Рішення № 95710854, 04.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2021 року Справа № 160/11939/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат,-

ВСТАНОВИВ:

28.09.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 , у якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут - 9234,08 грн. витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, відшкодовують витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Однак відповідач витрати пов`язані з його утриманням в Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут не відшкодував.

На виконання приписів частини 3 статті 171 КАС судом надіслано запит до Відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

03.11.2020 до суду надійшла інформація про місце проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 05.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою суду від 05.11.2020 року відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року направлена сторонам у справі засобами електронного зв`язку, докази містяться в матеріалах справи, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом 1212, 13 квітня 2018 року, ІПН НОМЕР_2 ) наказом начальника Військового інституту від 23 липня 2018 року № 40 (по особовому складу) зараховано курсантом, наказом начальника Військового інституту від 25 липня 2018 року № 147 (по стройовій частині) зараховано до списків особового складу інституту, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення по курсантській нормі з 26 липня 2018 року.

29.08.2017 р. відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 між курсантом ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, згідно якого відповідач зобов`язаний, зокрема: проходити військову службу (навчання) у ВІТІ, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів і начальників, свої службові обов`язки, продовжувати подальше проходження військово служби на посадах офіцерського складу протягом не менше 5 років після закінчення навчання, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження служби на посаді офіцерського складу, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

25.06.2020 р. наказом начальника Військового інституту від 25.06.2020 року №19 (по особовому складу) ОСОБА_1 відраховано з інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту через недисциплінованість. Наказом начальника Військового інституту від 25.06.2020 року №128 (по стройовій частині) виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 26.06.2020 року.

Чинність контракту припинено 25.06.2020 р., про що проставлена відмітка в п. 9 контракту.

Таким чином, згідно умов контракту, у відповідача виник обов`язок щодо відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням.

Проте, відповідач такі витрати не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 810/2610/16 зазначив, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахування позиції Верховного Суду дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до норм статті 3 "Про Збройні Сили України", організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно з частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Пунктами 3-4 "Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість.

Як зазначалося судом вище, відповідно до п. 1 контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, курсант ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

З матеріалів справи вбачається, що утримання відповідача у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут здійснювалось шляхом здійснення грошового забезпечення - 8 358,74 грн., медичного забезпечення - 875,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком фактичних витрат на грошове забезпечення, пов`язане з утриманням курсанта ОСОБА_1 з 25.07.2018 р. №147 по 25.06.2020 р. №128, розрахунком фактичних витрат на медичне забезпечення, пов`язане з утриманням курсанта ОСОБА_1 з 25.07.2018 р. №147 по 25.06.2020 р. №128. Загальна сума витрат складає 9 234,08 грн.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки - розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

Суд наголошує, що курсанти, які навчаються у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).

В матеріалах справи містяться докази надсилання відповідачу листа про необхідність сплати заборгованості із розрахунками витрат на його утримання від 08.09.2020 р. №190/2687.

Проте, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Московська, буд.45/1; код ЄДРПОУ 24978555) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут - 9234,08 грн. (дев`ять тисяч двісті тридцять чотири гривні 08 копійок) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно