Рішення № 95712680, 23.03.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. справа № 300/464/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання протиправним і скасування рішення щодо відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1.1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ), 12.02.2021 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) у якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перевести позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», з врахуванням загального трудового стажу державного службовця понад 20 років, станом на 01.05.2016, виходячи із заробітної плати державного службовця, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відповідно до довідок №636, №637 від 17.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця у зв`язку із тим, що період роботи з 04.07.2001 не підлягає зарахуванню до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, оскільки посада, яку займала позивач є посадою органу місцевого самоврядування. Враховуючи те, що позивач станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII) досягла необхідного віку, згідно з вимогами статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державну пенсійне страхування» та мала трудовий стаж більше 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, за нею збереглося право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, та, як наслідок, відмова відповідача у переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною.

1.2. Позиція відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позов не визнає та його заперечує. Представник відповідача вказує, що станом на 01.05.2016 позивачка не була державним службовцем, а працювала секретарем виконкому Кунисівської сільської ради, тобто була посадовою особою орану місцевого самоврядування. Відповідно до змін у законодавстві, що регулює призначення пенсії посадовим особам органів місцевого самоврядування, з 04.07.2001 посада секретаря виконкому сільської ради віднесена до категорії посадових осіб органу місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій державних службовців, та не може зараховуватися до стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державних службовців. Таким чином, право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у позивача відсутнє, оскільки станом на 01.05.2016 позивач не обіймала посади державного службовця та станом на 01.05.2016 у неї відсутній необхідний стаж державної служби 20 років, оскільки до стажу державної служби їй може бути зарахований лише період з 13.02.1991 по 03.07.2001 (10 років 4 місяці 21 день).

1.3. Заяви учасників справи та процесуальні дії.

Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 12.02.2021 (а.с.2-8).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали суду витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 , а також всіх наявних документів, що слугували підставою для прийняття оскарженого рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу".

Ухвала про відкриття провадження 17.02.2021 направлена позивачу на адресу електронної пошти, зазначену в позовній заяві, відповідачем ухвала суду отримана 19.02.2021 підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.42).

Відповідачем, 02.03.2021, подано відзив на позовну заяву №0900-0802-8/6529 від 24.02.2021 (а.с.43-47) та витребувані судом письмові докази (а.с.48-81).

Інших документів на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в строк на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також інші письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , з метою переходу на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу», звернулася 17.12.2020 із відповідною заявою до відповідача (а.с.76), до якої долучено визначені в розписці-повідомленні документи (а.с.77).

Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомлено позивачку, що період роботи з 04.07.2001 по даний час не може бути зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки вказана посада є посадою органу місцевого самоврядування. За даних умов, право на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу» відсутнє, оскільки станом на 17.12.2020 ОСОБА_1 не обіймає посаду державного службовця, то стаж державної служби складає 10 років 4 місяці (а.с.26-27).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення, позивач звернулася із даною позовною заявою до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року за №2493-III (надалі, також - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону №2493-III (у редакції, чинній станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Питання пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 врегульовувалося Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року за №3723-XII (надалі, також - Закон №3723-ХІІ).

Водночас, з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року за №889-VIII (надалі, також - Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону №889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за №283 затверджено порядок обчислення стажу державної служби (чинний до 01.05.2016, надалі, також - Порядок №283).

Абзацом 13 пункту 2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно із пунктом 4 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесено посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.

Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини 2 та частини 4 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ.

Суд зазначає, що посада, яку обіймала позивач за час роботи в органі місцевого самоврядування, в тому числі і станом на 01.05.2016, відноситься до посад, визначених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Необхідно врахувати, що пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Як встановлено судом із записів трудової книжки №0000757 від 01.08.1978, позивач працювала з 13.02.1991 по 19.11.2020 секретарем виконкому Кунисівської сільської ради.

Таким чином, посада секретаря виконкому сільської ради, відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пункту 2 Порядку №283 входять до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

Верховний Суд в постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» №889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.

Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про те, що стаж роботи на посаді в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Суд вважає, що період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування, в тому числі з 04.07.2001 по 19.11.2020 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Таким чином, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом №889-VIII - 01.05.2016, становив більше 10 років, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Таке право в неї виникло з дати звернення із відповідною заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про переведення на інший вид пенсії - 17.12.2020.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про призначення пенсії виходячи із заробітної плати державного службовця, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно із довідками про складові заробітної плати за №636, №637 від 17.12.2020 суд зазначає, що відповідач в оскарженому рішенні не надавав ніякої правової оцінки зазначеним довідкам та не відмовляв позивачу в їх зарахуванні, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо чи ймовірно будуть порушені в майбутньому, вимоги про зарахування при призначенні пенсії відомостей довідок про складові заробітної плати за №636, №637 від 17.12.2020 є передчасними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №22458 від 06.02.2021 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 908 грн (а.с.1).

З огляду на підтвердження сплати судового збору за подання даної позовної заяви та часткового задоволення позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у частині задоволеної позовної вимоги в розмірі 681,00 грн.

Доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи матеріали справи не містять, відтак, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Івано-Франківській області лише частина понесених нею судових витрат зі сплати судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) про відмову в переведенні ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 24.12.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) перевести ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 17.12.2020 на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням загального трудового стажу державного службовця понад 20 років станом на 01.05.2016.

У задоволенні решти вимог позовної заяви, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.