Рішення № 95714741, 23.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2055/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17685-51 видану Головним управлінням ДПС в Одеській області 09.11.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що єдиний внесок за позивача в період, за який винесена оскаржувана Вимога нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем.

Ухвалою суду від 17.02.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

09.03.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску, визначений пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

12.03.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що податковим органом крім іншого не враховано наявність судового рішення щодо скасування суми недоїмки у розмірі 16881,84 грн. 9 згідно скасованої вимоги №Ф-17685-51У від 24.03.2020 року.)

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

21.10.2015 року ОСОБА_1 на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області № 39 отримав право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 002747 та посвідченням адвоката України № 002747.

Починаючи з 06.04.2016 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Одеської загальноосвітньої школи-інтернату № 5 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області на посаду юрисконсульта з встановленням 9 тарифного розряду, відповідно до наказу від 30.03.2016 року.

На підставі рішення Одеської міської ради від 18.07.2018 року за № 3507-VII Одеську загальноосвітню школу-інтернат № 5 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області перейменовано на Одеський ліцей «ОЛІМПІЄЦЬ» спортивного напрямку Одеської міської ради Одеської області.

09.11.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17685-51 відповідно до якої станом на 31 жовтня 2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 23177,14 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 2 п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пункті (крім абзацу 7), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

При вирішенні слід врахувати правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 5 грудня 2019 року у справі №260/358/19, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

З матеріалів справи вбачаться, що з 06.04.2016 року позивач працює як найманий працівник у Одеській загальноосвітній школі-інтернату № 5 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, що підтверджується наказом від 30.03.2016 року №43-К.

При цьому, за 2018-2020 роки роботодавцем сплачено за позивача єдиний внесок, що підтверджується довідкою за формою ОК-5 (а.с.28-33).

Крім того, роздруківкою з Електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 від 13.01.2021 року підтверджується, що в період з 2017 року по 2020 року позивачем не отримано дохід від адвокатської діяльності як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність (а.с.37-40).

Також, відсутність доходу від адвокатської діяльності підтверджують наявні в матеріалах справи копії податкових декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки (а.с.41-48).

В свою чергу, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено та безпосереднього відповідачем суду не представлено. Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Крім того, суд враховує рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року, яким задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Перший Суворівський відділ ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17685-51У від 24.03.2020 року, оскільки сума заборгованості згідно оскаржуваної вимоги №Ф-17685-51 від 09.11.2020 року (23 177, 14 грн.) включає в себе суму заборгованості за скасованою судом вимогою №Ф-17685-51У від 24.03.2020 року (16 881, 84 грн.).

Суд зазначає, що посилання відповідача на необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19.

Отже, оскільки фактично за рахунок позивача перераховано та сплачено єдиний внесок, суд не вбачає підстав для покладення на позивача обов`язку сплачувати Єдиний соціальний внесок у зв`язку із наявністю у нього адвокатського статусу, а тому податкова вимога від 09листопада 2020 року №Ф-17685-51 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, Одеса, Одеська область, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17685-51 видану Головним управлінням ДПС в Одеській області 09.11.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.