Рішення № 95710856, 05.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року Справа № 160/11589/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці Держмитслужби в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 6.21-А код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 05.05.2020 № UA500070/2020/000051/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 6.21-А код ЄДРПОУ 43333459) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.05.2020 №UA500070/2020/00224;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219, 49000 м. Дніпро, пр. О.Поля, 40) судові витрати у справі.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «АТБ-Маркет» з метою митного оформлення товарів подало до Одеської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA500070/2020/215620 від 04.05.2020 року та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, коносамент та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в митному оформленні є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.

Представником Одеської митниці Держмитслужби подано відзив на позовну заяву, в якому він просив в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що при перевірці поданої ТОВ «АТБ-Маркет» митної декларації UA500070/2020/215620 від 04.05.2020 року, а також документів, долучених до декларації, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи, спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в митному оформленні є цілком обґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутні.

30.11.2020 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що надані документи у своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості. Відповідач при винесенні рішення про коригування митної вартості та у ході прийняття такого рішення порушив вимоги Митного кодексу України щодо застосування методів визначення митної вартості, оскільки застосування другорядного методу визначення митної вартості не обґрунтовано. Отже відмова митниці у визнанні митної вартості є необґрунтованою.

Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 25 жовтня 2017 року між ТОВ «АТБ - маркет» (покупець) та Bestway (Hong Kong) International Limited (продавець), Китай було укладено контракт на поставку продукції № 3121-BW/CN (надалі - контракт), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в додатках і специфікаціях до контракту, які є його невід`ємною частиною.

На виконання умов контракту, згідно з інвойсом від 08.03.2020 № 2020ЕНА0413 та специфікаціями від 29.07.2019 р. № 9 та № 10 на умовах поставки CFR-Одеса, (згідно з Incoterms® 2010) на адресу покупця була поставлена продукція:

- товар № 1 - окуляри для плавання з лінзами пластмасовими Wave Crest Goggles, артикул 21049, у кількості 8208 шт. на загальну суму 9 931, 68 доларів США (1,21 долар США за шт.);

- товар № 2 - 201x150x51 см - блакитний прямокутний басейн / 2,01т х 1.50 т х 51 cm Blue Restangular Pool, артикул 54005, у кількості 4 395 шт. на загальну суму 40 741, 65 доларів США (9, 27 доларів США за шт.);

- товар №3- 113x109 см коло для плавання Аїрака/ 1,13 m х 1,09 m Alpaka Swim Ring, артикул 36158, у кількості 1320 шт. на загальну суму 4 092,00 доларів США (3,10 доларів за шт.);

- товар № 4 - Hydro-Swim SeaClear Vista Snorkeling Mask, артикул 24038, у кількості 750 шт. на загальну суму 7 102,50 доларів США (9,47 доларів за шт.).

Зазначені товари розроблені та виготовлені Bestway Inflatabels and Material Corp, в Китаї. Товари сертифіковані згідно декларації про походження товару від 08.03.2020 №2020ЕНА0413.

Товар був поставлений у відповідності до умов контракту. Загальна вартість поставленої партії товару склала 61 867, 83 доларів США.

З метою митного оформлення поставленого позивачеві товару, останній подав до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA500070/2020/215620 від 04.05.2020 р. разом з документами, які згідно з ч. 2 ст. 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, позивачем до декларації подано наступні документи: декларація митної вартості від 04.05.2020 № UA500070/2020/215620; контракт на поставку продукції від 25.10. 2017 № 3121-BW/CN; специфікації № 9 та № 10 від 29.07.2019; декларація про походження товару від 08.03.2020 №2020ЕНА0413; інвойс від 08.03.2020 №2020ЕНА0413; пакувальний лист б/н від 08.03.2020; коносамент від 11.03.2020 № COSU6258437730; автотранспортна накладна від 03.05.2020 №3243; договір страхування від 11.03.2020 №04; заява на страхування окремого перевезення вантажу від 21.04.2020 №326.

Митна вартість товарів у поданій митній декларації № UA500070/2020/215620 від 04.05.2020 р, розрахована позивачем згідно ст. 58 Митного кодексу України за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та у сукупності по товарам склала 61 867, 83 доларів США.

04.05.2020 року Одеською митницею було надіслано позивачеві повідомлення (ідентифікатор повідомлення №a470e26d-3855-47c0-98b2-4b2110596840), в якому відповідач вимагав від товариства надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У відповідь на повідомлення позивачем 05.05.2020 р. листом без номера було надано пояснення з питань викладених у повідомленні та наступні документи: банківський платіжний документ Swift від 30.10.2019 та Swift від 28.04.2020; прайс-лист виробника товару б/н від 20.07.2019 р.; комерційна пропозиція виробника товару б/н від 22.07.2019 р.

