Рішення № 95714794, 23.03.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/40/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Октябрський районний суд м. Полтави, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач, ТУ ДСА України в Полтавській області) про визнання протиправною відмови Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області у зарахуванні до загального стажу судді ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років, періодів роботи: з 13 червня 2005 року по 01 липня 2005 року на посаді інспектора з дізнання групи адміністративної практики, дізнання та розшуку Полтавської ОР ДПС ДАІ п/п УМВС, з 01 липня 2005 року по 01 квітня 2006 року на посаді старшого юрисконсульта групи організаційно-інформаційного забезпечення 1-го міжрайонного відділення ДАІ м. Полтава при УМВС та з 01 квітня 2006 року по 30 жовтня 2006 року на посаді старшого юрисконсульта групи організаційно інформаційного забезпечення та адміністративної практики 1-го МРВ ДАІ м. Полтави при УМВС, та зобов`язати відповідача включити цей період до загального стажу судді ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач наголошувала, що, вважаючи належним їй право на зарахування вказаних вище періодів трудового стажу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, звернулась з заявою до відповідача стосовно не врахування зазначених періодів проходження служби в органах внутрішніх справ, у відповіді на яку відповідачем повідомлено про відсутність підстав для зарахування таких періодів до стажу роботи на посаді судді. На думку позивача, вказана відповідь вмотивована тим, що критерієм зарахування до стажу державної служби і як наслідок, як зазначає позивач, до стажу роботи судді, є фінансування заробітної плати за посадами, які обіймала особа, за рахунок коштів держаного або місцевого бюджетів. Окремо наголосила, що наказом Октябрського районного суду м. Полтави № 22/ос.с. від 07.12.2020 судді ОСОБА_1 вирішено: зарахувати до стажу, що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років період роботи з 13 червня 2005 року по 01 липня 2005 року на посаді інспектора з дізнання групи адміністративної практики, дізнання та розшуку Полтавської ОР ДПС ДАІ п/п УМВС, з 01 липня 2005 року по 01 квітня 2006 року на посаді старшого юрисконсульта групи організаційно-інформаційного забезпечення 1-го міжрайонного відділення ДАІ м. Полтава при УМВС та з 01 квітня 2006 року по 30 жовтня 2006 року на посаді старшого юрисконсульта групи організаційно інформаційного забезпечення та адміністративної практики 1-го МРВ ДАІ м. Полтави при УМВС, а також продовжити виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу у зв`язку з наявністю стажу роботи станом на 07 грудня 2020 року 22 роки 10 місяців 28 днів. Однак, як зазначає позивач в позовній заяві, такий наказ відповідачем неправомірно повернуто без виконання для скасування, чим "порушено її право на отримання надбавки до заробітної плати відповідного розміру та, як наслідок, і право на своєчасний вихід у відставку в майбутньому".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Призначено підготовче судове засідання на 11:30 02 лютого 2021 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26. Вирішено залучити Октябрський районний суд м. Полтави до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

02.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позову, наголосив, що підставою повернення без виконання наказу Октябрського районного суду м. Полтави № 22/ос.с. від 07.12.2020 "Про перерахунок стажу судді ОСОБА_1 " стала його невідповідність законодавству, чинному на час призначення позивача суддею. Так, відповідачем враховано, що в силу положень Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Головного управління державної служби України, Міністерства праці та соціальної політики України від 12.10.2007 року №270/551 якщо посада особи рядового та начальницького складу чи працівника органу внутрішніх справ не належала до апарату органів внутрішніх справ, а перебувала в структурі підрозділів, що підпорядковувались або функціонували при органах внутрішніх справ, то період роботи (служби) у таких підрозділах не зараховується до стажу державної служби. Враховуючи, що згідно листа начальника УМВС України в Полтавській області спірні посади, що займала позивач згідно штатного розпису не належали до апарату органів внутрішніх справ, відсутні підстави для зарахування таких періодів до стажу роботи на посаді судді /а.с. 46-48/.

11 лютого 2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, відповідно до якої просила задовольнити позов, посилаючись на помилковість тверджень відповідача і наголошуючи на раніше викладених аргументах /а.с. 71-74/.

Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року витребувано докази по справі у відповідача та третьої особи, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачем неодноразово надсилались до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, відповідно до яких остання просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачем неодноразово надсилались до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позову.

Третьою особою неодноразово надсилались до суду клопотання про розгляд справи за відсутності її представника, відповідно до яких остання покладалась на розсуд суду при вирішенні даного спору.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи положення пункту 10 частини 1 статті 4, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, та з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Указу Президента України №578/2010 від 27.04.2010 року ОСОБА_1 призначена суддею Октябрського районного суду м. Полтави строком на п`ять років. З 18.06.2010 зарахована до штату Октябрського районного суду м. Полтави на посаду судді.

Відповідно до Указу Президента України № 444/201 від 29.12.2017 позивач призначена на посаду судді Октябрського районного суду м. Полтави безстроково.

23 травня 2019 року Октябрським районним судом м. Полтави прийнято наказ №8/ос.с. "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ". Згідно вказаного наказу, судді ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу з 23 травня 2019 року у зв`язку з наявністю стажу роботи станом на 23 травня 2019 року 20 років 00 місяців 00 днів.

До розрахунку стажу, який давав право на отримання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки позивачу зараховані періоди:

- з 04.01.1997 по 6.07.1998 - посада секретаря судових засідань, Київський районний суд м. Полтави;

- з 10.07.1999 по 13.06.2005 - служба в органах внутрішніх справ України;

- з 01.11.2006 по 17.06.2010 - помічник судді, Апеляційний суд Полтавської області;

- з 18.06.2010 по час розрахунку - суддя Октябрського районного суду м. Полтави.

07 грудня 2020 року Октябрським районним судом м. Полтави прийнято наказ №22/ос.с. "Про перерахунок стажу судді ОСОБА_1 ". Згідно даного наказу наказано: зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років періоди роботи: з 13 червня 2005 року по 01 липня 2005 року на посаді інспектора з дізнання групи адміністративної практики, дізнання та розшуку Полтавської ОР ДПС ДАІ п/п УМВС, з 01 липня 2005 року по 01 квітня 2006 року на посаді старшого юрисконсульта групи організаційно-інформаційного забезпечення 1-го міжрайонного відділення ДАІ м. Полтава при УМВС та з 01 квітня 2006 року по 30 жовтня 2006 року на посаді старшого юрисконсульта групи організаційно інформаційного забезпечення та адміністративної практики 1-го МРВ ДАІ м. Полтави при УМВС. Продовжити ОСОБА_1 виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу у зв`язку з наявністю стажу роботи станом на 07 грудня 2020 року: 22 роки 10 місяців 28 днів.

Листом від 11.12.2020 Октябрський районний суд м. Полтави направив вказаний Наказ №22/ос.с. від 07.12.2020 Територіальному управлінню ДСА України в Полтавській області для виконання.

Листом від 22.12.2020 Територіальне управління ДСА України в Полтавській області повернуло Голові Октябрського районного суду м. Полтави Наказ №22/ос.с. від 07.12.2020 без виконання для скасування.

При цьому, відповідачем у листі від 22.12.2020 зазначено підстави повернення Наказу №22/ос.с. від 07.12.2020 без виконання для скасування.

Вважаючи, що такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують належне позивачу право на отримання надбавки до заробітної плати відповідного розміру, та, як наслідок, і право на своєчасний вихід у відставку в майбутньому, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Станом на дату призначення позивача на посаду судді діяв Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII (надалі також - Закон №2862-ХІІ).

Положеннями ч. 6 ст.44 Закону №2862-ХІІ було визначено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Як встановлено судом із матеріалів справи, а саме зі розрахунку стажу, що дає право на отримання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 станом на дату призначення становив: 11 років 00 місяців 24 дні /а.с. 49/. Вказані обставини не заперечуються сторонами, не є предметом спору у цій справі, а відтак їм не надається оцінка судом в частині правомірності визначення судді ОСОБА_1 вказаного стажу станом на 18.06.2010 та правомірності врахування до такого стажу періодів роботи позивача на посадах, визначених у такому розрахунку.

Згідно зі частинами 2, 5 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі також - Закон №1402-VIII) у редакції станом на 23.05.2019 та на момент спірних правовідносин, встановлено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

При цьому, абзацом четвертим п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII (в редакції станом на 23.05.2019 та на момент спірних правовідносин) визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується сторонами, Наказом №8/ос.с. від 23.05.2019 року Октябрського районного суду м. Полтави наказано встановити ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу з 23.05.2019 у зв`язку із наявністю стажу роботи станом на 23.05.2019 20 років 00 місяців 00 днів /а.с. 88/. Вказані обставини не заперечуються сторонами, не є предметом спору у цій справі, а відтак їм не надається оцінка судом в частині правомірності визначення судді ОСОБА_1 вказаного стажу станом на 23.05.2019 року.

