Рішення № 9570029, 26.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/5826.04.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Інформаційно –розрахункового центру Київської міської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Паркет Центр»

про стягнення 2108,19 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: не з’явилися

Від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Інформаційно –розрахункового центру Київської міської філії (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Паркет Центр» (відповідач) про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов’язань за договором № K.U.- 7112 від 05.09.2008 р. про надання послуг бізнес-мережі у розмірі 2108,19 грн., з яких 1999,53 грн. –основний борг за період з червня 2009 року по жовтень 2009 року, 12,60 грн. –3% річних, 41,59 грн. –індексу інфляції за період з 21.07.2009 р. по 01.12.2009 р. та 54,47 грн. –пеня за період з 21.06.2009 р. по 20.12.2009 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року порушено провадження у справі № 39/58 та призначено її розгляд на 29.03.2010 року о 09:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні подав копію роздруківки заборгованості відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 04.03.2010 р. не виконав.

Ухвалою суду від 29.03.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 12.04.2010 р. о 11:40 год.

30.03.2010 року позивач через відділ діловодства суду подав заяву на виконання вимог ухвали суду № 14/141/1 від 30.03.2010 р., а саме: довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/1466-1 від 18.03.2010 р. стосовно відповідача станом на 01.03.2010 р., довідку № 14/139/1 від 30.03.2010 р. про те, що раніше не вирішувався такий спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, довідку № 14/140/1 від 30.03.2010 р. про наявність боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 2108,19 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 12.04.2010 р., заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 29.03.2010 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 26.04.2010 р. о 16:20 год.

26.04.2010 року представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву № б/н від 26.04.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2010 р. та просив суд залучити до матеріалів справи документи, а саме: копію додаткової угоди № 1 до договору № K.U.- 7112 від 05.09.2008 р., копію додатку № 1.1 до договору № K.U.- 7112 від 05.09.2008 р., рахунки за послуги зв’язку за період з червня 2009 р. по жовтень 2009 р., позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд розглядати справу без представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 26.04.2010 р., не з’явився, вимоги ухвал суду від 04.03.2010 р., 29.03.2010 р. та від 12.04.2010 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/58 від 04.03.2010 р., 29.03.2010 р. та 12.04.2010 р. були направлені відповідачу за його поштовою адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та у довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/1466-1 від 18.03.2010 р. (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 20/22). Підтвердженням надсилання відповідачу вищезазначених ухвал суду є відповідна відмітка на її зворотньому боці.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув ”, “адресат відсутній ” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Фактично в матеріалах справи наявні конверти поштових відправлень повернутих органами зв'язку з позначками “за зазначеною адресою не проживає ” та «за зазначеною адресою не зареєстрований».

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/58 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 26.04.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 26.04.2010 р. судом оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Інформаційно –розрахункового центру Київської міської філії (далі –позивач, оператор за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Паркет Центр»»(далі –відповідач, бізнес- абонент за договором) був укладений договір про надання послуг бізнес-мережі № К.U.-7112 (далі договір), за умовами якого позивач зобов’язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним договором щодо оплати наданих позивачем послуг, чим порушив норми чинного законодавства України.

Відповідно до п. п. 1.1 договору, на підставі ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій на території України, виданої органом регулювання в сфері телекомунікацій, оператор зобов’язався надати бізнес-абоненту на території України телекомунікаційні послуги бізнес-мережі Утел (надалі - послуги), а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів. Послуги замовляються бізнес-абонентом шляхом укладання відповідних додаткових угод до цього договору.

Положеннями п. 2.1.1 договору передбачено, що оператор зобов’язався організувати лінію(ї) зв’язку та надавати послуги, а згідно з пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору бізнес-абонент зобов’язаний нести відповідальність за організацію та обслуговування кабельних споруд поза межами міської телекомунікаційної мережі та в межах власної телекомунікаційної мережі, а також проводити оплату послуг у терміни, визначені цим договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги.

Вартість послуг визначається на підставі встановлених оператором тарифів, що діяли на момент надання послуг згідно з додатками до цього договору додатково при оплаті послуг нараховується податок на додану вартість за ставкою, що діє на момент оплати (п. 3.2. договору).

Статтею 63 Закону України “Про телекомунікації” врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг, відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг, встановлених НКРЗ та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Статтею 33 Закону України “Про телекомунікації” встановлений обов’язок споживачів своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Факт надання позивачем відповідачу телекомунікаційних послуг на суму 1999,53 грн. основного боргу за період з червня 2009 року по жовтень 2009 року підтверджується роздруківками заборгованості (знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов’язок виконавця надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Зобов‘язання по оплаті наданих позивачем телекомунікаційних послуг відповідач не виконав.

Отже, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 1999,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов’язок споживача своєчасно сплачувати отримані телекомунікаційні послуги встановлений ст. 33 Закону України “ Про телекомунікації ” від 18.11.03 р. №1280-ІV. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 зазначеної статті споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги;

Виходячи з п. 108 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг” N 720 від 9 серпня 2005 р. абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті надання позивачем телекомунікаційних послуг та ґрунтуються на договорі № K.U.- 7112 від 05.09.2008 р.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав телекомунікаційні послуги, але зобов‘язання по оплаті наданих послуг не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить по зазначеному договору 1999,53 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1999,53 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 54,47 грн., індексу інфляції в розмірі 41,59 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 12,60 грн.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідальність відповідача у вигляді пені передбачена і п. 4.2 договору, у разі затримки оплати за надані послуги бізнес –абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати. Оплата пені обов’язкова. При неповній оплаті боргу в першу чергу погашається сума пені.

З огляду на вищезазначене, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені за період з 21.06.2009 р. по 20.12.2009 р. (183 дні), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 54,47 грн. за вказаний період обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 41,59 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 12,60 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Паркет Центр»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 20/22, ідентифікаційний код 35427678; р/р 26005001315111 в ЗАТ «ОТП Банк»в м. Києві; МФО 300528), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Інформаційно –розрахункового центру Київської міської філії (02192, м. Київ, вул. Міста Шалетт, 1; ідентифікаційний код 01189910; р/р 26000402028729 в КРД “Райффайзен банк Аваль”; МФО 322904) 1999,53 грн. (одна тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ять 53 коп.) основного боргу, 54,47 грн. (п’ятдесят чотири гривні 47 коп.) пені, 41,59 грн. (сорок одна гривня 59 коп.) індексу інфляції, 12,60 грн. (дванадцять гривень 60 коп.) трьох процентів річних, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення 29.04.2010 р.