05 травня 2020 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000051/2, яким митну вартість товару № 2 визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно з ст. 64 МК України на рівні: 3,77 дол.США/кг (митна декларація № UA100060/2020/204050 від 05.02.2020), «ніж заявлено декларантом 3,07 дол.США/кг».

Відповідно до рішення відповідача від 05.05.2020 позивачу надіслано картку відмови №UA500070/2020/00224 від 05.05.2020 в прийнятті митної декларації №UA500070/2020/215620 від 04.05.2020.

Відповідач, обґрунтовуючи свої рішення вказує, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000051/2 та карткою відмови №UA500070/2020/00224 від 05.05.2020 в прийнятті митної декларації стала підставою для звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Так, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, наступне.

Щодо витрат на транспортування.

Так, відповідач зазначає, що в наданих документах виявлені розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

В свою чергу, пунктом 6 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

В даному випадку, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.1 контракту, поставки товару за контрактом з Bestway (Hong Kong) International Limited № 3121-BW/CN погоджені за умовами FOB Шанхай, якщо інше не передбачено в специфікаціях.

Відповідно до специфікацій №9 від 29.07.2019 року та №10 від 29.07.2019 року погоджено поставку на умовах CFR Одесса.

Згідно Міжнародних правил тлумачення Інкотермс-2010, CFR Вартість і фрахт (… назва порту призначення) — стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження.

Враховуючи умови поставки CFR Одесса, позивач не несе витрати на транспортування товару до порту Одесса, оскільки витрати на транспортування товару до місця призначення несе постачальник і включає їх до суми вартості товару.

Отже, позивач, який не поніс витрат на транспортування товару до порту Одесса не повинен надавати запитувані відповідачем документи, такі як рахунок-фактура, договори, банківські платіжні документи, акти виконаних робіт та калькуляції, які в свою чергу складаються, якщо перевезення здійснюється з використання власного транспорту, які на переконання відповідача мають підтвердити транспорті витрати.

Крім того, для підтвердження транспортних витрат на території України разом з заявою від 16.07.2020 №М-2020-3434 Товариством були надані наступні документи: банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення № 124872 від 18.05.2020 року; акт прийому-передачі виконаних робіт № 2438/4 від 04.05.2020 р. від ТОВ «Лотра» до договору транспортного експедирування № 89512 від 26.04.2019.

Таким чином, до митного оформлення було надано всі документи, що підтверджують транспортні витрати. Митним органом не доведено наявності розбіжностей щодо витрат на транспортування товару.

Щодо невідповідності страхового полісу № 326 від 21.04.2020 умовам Інкотермс.

Так, як було встановлено судом, у відповідності до специфікацій від 29.07.2019 № 9 та №10 сторонами погоджено продаж товару на умовах поставки CFR-Одеса (Інкотермс 2010).

Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010 існують тільки два терміни (умови поставки), якими передбачені мінімальні розміри страхування-терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. Будь-які інший терміни (умови поставки) Інкотермс не передбачають обов`язкового страхування, а отже і не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування. Таким чином, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки, якщо поставка здійснюється на умовах CIF і СІР. Умови CFR-Одеса, на умовах яких здійснювалась поставка товару, не мають зобов`язання до договорів страхування, а отже не визначають мінімальний розмір страхування. Відсутність обов`язкового страхування також передбачена частиною першої пункту 8 частини другої статті 53 МКУ, відповідно до якої одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).

Страхування товару здійснено позивачем за Генеральним договором добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020р., укладеним з AT «Страхова компанія «АРКС». Згідно з п. 2.5. Генерального договору добровільного страхування вантажів страховий тариф складає 0,029 % від страхової суми, отже витрати на страхування оцінюваного Товару склали 485, 81 грн., що зазначено у декларації митної вартості позивача та підтверджується доказами наданими до справи. Валюта договору страхування визначена - національна валюта України гривня.

Суд зазначає, що дане страхування здійснено позивачем на власний розсуд, згідно до умов укладеної угоди, та в порядку , що не суперечить вимогам митного законодавства та правилам Інкотермс.

Враховуючи те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги митного органу про надання додаткових документів з підстав, що були наведені вище.

Щодо неподання позивачем зазначених у ч.3 ст. 53 МК України документів, та про відмову декларанта надати інші додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, копію митної декларації країни відправлення, належним чином оформлений контракт від 01.08.2018 № 3209/1-CJ/CN, суд зазначає наступне.

Так, позивачем згідно вимог митного законодавства надано до митного оформлення документи, що мали відношення до даного товару та даної поставки, оскільки декларантом подаються всі документи за їх наявності. Відсутність документів щодо неукладених угод комісії, інших угод з третіми особами не свідчить про наявність розбіжностей та неподання документів в розумінні приписів ч.3 ст.53 МК України.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (комерційні рахунки, прайс-лист, митна декларація країни відправлення) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Щодо порушення порядку розрахунків за договором.