Відповідно до частини першої статті 116 Закону №1402-VIII (в редакції станом на момент спірних правовідносин), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Позивач та відповідач в обґрунтування своїх позицій відповідно про врахування або неврахування певних періодів роботи позивача в органах внутрішніх справ до стажу судді, що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років та право на відставку, посилаються на вимоги Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі по тексту - Порядок), однак із різним зазначенням його норм.

Пунктом 2 Порядку визначено, що до стажу державної служби, зокрема, зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби (установи виконання покарань, слідчі Ізолятори, підрозділи кримінально-виконавчої інспекції), які не мають спеціальних звань.

Приписами пункту 3 Порядку визначено, що до стажу державної служби включається також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

На виконання приписів Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (який був чинний станом на дату призначення позивача на посаду судді) та Порядку обчислення стажу державної служби, було розроблено Методику щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Методика), яка затверджена спільним наказом Головного управління Державної служби України, Міністерства праці та соціальної політики України від 12 жовтня 2007 року №270/551 та постановою правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 р. №18-10, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2007 р. за № 1243/14510. Вказана Методика діяла з 16.11.2007 року по 14.06.2016 року.

Пунктом 1.2 Методики встановлено, що стаж державної служби колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, які перебувають на державній службі, обчислюється відповідно до Порядку.

Зарахування (включення) роботи (служби) в органах внутрішніх справ до стажу державної служби за часів незалежності України (з 24.08.91) визначено розділом 3 Методики.

Відповідно до пункту 3.1.1 Методики робота (служба) в апараті органів внутрішніх справ, а саме: Міністерства внутрішніх справ України (структурних підрозділах центрального апарату Міністерства), головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, міських управлінь і відділів, управлінь та відділів на транспорті та інших, визначених відповідними наказами Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 3.1.2 Методики унормовано, що якщо посада особи рядового та начальницького складу чи працівника органу внутрішніх справ не належала до апарату органів внутрішніх справ, а перебувала в структурі підрозділів, що підпорядковувались або функціонували при органах внутрішніх справ, то період роботи (служби) у таких підрозділах не зараховується до стажу державної служби (наприклад, служба в медичному витверезнику, центрі соціальної адаптації раніше засуджених осіб, що підпорядковувались ГУ МВС України у м. Києві, оперативно-пошуковому відділі карного розшуку при ГУ МВС України у м. Києві згідно з наказом МВС України від 11.10.97 N 688 "Про затвердження типової структури органів внутрішніх справ України").

Пунктом 3.1.3 Методики врегульоване питання визначення належності до посад працівників в указаних вище апаратах органів внутрішніх справ на посадах керівних працівників і спеціалістів, за якими не присвоюються спеціальні звання.

Визначення належності посад працівників органів внутрішніх справ, за якими не присвоюються спеціальні звання, до посад керівних працівників або спеціалістів здійснюється на підставі положень Класифікатора професій ДК 003:95, затвердженого наказом Держстандарту України від 27.07.95 №257, Класифікатора професій ДК 003:2005, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 №375, Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327, а також посадових інструкцій працівників.

Час служби в органах внутрішніх справ осіб, яким присвоєно спеціальні звання (як спеціальні звання міліції, так і внутрішньої служби), зараховується лише на посадах середнього, старшого і вищого начальницького складу. Служба осіб на посадах рядового і молодшого начальницького складу до стажу державної служби не зараховується.

При визначенні належності посади, зазначеної у послужному списку особи, до посад рядового, молодшого, середнього, старшого чи вищого начальницького складу органів внутрішніх справ необхідно виходити з того, що таке визначення здійснюється не за присвоєним особі спеціальним званням, а за штатним розписом, переліками посад, що підлягають заміщенню особами рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу, затвердженими Міністром внутрішніх справ, або переліком посад, що підлягають заміщенню особами вищого начальницького складу, який затверджений відповідно до законодавства.

В силу положень пункту 3.1.4 тієї ж Методики, робота (служба) на зазначених вище посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується за умови, якщо фінансування заробітної плати за цими посадами здійснювалося за рахунок коштів державного або місцевого бюджету. Тобто, якщо заробітна плата за посадою виплачувалася за рахунок коштів господарського розрахунку, то період роботи (служби) на такій посаді до стажу державної служби не зараховується (наприклад, робота (служба) у Державній службі охорони при МВС).

