Рішення № 95715260, 18.03.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/395/21

18 березня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови від 22.12.2020 року № 1900-0305-8/22410 та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови від 22.12.2020 року № 1900-0305-8/22410 та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон №3723).

Листом за №1900-0305-8/22410 від 22.12.2020 року відповідач відмовив позивачу в призначенні (переведенні з виду на вид) пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Свою відмову Відповідач мотивував тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких було присвоєно персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723. У зв`язку з чим, періоди роботи з 01.12.2002 по 30.06.2013, з 01.01.2014 року по 20.08.2019 року в органах податкової служби зарахувати до стажу державної служби Відповідач підстав не вбачає.

Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними.

Ухвалою від 01.02.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 23.02.2021. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, станом на 01.05.2016 позивач займала посаду головного державного інспектора відділу інформаційних технологій Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області.

При цьому, періоди роботи ОСОБА_1 в органах податкової служби з 01.12.2002 року по 30.06.2013 та з 01.01.2014 по 20.08.2019 року не можуть бути зараховані до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723, що, відповідно, не дає їй право для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII.

Стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII, обчислений на підставі записів трудової книжки на 01.05.2016 року становить 2 роки 02 місяці 15 днів, тому право на призначення пенсії у відповідності до норм Закону № 889-VIII відсутнє.

Ухвалою суду від 26.02.2021 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 18.03.2021 о 10:15 год.

26.02.2021 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Сторони в судове засідання не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що з 13.10.2015 року ОСОБА_1 , призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058).

27.05.2002 року наказом №79-0 позивача було прийнято на посаду старшого державного податкового інспектора відділу автоматизації процесів оподаткування Державної податкової інспекції в місті Тернополі, цього ж дня прийнято Присягу державного службовця. В подальшому продовжувала працювати на різних посадах державної служби в порядку переведення.

20.08.2019 року наказом № 282-0 була звільнена з роботи, у зв`язку із переведенням в Головне управління ДФС у Тернопільській області.

21.08.2019 року призначена в порядку переведення до Головного управління ДФС у Тернопільській області на посаду головного державного інспектора відділу моніторингу доходів та обліку платежів Тернопільського управління.

01.12.2020 року припинено державну службу та звільнено з роботи, у зв`язку із ліквідацією Головного управління ДПС у Тернопільській області, відповідно до п.1ч.І ст.87 Закону України «Про державну службу».

В період роботи в структурі органів державної податкової служби ОСОБА_1 було присвоєно персональні звання:

- 01.12.2002 року наказом №159-0 присвоєно звання-інспектора податкової служби III рангу;

- 02.12.2004 року наказом №88-0 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби II рангу;

- з 28.02.2007 року наказом №23-0 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби І рангу;

- 27.06.2013 року наказом № 3-0 присвоєно 13 ранг державного службовця;

- 31.12.2013року наказом №100-0 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової та митної справи І рангу;

- 20.05.2019 року наказом №163-0 присвоєно чергове спеціальне звання радник податкової та митної справи III рангу;

- 20.08.2019 року наказом №10-0 присвоєно 6 ранг державного службовця.

02.12.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон №3723).

Листом за №1900-0305-8/22410 від 22.12.2020 року Відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні (переведенні з виду на вид) пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Свою відмову Відповідач мотивував тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких було присвоєно персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723. У зв`язку з чим, періоди роботи з 01.12.2002 по 30.06.2013, з 01.01.2014 року по 20.08.2019 року в органах податкової служби зарахувати до стажу державної служби Відповідач підстав не вбачає.

Також, Відповідач повідомив, що надана довідка позивача про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №504/10/19-00-10-33 від 01.12.2020 року видана Головним управлінням ДФС у Тернопільській області не відповідає нормам, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» №622 від 14.09.2016 року.

Не погодившись із відмовою відповідача в зарахуванні їй періоду роботи в органах податкової служби до стажу державної служби, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, - є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058-ІV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

10.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну службу" №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 року (далі - Закон №889-VIII).

Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягай віку 62 роки, та жінки, які досягай пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , в період з 27.05.2002 року по 01.12.2020 року, вона безперервно працювала на різних посадах в органах державної податкової служби. Стаж державної служби склав 18 років 6 місяців 05 днів.

Відповідно до статті 1 Закону № 3723-ХІІ, який був діючим протягом тривалих періодів моєї роботи на відповідних посадах в органах податкової служби, - державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ, який втратив чинність 20.11.2012 та який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 509 -XII), надалі - Податковий Кодекс України.

Відповідно до статті 15 Закону № 509 посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби І рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби І рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби І рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Надалі, Законом України від 05.07.2012 № 5083-VI 11.08.2012 Податковий кодекс України доповнено розділом XVIII - 1 "Посадові особи органів державної податкової служби та їх правовий і соціальний захист".

Пунктом 344.1 статті 344 розділу XVIII - 1 ПК України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України "Про державну службу".

Зазначене також кореспондується із частиною вісімнадцятою статті 37 Закону № 3723 XII, згідно якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналогічну правову позицію виклав також Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі 21-340а 13 зазначивши, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно персональні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби , який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 № 3723 - XII.

Таким чином, суд вважає, що твердження Відповідача про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є безпідставними.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, які діють з 01.05.2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що весь період безперервної роботи позивача в податкових органах з 27.05.2002 року по 01.12.2020 зараховується до стажу державної служби для призначення їй пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Згідно з частинами 3, 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Щодо твердження Відповідача про невідповідність наданої довідки про складові частини заробітної плати, виданої ГУ ДПС у Тернопільській області від 01.12.2020 року за вих. №504/10/19-00-10-33, нормам Постанови №622 від 14.09.2016 року "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", - то суд зазначає, що такі твердження є безпідставними з огляду на те, що наведена Постанова №622 не встановлює жодних вимог до форми довідки про складові заробітної плати державних службовців, яка надається для призначёння пенсії, натомість такі вимоги, на момент звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою щодо переходу на інший вид пенсії, встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям". Відповідач в оскаржуваній відмові жодним чином не обґрунтував своєї позиції.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на все вищенаведене суд вважає, що відповідачем неправомірно не враховано періоди роботи ОСОБА_1 з 27.05.2002 року по 01.12.2020 року на посадах державного службовця в органах державної податкової служби, а надана відмова в переведенні на пенсію державного службовця - не відповідає вимогам чинного законодавства, та, відповідно, є такою, що порушує конституційні права позивача.

Отже, право позивача на пенсійне забезпечення відповідачем порушене і відновити його можна шляхом визнання відмови ОСОБА_1 у переведенні її на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року, пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, яка оформлена листом від 22.12.2020 року за вих. №1900- 0305-8/22410 та слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити переведення ОСОБА_1 , з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», - на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії, - починаючи з 02 грудня 2020 року (з дня звернення із заявою), з врахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області: вих. № 503/10/19-00-10-33 від 01.12.2020 року та вих. № 504/10/19-00-10-33 від 01.12.2020 року.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року, пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, яка оформлена листом від 22.12.2020 року за вих. №1900- 0305-8/22410.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити переведення ОСОБА_1 , з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», - на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування (перерахунок) та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_1 , - починаючи з 02 грудня 2020 року (з дня звернення із заявою), з врахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області: вих. № 503/10/19-00-10-33 від 01.12.2020 року та вих. № 504/10/19-00-10-33 від 01.12.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 березня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Подлісна І.М.