Рішення № 95704660, 22.03.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1011/21

Провадження № 2/210/931/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"22" березня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я працівника, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 23.02.2021 року звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідачів Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я 180000,00 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що працював протягом 12 років на шахті «Північна» РУ ім. Кірова, правонаступником якої на сьогоднішній день є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). Так, з 21.09.1981р. по 01.12.1981р. він працював на посаді підземного гірника, з 01.12.1981р. по 10.10.1986р. - на посаді підземного машиніста скреперної лебідки, з 10.10.1986р. по 01.11.1987р. - на посаді підземного бурильника шпурів, з 01.11.1987р. по 11.11.1993р. - на посаді підземного прохідника. Внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів у нього виявлено захворювання - хронічна попереково-крижова полірадикулопатія, вегетативно-сенсорна полінейропатія рук першого ст., з внутрішнім епікондилезом плечей, помірним больовим синдромом. Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 05.04.2000 року встановлено, що захворювання є професійним, виникло в наслідок тривалої роботи під впливом шкідливих виробничих факторів. Висновком МСЕК позивачеві первинно 25.04.2000 року встановлено 30% втрати працездатності у зв`язку з професійним захворюванням. При повторних переоглядах у 2001-2004 роках, відсоток втрати професійної працездатності не змінювався. Останнім висновком МСЕК від 23.05.2006 року йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30% безстроково. У зв`язку з профзахворюванням він переносить фізичні страждання: больові відчуття в уражених відділах хребта, які посилюються при ході та навіть незначному фізичному навантаженні, при тривалому положенні сидячи, больові відчуття іррадіюють в нижні кінцівки, серед негативних явищ в його здоров`ї спостерігається періодичне оніміння в ногах, його турбують судоми гомілкових м`язів. Перенесення вказаного болю та обмеження можливостей опорно-рухового апарату він не може залишати поза увагою та вимушений постійно приймати лікарські засоби, відвідувати медичні установи. Однак, курси лікування мають скороминучий ефект і після їх проходження стан здоров`я швидко погіршується. Курси лікування та спричинення болю відбирають його життєву енергію та час, навіть при виконанні робіт по домашньому господарству він вимушений просити сторонньої допомоги, перенесення важких предметів є для нього нездійсненним завданням, тривалі переїзди в транспорті перетворюються в суцільний жах, переповнений болем, внаслідок чого він не має можливості подорожувати з близькими людьми, навіть піші походи в магазин вимагають від нього залучення значних зусиль, у зв`язку з чим вимушений здебільшого залишатись вдома, будучи обмеженим в можливості відвідувати культурні та освітні заходи тощо.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником прав та обов`язків ДП РУ ім. Кірова. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт спричинення шкоди саме відповідачем, доказів, що підтверджують протиправність дій відповідача і його вину, відсутність причинного зв`язку між протиправною дією та негативними наслідками з приводу завдання шкоди його здоров`ю. Просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 21.09.1981р. по 01.12.1981р. працював на посаді підземного гірника, з 01.12.1981р. по 10.10.1986р. - на посаді підземного машиніста скреперної лебідки, з 10.10.1986р. по 01.11.1987р. - на посаді підземного бурильника шпурів, з 01.11.1987р. по 11.11.1993р. - на посаді підземного прохідника, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с.22-26).

Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 05.04.2000 року, складеного КДЗРК (шахта «Октябрська») встановлено, що професійне захворювання - попереково-крижова полірадикулопатія у ОСОБА_1 виникло в наслідок тривалої праці у шкідливих умовах - 1 рік 10 місяців - шахта «Октябрська», 12 років - Рудоуправління ім. Кірова, 4 роки 3 місяці - АТ «Суха Балка» (а.с.14, 15).

Первинним висновком ЛТЕК від 25.04.2000 року ОСОБА_1 визначено ступінь професійної працездатності - 30% у зв`язку з професійним захворюванням, визначено потребу в оздоровленні у профілакторії, що підтверджується випискою з акту ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у потреби у додаткових видах допомоги» (а.с.8).

При повторних переоглядах у 2001-2004 роках, відсоток втрати професійної працездатності не змінювався (а.с.9-12).

При повторному переогляді, висновком МСЕК від 23.05.2006 року позивачу визначено втрати професійної працездатності - 30% (20% - радикулопатія, 10% - по ВСП) з 01 травня 2006 року безстроково (а.с.21).

У зв`язку з професійним захворюванням, позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.16-20).

Згідно зі ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1-14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999р. №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992р. №2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком ЛТЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності 25.04.2000 року у зв`язку з професійним захворюванням, тобто встановлено наявність втрати професійної працездатності, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року (з наступними змінами).

У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст.440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст.83 ЦК Української РСР про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України №6-156цс14, №6-188цс14 та №6-207цс14 від 24 грудня 2014 року.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6000,00грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 300000,00грн., а максимальний - 1500000,00грн.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з профзахворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 30% безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, оскільки актом розслідування профзахворювання встановлено зв`язок профзахворювання позивача з виробництвом.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником РУ ім. Кірова, оскільки ДП «Рудоуправління імені Кірова» було ліквідовано.

Так, наказом Державного комітету промислової політики України №20 від 22 січня 2001 року та Статутом №613-139 визначено, що Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова» є правонаступником всіх майнових та немайнових прав і обов`язків Дочірнього підприємства «Державне рудоуправління ім. Кірова» та згідно з п.п.1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001р. «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», зокрема, шахта ім. Артема, на якій позивач працював, було передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

01.07.1975 року промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.

Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі Рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три Виробничі одиниці: РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського.

Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою - Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне Рудоуправління імені Кірова.

30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з п.п.1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.

П.п.3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Відповідно до Додатку №1 до Наказу №165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.

Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої.

З огляду на вищезазначене, відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку з професійним захворюванням встановлений, оскільки позивач зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, переносить фізичні страждання, захворювання має негативну динаміку, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням вказаних фактичних даних у справі, правових норм, які підлягають застосуванню, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: роботу на підприємстві, правонаступником якого є відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», у шкідливих умовах 12 років (тобто 65% від загального стажу роботи в умовах впливу шкідливих факторів - 18 роки 5 місяців), ступінь втрати працездатності 30%, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, необхідність прикладати значні зусилля для продовження активного життя, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 85 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переносить у зв`язку з профзахворюванням, а в задоволенні іншої частини позову відмовити.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої профзахворюванням та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа №761/11472/15-ц.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» , пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 908,00грн.

Враховуючи викладене, керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 11, 27, 60, 88, 137, 213-215 ЦПК України, ст.ст.173, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я працівника - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я - 85 000,00 гривень (вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) без утримання податків, зборів та інших платежів.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (ЄДРПОУ 24432974) в дохід держави судовий збір в сумі 908,00грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», (ЄДРПОУ 24432974), юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1.

Суддя: Н. Ю. Вікторович