Рішення № 95714439, 22.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 р. № 400/754/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про: визнання протиправним рішення від 14.12.2020 № 948030139008 та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить визнати протиправним рішення відповідача від 14.12.2020 № 948030139008 щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90 % до 60 % від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується дл перерахунку пенсій від 08.10.2020 № 21-396-вих-20, починаючи з 01.10.2020 відповідно до вимог частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2017 № 1697-VII «Про прокуратуру» з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Також позивач просить допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за два місяці та зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання ним законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що застосування відповідачем зменшеного відсотку розрахунку пенсії та обмеження пенсії максимальним розміром суперечить вимогам статей 22, 58 Конституції України та є необґрунтованим для цілей перерахунку пенсії.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на застосування частини другої та абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2017 № 1697-VII «Про прокуратуру».

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 01.02.2000 відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII „Про прокуратуру».

До 30.09.2020 включно позивач отримував пенсію, обчислену з розрахунку 90 % від суми заробітку (перераховану на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.11.2016 у справі № 487/5378/16-а).

08.10.2020 Миколаївська обласна прокуратура видала позивачу довідку № 21-396 вих-20 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020р.

08.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до якої, серед іншого, додав зазначену довідку.

14.12.2020 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.10.2020 на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 № 21-396 вих-20, застосувавши загальний процент розрахунку пенсії від заробітку в розмірі 60 % та з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із застосуванням відповідачем зменшеного відсотка заробітку для цілей перерахунку пенсії та з урахуванням обмеження максимального розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ: прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);

обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1); призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).

До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 ухвалений новий Закон України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ).

Частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури

Відповідно до частини другої статті 86 Закону № 1697-VІІ у редакції станом на дату перерахунку пенсії позивача (12.11.2020), пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

У рішенні від 05.04.2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки перерахунок пенсії позивача пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені зміни до законодавства щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Тому, застосувавши при перерахунку пенсії 60 процентів, а не 90 процентів від заробітної плати, відповідач діяв протиправно.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком, висловленим Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 у справі № 308/11498/16-а та від 10.04.2019 у справі № 310/6638/16-а (2-а/310/652/16)

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовних вимог у частині перерахунку пенсії без застосування обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає таке.

За нормами абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без урахування обмеження граничного розміру.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24.07.2018 у справі № 554/10456/16-а та від 28.10.2020 у справі № 686/2428/16-а.

Як зазначено вище, правові позиції Верховного Суду є обов`язковими для врахування судами.

Суд відхиляє посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, оскільки цим рішенням визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", дія якого на позивача не поширюється.

Отже, у задоволенні позовної вимоги про перерахунок пенсії без урахування обмеження пенсії максимальним розміром належить відмовити.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 908 грн., сплачений за подання позовної заяви до адміністративного суду за квитанцією від 02.02.2021 № 0.0.2000853376.1.

Відповідно до пункту шостого частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

На думку суду, у пункті першому частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України йде мова про негайне виконання стягнення сум пенсій у разі позбавлення особи пенсійного забезпечення. Інститут негайного виконання стягнення пенсії за один місяць у такому разі виконує функцію запобіжника позбавлення особи засобів існування на час вирішення юридичного спору.

Натомість спірні правовідносини між сторонами у цій справі полягають не у позбавленні позивача пенсії як засобу існування. У цьому випадку існує лише спір щодо підстав для проведення перерахунку розміру пенсії, яка вже призначена та виплачується позивачу.

На підставі зазначеного суд не вбачає підстав для застосування пункту першого частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України та негайного виконання судового рішення у цій справі.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати до суду в установлений судом строк звіт щодо виконання рішення суду, суд зазначає таке.

За нормами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а, отже, наділений правом, а не закріпленим обов`язком під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23.04.2019 у справі № 805/516/18-а.

Зокрема, Верховний Суд зазначив у цих справах, що з огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду, враховуючи відсутність будь-яких доводів та доказів, які б свідчили про наявність ризиків ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Керуючись статями 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) від 14.12.2020 № 948030139008 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з 01.10.2020 у частині застосування загального проценту розрахунку пенсії від заробітку - 60.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) з 01.10.2020 здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату, з урахуванням раніше проведених виплат, пенсії за вислугу років на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 № 21-396 вих-20 із застосуванням загального проценту розрахунку пенсії від заробітку - 90 та з урахуванням абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру».

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна