Рішення № 95715262, 18.03.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/435/21

18 березня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася Національна академії внутрішніх справ з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач навчався у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України в період з серпня 2012 року по червень 2015 року і загальна вартість витрат, пов`язаних з утриманням його у навчальному закладі, становить 30 043,29 грн. (тридцять тисяч сорок три грн. 29 коп.). Із сумою витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, відповідача ознайомлено під підпис та проінформовано про необхідність відшкодування зазначеної суми.

Проте на сьогодні, грошові кошти від ОСОБА_1 до НАВС не надходили, як і будь-які звернення щодо добровільної сплати боргу або способів його сплати (розстрочення суми заборгованості тощо).

Ухвалою від 04.02.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 23.02.2021. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Відповідач підтверджує укладання Договору про підготовку фахівця від 09.08.2012р. з Львівським державним університетом внутрішніх справ України (надалі - Договір), який діяв до 01.07.2018 року, а також факт його переведення в Національну академію внутрішніх справ де він продовжив навчання та отримав диплом бакалавра від 26.06.2015року, однак, стверджує, що не підписував Додаткового договору 4 до Договору про підготовку фахівця у Вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ від 28.07.2014р. з Національною академією внутрішніх справ, що також є важливою обставиною.

У зв`язку із набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), 06.11.2015 року ОСОБА_1 Наказом УМВСУ в Тернопільській області №321 о/с від 05.11.2015р. звільнений з органів внутрішніх справ у зв`язку із ліквідацією структури. Що підтверджується записами в трудовій книжці та витягами з наказів по особовому складу. Таким чином, підстави звільнення відповідача з органів внутрішніх справ не передбачають відшкодування витрат на підготовку. Висновок службового розслідування свідчить, що при службовому розслідувані не досліджувався Наказ УМВСУ в Тернопільській області №321 о/с від 05.11.2015р. про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Позивач повинен був врахувати те, що відповідач з 14 липня 2016 року по 14 вересня 2016 року ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції на сході України, що підтверджується Довідкою від 14.09.2016р. №15383/302/05-2016. Цей період має ознаки форс-мажорних обставини, адже служба в органах внутрішніх справ не передбачала участі в бойових діях. Тому, зважаючи на особливий порядок нарахування вислуги років за період участі в антитерористичній операції (1 місяць = 3 місяці) згідно Постанови КМУ від 17.07.1992р. №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" є усі підстави для зарахування 2 місяців участі в АТО, як 6 місяців служби та звільнення ОСОБА_1 від відповідальності перед Львівським державним університетом внутрішніх справ на підставі п.6.2. Договору.

07.11.2015р. ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію відповідно до наказу ГУНП в Тернопільській області №28 о/с від 07.11.2015 року за власною заявою без направлення на призначення. В матеріалах справи відсутня копія заяви ОСОБА_1 , яка є важливим документом, який необхідно дослідити. Позивач долучив лише витяг з наказу, який є неналежним доказом, бо не відповідає вимогам встановленим для порядку подання доказів.

Також зведена довідка та розрахунки фактичних витрат на курсанта проведені позивачем за період з 31.08.2013 року по 26.06.2015 року, в той час, як згідно інформації наданої позивачем, ОСОБА_1 зараховано курсантом НАВС від 29.07.2014 року, що викликає сумніви в вірності розрахунків та підлягає додатковому дослідженню. Окрім цього розрахунки не відповідають сумам вказаних в атестаті грошового забезпечення та атестаті на продовольство, які видані від 26.06.2015 разом з атестатом. А тому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 26.02.2021 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 18.03.2021 року о 09:45 год.

10.03.2021 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Сторони в судове засідання не з`явилися, подавши до суду заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду клопотання сторін у справі в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов і відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 29.07.2014 №118 о/с рядового міліції ОСОБА_1 з 29 липня 2014 року по переводу зараховано курсантом 2-го курсу денної форми навчання Національної академії внутрішніх справ (далі - НАВС).

На виконання вищевказаних нормативних документів 09.08.2012 між Львівським державним університетом внутрішніх справ, комплектуючим підрозділом - УМВС України в Тернопільській області та Відповідачем укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, який пізніше було доповнено Додатковим договором № 4 від 28.07.2014 року, що став його невід`ємною частиною та в якому було змінено первісного виконавця - Львівський державний університет внутрішніх справ на нового виконавця - Національну академію внутрішніх справ (далі - Договір).

Відповідно до Договору відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

З 09.08.2012 року по 26.06.2015 року відповідно до умов Договору Відповідач у період навчання перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг.

Відповідно до наказу НАВС від 26.06.2015 №914 Відповідачу було присуджено ступінь вищої освіти бакалавр за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» та видано диплом бакалавра.

Після закінчення навчання, відповідно до умов Договору Відповідача направлено для подальшого проходження служби до комплектуючого підрозділу. Таким чином, Національною академією внутрішніх справ умови Договору виконано у повному обсязі.

З 07.11.2015 Відповідачу, який мав спеціальне звання лейтенант міліції, інспектор Зборівського відділення поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, присвоєно спеціальне звання лейтенант поліції, що підтверджується копією витягу з наказу від 07.11.2015 №28 о/с.

Наказом від 30.06.2017 № 484 о/с Відповідачу присвоєно спеціальне звання старший лейтенант поліції оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Зборівського відділення поліції Тернопільського відділу поліції.

05.06.2018 на адресу НАВС супровідним листом ГУНП в Тернопільській області Управління кадрового забезпечення від 31.05.2018 № 1462/2/07-2018 надійшла інформація, що наказом ГУНП в Тернопільській області від 22.05.2018 № 139 о/с Відповідача звільнено зі служби в Національній поліції на підставі поданого ним рапорту, за власним бажанням. Тобто, у порушення умов Договору Відповідач з власної ініціативи звільнився зі служби в Національній поліції до спливу встановленого Договором трирічного терміну перебування на службі після закінчення навчання.

Як видно з матеріалів справи, щодо витрат на грошове забезпечення відповідача у Довідках про доходи та відрахування розраховано грошове утримання ОСОБА_1 за період навчання з серпня 2012 року по червень 2015 року (без врахування періоду з 01.09.2012 по 31.08.2013). Вартість витрат, яка підлягає відшкодуванню, становить 5 777,03 грн. (п`ять тисяч сімсот сімдесят сім грн. 03 коп.).

Розрахунок витрат здійснено відповідно вищезазначеного Порядку відшкодування. Зокрема, відповідно п. 5 Порядку витрати у повному розмірі відшкодовуються за період, що перевищує строк строкової служби (1 рік), а за період, що зараховується в строк військової служби - лише витрати, що складають різницю між витратами на утримання курсанта та витратами на утримання військовослужбовця.

Так, щодо витрат на продовольче забезпечення: у Довідках про фактичне перебування на харчовому забезпеченні розраховано витрати на продовольче забезпечення Відповідача за період навчання з серпня 2012 року по червень 2015 року (без врахування періоду з 01.09.2012 по 31.08.2013). Вартість витрат на харчування, яка підлягає відшкодуванню, становить 9 641,61 грн. (дев`ять тисяч шістсот сорок одна грн. 61 коп.).

Щодо витрат на речове забезпечення: у Довідках про забезпечення речовим майном за 2012-2015 роки розраховано вартість речового майна отриманого Відповідачем під час навчання, яка підлягає стягненню та становить 4 919,84 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять грн. 84 коп.).

А також позивачем було роз`яснено щодо витрат на оплату комунальних послуг та спожитих Відповідачем енергоносіїв: у Довідках про фактичні витрати на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв розраховано вартість комунальних послуг за весь період навчання (без врахування періоду з 01.09.2012 по 31.08.2013 та без врахування періодів перебування у відпустках та днів звільнення від навчального процесу). Вартість комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за період навчання, яка підлягає відшкодуванню, становить 9 704,81 грн. (дев`ять тисяч сімсот чотири грн. 81 коп.).

Таким чином, Відповідач навчався у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України в період з серпня 2012 року по червень 2015 року і загальна вартість витрат, пов`язаних з утриманням його у навчальному закладі, становить 30 043,29 грн. (тридцять тисяч сорок три грн. 29 коп.).

Із сумою витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, Відповідача ознайомлено під підпис та проінформовано про необхідність відшкодування зазначеної суми.

Проте на сьогодні, грошові кошти від Відповідача до НАВС не надходили, як і будь-які звернення щодо добровільної сплати боргу або способів його сплати (розстрочення суми заборгованості тощо).

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі №810/2610/16 зазначив, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахування позиції Верховного Суду дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до Статуту, НАВС є закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, державної форми власності, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов`язану з наданням вищої освіти на різних ступенях вищої освіти за певними спеціальностям, є юридичною особою, бюджетною установою та перебуває у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про вишу освіту» від 17.01.2002 (чинного на момент існування правовідносин), випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Також відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України «Про міліцію» (в редакції на момент існування правовідносин) курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

П. 2.3.5 Договору передбачено, що після закінчення навчання особа зобов`язана прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років.

Відповідно до п. 2.3.6. Договору, Відповідач зобов`язався у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими п. З Договору відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що однією з підстав відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення зі служби в ОВС протягом перших трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням.

Відповідно до п. 4.1. Договору, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

На сьогоднішній день чинне законодавство містить аналогічні положення щодо необхідності укладення контракту про здобуття освіти, відпрацювання трирічного терміну після закінчення навчання та обов`язку відшкодування витрат у разі дострокового звільнення.

Так, ч. 3 ст. 64 Закону України «Про вищу освіту» випускники закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання направляються для подальшого проходження служби відповідно до законодавства.

Ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 (через хворобу або у зв`язку зі скороченням штатів) частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за своєю суттю Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у ВНЗ та Типова форма Контракту про здобуття освіти ВНЗ, затверджені постановою КМУ від 12.04.2017 № 261 та наказом МВС України від 01.03.2017 № 173 відповідно.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок відшкодування) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 №313 (чинної на момент закінчення навчання Відповідачем). Відповідно до п. 2 Порядку відшкодування, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Суд наголошує, що курсанти, які навчаються в Національній академії внутрішніх справ, перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними). Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував, що є підставою для задоволення позову повністю.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість позивач надав докази, що сума у розмірі 30043,29 грн. станом на 18.03.2021 відповідачем не відшкодована.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесені позивачем відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Національної академії внутрішніх справ (IBAN UA188201720313251001201000175 в ДКС України, код ЄДРПОУ 08751177, призначення платежу; 148008; 1600034;1;3460508713;) вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у сумі 30 043,29 грн. (тридцять тисяч сорок три грн. 29 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 березня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Національна академія внутрішніх справ (місцезнаходження/місце проживання: пл. Солом`янська, 1,м.Київ,03035 код ЄДРПОУ/РНОКПП 08751177);

відповідач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.