Як зазначає позивач, в межах даної справи спір виник в частині зазначення відповідачем в листі від 22.12.2020 про відсутність підстав для врахування періодів проходження суддею ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ, а саме: з 13 червня 2005 року по 01 липня 2005 року на посаді інспектора з дізнання групи адміністративної практики, дізнання та розшуку Полтавської ОР ДПС ДАІ п/п УМВС, з 01 липня 2005 року по 01 квітня 2006 року на посаді старшого юрисконсульта групи організаційно-інформаційного забезпечення 1-го міжрайонного відділення ДАІ м. Полтава при УМВС та з 01 квітня 2006 року по 30 жовтня 2006 року на посаді старшого юрисконсульта групи організаційно інформаційного забезпечення та адміністративної практики 1-го МРВ ДАІ м. Полтави при УМВС.

Вказані посади середнього начальницького складу Державтоінспекції згідно штатного розпису не належали до апарату органів внутрішніх справ, що підтверджено листом Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області від 09.02.2012 № 11/5-736 та не заперечується позивачем /а.с. 55/.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд зауважує, що якщо посада, у тому числі начальницького складу не належала до апарату органів внутрішніх справ, а перебувала в структурі підрозділів, що підпорядковувались або функціонували при органах внутрішніх справ, то період роботи (служби) у таких підрозділах не зараховується до стажу державної служби.

При цьому положення пунктів 3.1.3-3.1.4 стосуються виключно роботи (служби) саме в апаратах органів внутрішніх справ та виключно на посадах керівних працівників і спеціалістів, до яких, як встановлено з листа Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області від 09.02.2012 №11/5-736, посади, на яких проходила службу ОСОБА_1 не належали, а відтак, положення пункту 3.1.4 Методики не підлягають застосуванню в межах спірних правовідносин.

Отже позивачем помилково визначено як належним критерій зарахування до стажу державної служби і як наслідок, до стажу роботи судді, фінансування заробітної плати за посадами, які обіймала особа, за рахунок коштів держаного або місцевого бюджетів, оскільки підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи на вказаних посадах є їх не віднесення згідно штатних розписів до апаратів органів внутрішніх справ.

Крім того, щодо тверджень позивача, зазначеними у позові, "про неправомірність вказаних дій відповідача та порушення права позивача на отримання надбавки до заробітної плати відповідного розміру та, як наслідок, і право на своєчасний вихід у відставку в майбутньому", суд наголошує на наступному.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа №1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Таким чином, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, станом на момент повернення відповідачем до Октябрського районного суду м. Полтави листом від 22.12.2020 Наказу Октябрського районного суду м. Полтави від 07.12.2020 №22/ос.с. "Про перерахунок стажу судді ОСОБА_1 " відносно позивача був чинний Наказ Октябрського районного суду м. Полтави від 23.05.2019 №8/ос.с. "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ", згідно якого, судді ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу з 23 травня 2019 року у зв`язку з наявністю стажу роботи станом на 23 травня 2019 року 20 років 00 місяців 00 днів.

Фактично, виходячи із вказаного наказу від 23.05.2019, правомірності винесення якого, суд повторює, не надавалася оцінка в межах даної справи, Октябрським районним судом м. Полтави позивачу визначено стаж, який необхідний для виходу судді у відставку. Тобто, сам факт невизнання відповідачем, а не Вищою радою правосуддя (надалі також - ВРП), станом на 22.12.2020 року, додаткового стажу позивача понад 20 років, жодним чином не свідчить про відсутність права у позивача на звернення з відповідною заявою до ВРП та про порушення такого права саме ТУ ДСА України у Полтавській області, зокрема її діями щодо повернення без виконання до Октябрського районного суду м. Полтави Наказу від 07.12.2020 №22/ос.с. "Про перерахунок стажу судді ОСОБА_1 ".

Зазначаючи про порушення її права на відставку у майбутньому, позивач фактично хоче вирішити спір на майбутнє та жодним чином не підтверджує наявності факту порушеного вказаного права станом на дату звернення до суду та саме вказаними діями відповідача.

Крім того, на вимогу суду, третьою особою, Октябрським районним судом м. Полтави листом від 02.03.2021 вих. № 01.2-13/15/2021 повідомлено, що Наказ голови Октябрського районного суду м. Полтави "Про перерахунок стажу судді ОСОБА_1 " від 07.12.2020 року №22/ос.с., хоч і повернутий без виконання відповідачем, однак не скасований самим судом, який його видав на дату розгляду даної справи /а.с.87/. Відповідач до відповідного суду із позовом також не звертався із вимогою про скасування наказу голови Октябрського районного суду м. Полтави "Про перерахунок стажу судді ОСОБА_1 " від 07.12.2020 року №22/ос.с.

Оскільки, відповідно до статті 116 Закону №1402-VIII, рішення про звільнення судді з посади у відставку приймає Вища рада правосуддя, то лише під час розгляду відповідної заяви позивача саме ВРП буде вирішуватися питання про наявність чи відсутність необхідного стажу роботи на посаді судді незалежно від наказів суду та листів відповідача про повернення таких наказів без виконання, у тому числі буде надаватися окремо оцінка про наявність стажу роботи позивача на інших роботах, який Октябрським районним судом м. Полтави було зараховано позивачу до стажу на посаді судді і який не розглядається судом в межах цієї справи.

Суд наголошує, що позивач ні в позові не зазначає, що вона зверталася із заявою до Вищої ради правосуддя про відставку та про відмову у задоволенні вказаної заяви через неврахування відповідного стажу роботи, ні матеріали справи не містять відповідних доказів в підтвердження вказаних обставин. Однак, саме відповідачем - ТУ ДСА України в Полтавській області, а не ВРП, повернуто Наказ від 07.12.2020 №22/ос.с. "Про перерахунок стажу судді ОСОБА_1 " до Октябрського районного суду м. Полтави.

Позивачем на надано доказів, що Вищою радою правосуддя, як компетентним органом у визначенні права судді на відставку з урахуванням відповідного стажу роботи, розглядалося вказане питання.

Також, суд зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження порушеного права позивача на отримання надбавки до грошового забезпечення через повернення відповідачем до Октябрського районного суду м. Полтави Наказ від 07.12.2020 №22/ос.с. "Про перерахунок стажу судді ОСОБА_1 ", як зазначено в листі ТУ ДСА в Полтавській області: "без виконання для скасування".

Згідно того ж Наказу Октябрського районного суду м. Полтави від 23.05.2019 №8/ос.с. "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ", судді ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу ще з 23 травня 2019 року. Наказом Октябрського районного суду м. Полтави від 07.12.2020 №22/ос.с. "Про перерахунок стажу судді ОСОБА_1 ", який повернуто відповідачем без виконання не змінювався розмір щомісячної доплати за вислугу років, а відтак жодним чином, станом на дату виникнення спірних правовідносин, не впливав на право позивача на отримання надбавки до грошового забезпечення.

Крім того, на вимогу суду, третьою особою, Октябрським районним судом м. Полтави листом від 02.03.2021 вих. № 01.2-13/15/2021 повідомлено, що позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин та станом на час розгляду справи в суді отримувала щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу /а.с.87/.

Виходячи з викладеного, та з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що така відмова відповідача у зарахуванні до загального стажу судді ОСОБА_1 , спірних періодів роботи мало вплив на право позивача на щомісячну доплату та на право позивача на відставку станом на час виникнення спірних правовідносин та станом на час розгляду справи судом, суд наголошує, що позивачем не наведено належних та допустимих аргументів на підтвердження порушення її прав, у той час, як відповідачем доведено безпідставність у зарахуванні до загального стажу судді ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років, періодів роботи: з 13 червня 2005 року по 01 липня 2005 року на посаді інспектора з дізнання групи адміністративної практики, дізнання та розшуку Полтавської ОР ДПС ДАІ п/п УМВС, з 01 липня 2005 року по 01 квітня 2006 року на посаді старшого юрисконсульта групи організаційно-інформаційного забезпечення 1-го міжрайонного відділення ДАІ м. Полтава при УМВС та з 01 квітня 2006 року по 30 жовтня 2006 року на посаді старшого юрисконсульта групи організаційно інформаційного забезпечення та адміністративної практики 1-го МРВ ДАІ м. Полтави при УМВС.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем було належним чином підтверджено правомірність оскаржуваних дій, водночас, наведені позивачем обґрунтування не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Враховуючи викладене, зазначений позов є таким, що не підлягає задоволенню.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 26304855), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Октябрський районний суд м. Полтави (вул. Навроцького,5, м. Полтава, 36002, ідентифікаційний код 02886195), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський