Рішення № 9570822, 27.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/12527.04.10 За позовомДочірнього підприємства «Сінергія» До           Відкритого акціонерного товариства «Фінексбанк»

Третя особаВідділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві

Державна холдингова компанія «Каскад»

ПроСтягнення 10000 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Татарченко В.Г.

Від відповідача          Сосенко В.М.

Від третьої особи          1. не з’явився

                              2. не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Відкритого акціонерного товариства «Фінексбанк»завданих збитків в сумі 10000 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 30.03.2010р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. №4/488 стягнуто з ДХК «Каскад»(ідентифікаційний код 30777667) на користь ДП «Сінергія»723752,58 грн.

На виконання вказаного рішення судом був виданий наказ від 16.02.2009р., пред'явлений стягувачем до виконання у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві.

23.10.2009р. головним державним виконавцем Серга Н.І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №15570991 з виконання зазначеного наказу та направлено копії постанови боржнику та стягувачу, однак в передбачений постановою строк ДХК «Каскад»добровільно зобов'язання не виконала.

Постановою державного виконавця від 20.11.2009р. про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти ДХК «Каскад»в розмірі 723752,58 грн., що містяться на всіх рахунках цього підприємства в низці банківських установ, в тому числі в ВАТ «Фінексбанк».

За твердженням позивача, зазначена постанова про арешт коштів була відправлена державним виконавцем до банків, після чого для забезпечення стягнення наявних коштів на рахунках до банків було направлено також платіжні вимоги.

Однак, 27.11.2009р. ВАТ «Фінексбанк»на думку позивача неправомірно повернув без виконання платіжну вимогу державного виконавця №6-1152/10 від 24.11.2009р., оскільки всі зазначені реквізити держвиконавцем в платіжній вимозі були дотримані.

За твердженням позивача, на банківському рахунку ДХК «Каскад»№26002300004806 в ВАТ «Фінексбанк»станом на період часу з 23.11.2009р. були наявні грошові кошти в сумі 10000 грн. Після отримання банком постанови держвиконавця від 20.11.2009р. про арешт коштів ДХК «Каскад», вказані кошти банк не заблокував, а надав можливість використовувати керівництву ДХК «Каскад»в своїй діяльності.

Позивач стверджує, що протиправні дії ВАТ «Фінексбанк»призвели до невиконання судового рішення, позивачу було завдано збитків в сумі 10000 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на ст. 22 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.224 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивачем, в порушення норм зазначеної статті, не доведено належними та допустимими доказами сукупності вищевказаних елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, наявності збитків та протиправності поведінки відповідача.

Так, суд не може розцінювати посилання позивача,

- що державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м.Києві Серга Н.І. 20.11.2009 року винесено постанову про арешт коштів боржника відповідно до якої накладено арешт на кошти ДХК «Каскад»в розмірі 723752,58 грн., що містяться на всіх рахунках цього підприємства в ВАТ «ФІНЕКСБАНК»;

- що 27.11.2009 року Відповідач повернув без виконання платіжну вимогу державного виконавця №6-1152/10 від 24.11.2009 p.;

- що повернення платіжної вимоги відбулося на підставі надуманих підстав для її повернення;

- що після отримання банком постанови державного виконавця від 20.11.2009 р. про арешт коштів ДХК «Каскад, вказані кошти банк не заблокував, а надав можливість використовувати керівництву ДХК «Каскад»в своїй діяльності

належними та допустимими доказами факту заподіяння збитків. Такі доводи Позивача є безпідставними, оскільки не підтверджені ніякими доказами. Позивач не надав ніякого підтвердження, що Відповідач отримав Постанову про накладення арешту на кошти ДХК «Каскад», що розміщені на його рахунку відкритому у Відповідача.

Матеріалами справи доведено, що Постанова про накладення арешту на кошти ДХК «Каскад»надійшла до Відповідача лише 04 березня 2010 року, оскільки відправлено ВДВС Солом'янського РУЮ у м.Києві лише 01.03.2010 р, про що свідчить відтиск поштового штампу на конверті.

Щодо повернутої платіжної вимоги №6-1152/10 від 24 листопада 2009 року то вона була повернена без виконання згідно п.2.18 гл.2 Постанови Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22 з вказівкою причини повернення - порушено п.2.2 - форма заповнення розрахункового документа додатку №4.

Суд приймає доводи відповідача, що платіжна вимога була повернена без виконання, оскільки формально та змістовно не відповідала вимогам Додатку 4 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою Правління НБУ 21.01.2004 р. №22, та указівкам щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях визначених додатком 8 до вказаної Інструкції, а саме:

1.          Надіслана платіжна вимога не відповідає затвердженій формі, так, замість реквізиту «Підписи»вжито «Підпис»;

2.          У полі 51 присутнє слово «Від», не передбачене формою платіжної вимоги;

3.          У полі 51 відсутній напис «Підпис банку», який має бути згідно з формою платіжної вимоги;

4.          Номер кредитного рахунку Банку стягувача вказано в іншому, ніж передбачено формою платіжної вимоги, полі;

5.          Дата надходження в банк стягувача зазначена, на порушення указівок щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях, у тому полі, де має бути зазначене число, місяць та рік отримання банком платника розрахункового документа.

Згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України.

Відповідно до п.2.1 глави 2 Інструкції розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції передбачено, що бланки розрахункових документів (крім розрахункових чеків, що належать до документів суворого обліку та/або виготовляються і розповсюджуються централізовано) виготовляються на папері формату А4 або А5 будь-яким способом (друкарським, з використанням комп'ютерної техніки тощо) за умови обов'язкового забезпечення наявності та схематичного розташування всіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи тощо, за винятком цифр у квадратних дужках, що позначають номери реквізитів) згідно із зразками, наведеними в додатках до цієї Інструкції. Пунктом 2.3 глави 2 цієї Інструкції встановлено, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. На банки покладено обов'язок перевіряти відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до Інструкції, зокрема банк стягувача - заповнення таких реквізитів: "Стягувач", "Код стягувана", "Рахунок стягувача", "Банк стягувача", "Код банку стягувача", а також "М. П. стягувача" та "Підписи стягувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення). Відповідно до п.2.5 глави 2 Інструкції - якщо розрахункові документи, у яких перевірені реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5 і 6 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 глави 2 Інструкції Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо: у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування".

У разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 глави 2 Інструкції, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувану), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).

Таким чином, Відповідач діяв в правових рамках, і не порушив жодного припису Закону та Інструкції.

Окрім цього, Позивач свої вимоги мотивує ст.86 Закону України «Про виконавче провадження»якою передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.

Суд вважає посилання на цю статтю, як на обґрунтування вимог стягнення збитків саме з Відповідача безпідставним та таким, що не відповідає матеріальному праву. Відповідач в даному випадку не є особою, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника.

Відповідно до ч.3 ст. 63. Закону України «Про виконавче провадження»- державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Установи банків здійснюють списання грошових сум з банківських рахунків боржників і зарахування їх на рахунки стягувачів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

15.04.2010р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.04.2010р. для підготовки рішення відповідно до ст.84 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко