролітна (за даними Єдиного електронного реєстру правочинів вул. Прольотна), 55 з цільовим призначенням землі рекреаційного призначення, кадастровий номер 8536300000:06:008:0032 (п. 1.2 договору).

Згідно з Договором встановлено суперфіційне право на частину вказаної земельної ділянки у межах каталогу меж землекористування та відомості обчислювання площу, площа якої складає 31,8247 га.

За актом приймання-передавання речового права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) 11.02.2009 вказана вище ділянка передана Відповдіачу-2.

Оцінюючи подані до суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту (ч. 1 ст. 413 ЦК України).

Нормою ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В ході розгляду справи встановлено, що на момент підписання Відповідачами спірного Договору, земельна ділянка, щодо якої останнім встановлювалось обмежене право користування, відповідно до державного акту на право постійного землекористування 11-КМ № 002442, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією 27.12.2001, була надана в користування Військовій частині А3009 Міністерства оборони України та належить до земель оборони.

При цьому, зі змісту п. 1.3 спірного Договору вбачається, що Відповідач-1 стверджує, що така земельна ділянка на момент укладення Договору нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, не знаходиться в іпотеці, в спорі і під забороною (арештом), податковою заставою не перебуває, не предявлені позови, повязані з вилученням або обмеженням прав відносно земельної ділянки.

Таким чином, Відповідач-1 вчиняючи спірний правочин завідомо передав у користування Відповідача-2 земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Позивача-2, чим порушив положення земельного законодавства та ввів в оману Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська південна будівельна компанія».

Відповідно до приписів ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частиною 1 ст. 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/11 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі статті 57 Цивільного кодексу господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.

Таким чином, Відповідач-1 укладаючи Договір про встановлення обмеженого речового права права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 11.02.2009 не надав повної інформації стосовно земельної ділянки, щодо якої сторонами підписано спірний Договір, чим ввів в оману Відповідача-2.

Крім того, положення Договору, а саме пункт 4.1 передбачає, що Договір припиняється в разі невикористання для забудови земельної ділянки протягом пяти років.

Однак, суд зазначає, п. 4 ч. 1 ст. 416 ЦК України передбачено, що право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.

Як передбачено частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

В частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України зазначено, що волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Таким чином, суд доходить до висновку, що Договір про встановлення обмеженого речового права - права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), укладений 11.02.2009 між Севастопольською міською державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська південна будівельна компанія», суперечить чинному законодавству, та порушує законні права та інтереси Позивачів, а тому визнається судом недійсним.

Статтею 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Матеріалами справи встановлено, а Відповідачами не спростовано, що земельна ділянка площею 31,8247, яка розташована по вул. Прольотна, с. Флотське м. Севастополя перебуває у користуванні Позивача-2 згідно з державним актом на право постійного землекористування 11-КМ № 002442, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією 27.12.2001, надана в користування Військовій частині А3009 Міністерства оборони України.

Згідно з ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 одними із способів захисту прав та інтересів є: визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірними вимоги щодо визнання за Міністерством оборони України в особі Військової частини А 3009 права постійного користування земельною ділянкою площею 31,8247 га за адресою: вул. Прольотна, 55, с. Флотське, м. Севастополя та зобовязання Відповідачів усунути перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового покладаються відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір про встановлення обмеженого речового права - права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 11.02.2009, укладений між Севастопольською міською державною адміністрацією (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська південна будівельна компанія»(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбиева, 27, кв. 61, код 36115652).

Визнати за Міністерством оборони України в особі Військової частини А 3009 (99001, АР Крим, м. Севастополь, вул. Горпіщенка, 110) право постійного користування земельною ділянкою площею 31,8247 га за адресою: вул. Прольотна, 55, с. Флотське, м. Севастополь.

Зобовязати Севастопольську міську державну адміністрацію (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 2) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська південна будівельна компанія»(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбиева, 27, кв. 61, код 36115652) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 31,8247 га за адресою: вул. Прольотна, 55, с. Флотське, м. Севастополь, скасувавши всі правочини, які порушують права дійсного землекористувача Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6).

Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 2) до Державного бюджету України 127,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська південна будівельна компанія»(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбиева, 27, кв. 61, код 36115652) до Державного бюджету України 127,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 30.04.2010