Так, відповідач у рішенні вказує: «У специфікації від 29.07.2019 № 9 зазначено, що передоплата у розмірі 234 966, 38 дол.США повинна бути здійснена до 29.10.2019р. але банківським платіжним документом від 30.10.2019 зазначено що оплата у сумі 484 369, 47 здійснена 30.10.2019р. що не відповідає умовам специфікації до зовнішньоекономічного договору».

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження оплати товару позивачем подано наступні документи Swift від 30.10.2019 року, заявку про купівлю іноземної валюти № 3175 від 28.10.2019, платіжне доручення № 3175 від 28.10.2019 року; Swift від 28.04.2020 року, заявка про купівлю іноземної валюти № 1403 від 24.04.2020 року, платіжне доручення № 1403 від 24.04.2020 року та виписку з бухгалтерської документації (картка рахунку 63.2 на 16.06.2020р.) Наведені документи спростовують сумніви факту оплати товару. В свою чергу, здійснення передоплати в розмірі більшому ніж визначена договором не заборонена чинним законодавством та не може вважатись порушенням умов зовнішньоекономічного контракту.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Щодо посилання відповідача, що під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, а саме: митної вартості товару №2 є більшим - 3,77 дол.США/кг (№ UA100060/2020/204050 від 05.02.2020) ніж заявлено декларантом 3,07 дол.США/кг, суд зазначає, що використання митним органом відповідної митної декларації є необґрунтованим, оскільки не відомо на яких умовах здійснювалась поставка товару за вказаною митною декларацією. Саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості не може вважатися належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості без дослідження митної декларації іншого митного оформлення з доданими до неї документами.

Крім того, суд вважає некоректним визначення відповідачем одиниці виміру товару та його ціни в дол/кг., оскільки згідно до специфікації Товар № 2 - 201x150x51 см - блакитний прямокутний басейн І 2,01т х 1.50 т х 51 cm Blue Restangular Pool, артикул 54005, у кількості 4 395 шт. на загальну суму 40 741, 65 доларів США (9, 27 доларів США за шт.)

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року у справі № 809/4367/15.

Проте у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні, а наведено лише дату на номер ЕМД, за якою здійснено коригування.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано застосування саме резервного методу визначення митної вартості товару. Зазначення в рішенні про коригування митної вартості товару про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, про відсутність інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів, не є належним обґрунтуванням застосування резервного методу та неможливості застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій за ідентичними та подібними (аналогічними ) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Отже, розглянувши матеріали справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням від 05.05.2020 № UA500070/2020/000051/2, а тому зазначене рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.05.2020 №UA500070/2020/00224 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 4204,00 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці Держмитслужби на користь позивача.

Окрім того, 21.12.2020 року позивачем до суду було подано заяву про винесення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Так, позивач просить стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати пов`язані з розглядом справи у сумі 8 000 грн.

Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в дані справі та наявності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, в даному випадку, додаткове судове рішення може бути ухвалене у випадку ухвалення судом рішення, в якому не було вирішено питання про судові витрати.

В даному випадку, позивачем подано відповідну заяву та докази понесення витрат на правничу допомогу до ухвалення судом рішення в даній справі, відповідно питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу вирішується судом в рішенні за результатом розгляду справи та не потребує ухвалення додаткового судового рішення.

Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн., суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Судом встановлено, що представництво інтересів ТОВ АТБ-Маркет у справі №160/11589/20 здійснювала адвокат Галкіна Ірина Вячеславівна, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП №4154 від 26.02.2019 року та є працівником Адвокатського об`єднання АЛЬЯНС.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з АО «Альянс» договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019р., згідно з умовами п.3.1 якого, за надання правової (правничої) допомоги клієнт щомісячно сплачує об`єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги у звітному місяці, та зазначається в акті здавання приймання наданих послуг за звітній місяць.

Додатковою угодою №02/04/19-ЗВ від 02.04.2019 р. до договору про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 р. сторони погодили, що з метою визначення вартості професійної правової (правничої) допомоги, що надавалася об`єднанням клієнту у конкретній судовій справі, сторони погоджують протокол, що містить детальний опис послуг, що надавалися у конкретній судовій справі та їх вартість.

Відповідно до протоколу №17/12/20 погодження детального опису робіт (наданих послуг) та їх вартості, що надавалася АО «Альянс» у рамках судової справи №160/11589/20 від 17.12.2020р., вартість наданої правової (правничої допомоги) визначена на рівні 8 000,00 грн. та складається з наступних складових:

1)підготовка та подання 22.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви ТОВ «АТБ-Маркет» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA500070/2020/000051/2 від 05.05.2020 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.05.2020 року №UA500070/2020/00224 за товаром блакитний прямокутний басейн, загальна сума переплати ПДВ та імпортного збору складає 80 150,60 грн. – 4500 грн.;

2)підготовка та надсилання засобами поштового зв`язку відповіді на відзив на позовну заяву відповідачу та подання його в суд - 3000,00 грн.;

3)складення розрахунку судових витрат, які були понесені та заяви про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, направлення заяви з додатками поштою відповідачу та подання її до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду – 500 грн.

Відповідно даного протоколу, зазначена вартість послуг вже врахована та включена в загальний розмір вартості послуг, що були прийняті та (або) підлягають прийняттю за актами здавання-приймання послуг у відповідних періодах.

Позивачем, зокрема, було надано акти здавання-приймання наданих послуг до договору №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019р.

Актом здавання-приймання наданих послуг до договору №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019р. від 30.09.2019 року, встановлено, що відповідно пункту 1 та 2 ОА «Альянс» передало а ТОВ «АТБ-мартет» прийняло послуги з надання правової (правничої) допомоги за вересень 2019 року; розмір гонорару за надання правової допомоги у вересні 2019 року складає 900 000 грн.

Актом здавання-приймання наданих послуг до договору №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019р. від 30.11.2020 року, встановлено, що відповідно пункту 1 та 2 ОА «Альянс» передало а ТОВ «АТБ-мартет» прийняло послуги з надання правової (правничої) допомоги за листопад 2020 року; розмір гонорару за надання правової допомоги у листопаді 2020 року складає 900 000 грн.

Актом здавання-приймання наданих послуг до договору №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019р. від 30.09.2019 року, встановлено, що відповідно пункту 1 та 2 ОА «Альянс» передало а ТОВ «АТБ-мартет» прийняло послуги з надання правової (правничої) допомоги за вересень 2019 року; розмір гонорару за надання правової допомоги у вересні 2019 року складає 900 000 грн.

На підтвердження оплати за надані послуги позивачем надано платіжні доручення про сплату позивачем на користь Адвокатського об`єднання «Альянс» грошових коштів за договором №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019р., а саме: платіжне доручення №417180 від 06.10.2020 року на суму 900 000 грн.; №559742 від 21.10.2020 року на суму 200 000 грн.; №96228 від 06.11.2020 року від 06.11.2020 року на суму 900 000 грн.;№395341 від 07.12.2020 року на суму 900 000 грн.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу, що послуги, зазначені в протоколі №17/12/20 детального опису робіт від 17.12.2020 року містять лише назву та вартість наданої допомоги без зазначення витраченого часу в розрізі кожної окремої послуги.

Разом з тим, позивачем не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), який би містив: інформацію із зазначенням часу витраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг) зазначених в описі робіт та наданих послуг, П.І.Б. адвоката та реквізити його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (який безпосередньо за дорученням Адвокатського об`єднання надавав Клієнту правову допомогу), а також вартість кожної виконаної роботи та наданої послуги.

Суд зазначає, що на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, за відсутності належних та допустимих доказів про обсяг фактично наданих певним адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару є неможливим надати належну оцінку, визначити співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В свою чергу, надані суду акти здачі-приймання наданих послуг та протокол не можуть слугувати доказом понесених витрат, оскільки ч. 4 ст. 134 КАС України вимагає надання до суду саме детального опису виконаних робіт, а не акту прийому-здачі виконаних робіт, який є документом, що укладається між сторонами договору, а детальний опис виконаних робіт повинен складатись і надаватись саме для суду і його надання є обов`язковою умовою для відшкодування понесених витрат. До того ж надані акти не містять зазначених вище складових, які б надавали можливість визнати ці документи детальним описом.

Отже, у поданих до заяви документах жодним чином не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість кожної з наданих послуг, з посиланням на витрачений час, витрачені матеріальні ресурси, відповідно заявлений розмір витрат на правничу допомогу необґрунтований та не підтвердженим належними доказами.

Окрім того, доказів понесення витрат, а саме 8 000 грн., позивачем (платіжне доручення/квитанція) до суду надано не було, як і не надано підтвердження зарахування на рахунок Адвокатського об`єднання АЛЬЯНС саме цих коштів, що свідчить, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 8 000 грн.

Враховуючи ненадання детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням затраченого часу окремо по кожній складовій, що унеможливлює перевірку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвокату у порядку п.5 ст.134 КАС України, відсутність доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 8 000 грн., суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» ( ЄДРПОУ 30487219, 49000, м. Дніпро, пр. О.Поля, 40) до Одеської митниці Держмитслужби(65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 6.21-А, ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.05.2020 року № UA500070/2020/000051/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.05.2020 року №UA500070/2020/00224.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4204,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська