Рішення № 9569859, 20.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/42120.04.10 За позовомдочірнього підприємства «Інженерний центр Ріал плюс» товариства з

о обмеженою відповідальністю «Ріал плюс»

дов відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

прос стягнення 30 286,44 гривень

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

від позивачаюрисконсульт Маціборко І.С. (довіреність від 13.03.2010 року) від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Інженерний центр Ріал плюс»товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал плюс»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»30 286,44 гривень безпідставно отриманих грошових коштів. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору на обслуговування поточного рахунку.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.10.2009 року порушено провадження у справі №15/247.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.11.2009 року справу передано за підсудністю господарському суду міста Києва.

Ухвалою від 01.12.2009 року позовну заяву дочірнього підприємства «Інженерний центр Ріал плюс»товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал плюс»прийнято до провадження господарським судом міста Києва, присвоєно номер 23/421 та призначено до розгляду на 22.12.2009 року.

У зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 28.01.2010 року представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав витребувані судом матеріали та заявив клопотання про заміну Відповідача –філії ВАТ «Комерційний банк «Надра»на належного Відповідача у справі - ВАТ «Комерційний банк «Надра». Клопотання Позивача судом задоволено. Представник Відповідача у судове засідання 28.01.2010 року не з’явився.

У судовому засіданні 08.04.2010 року представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, яким не заперечив факт затримання перерахування грошових коштів Позивача після закриття його рахунків, але зазначив, що 1000 гривень комісії та 400 гривень за закриття рахунків були списані відповідно до діючих у банку тарифів.

У судовому засіданні 20.04.2010 року за згодою присутнього представника Відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 26 вересня 2008 року було укладено договір на обслуговування бізнес-пакету №363002/2008. Означений договір визначив відносини сторін при відкритті та обслуговуванні поточних, прибуткових та депозитних рахунків, встановленні та обслуговуванні системи «Клієнт-Банк», відкритті карткових рахунків та оформлення корпоративної платіжної картки тощо.

Відповідно до укладеного договору №363002/2008 від 26 вересня 2008 року у день його укладення Відповідачем було відкрито Позивачу поточний рахунок №26003363002001 та накопичувальний рахунок №26003363002002.

Відповідно до пункту 4.2.2 договору №363002/2008 від 26 вересня 2008 року Позивач має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках з дотриманням вимог чинного законодавства та договору.

Статтею 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»встановлюється, що кошти в Україні існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до пункту 7.1.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточним рахунком визначається рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За умовами пункту 1.31 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжним інструментом визначається засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів відносяться документи на переказ та спеціальні платіжні засоби. Документом на переказ Закон визначає електронний або паперовий документ, що використовується банками, їх клієнтами, для передачі доручень на переказ коштів. Пунктом 18.1. Закону встановлено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, одним із документів на переказ безготівкових грошових коштів визначається платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Відповідно до пункту 1.9 Інструкції доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України. За несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунків/и клієнтів банки несуть відповідальність згідно із законодавством України та укладеними договорами (пункт 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

Статтею 1071 Цивільного кодексу України встановлено, що банківська установа за загальним правилом списує грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до частини другої цієї ж статті грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження виключно на підставі рішення суду та у випадках, встановлених укладеним банком та клієнтом договором.

Пунктом 5.4 договору №363002/2008 від 26 вересня 2008 року Позивач уповноважив Відповідача списувати комісії за розрахункові та касові операції в день їх проведення за діючими на момент їх проведення тарифами. Відповідно до пункту 1.16 договору №363002/2008 від 26 вересня 2008 року тарифи встановлюються Відповідачем і є невід’ємною частиною цього договору.

Тарифи на обслуговування рахунків Позивача є суттєвою умовою договору на обслуговування банківського рахунку і не можуть в односторонньому порядку на власний розсуд змінюватись Відповідачем.

Пунктом 4.1.11 договору №363002/2008 від 26 вересня 2008 року встановлено особливий порядок зміни тарифів за ініціативою Відповідача.

Відповідно до пояснень Позивача, останнім у 26 липня 2009 року було отримано повторне повідомлення (№44-20 від 14.07.2009 року) Відповідача про суттєве збільшення вартості його послуг (про зміну розміру тарифів). До цього моменту за твердженням представника Позивача у судовому засіданні інших документів про зміну тарифів Відповідач не направляв.

Відповідач не надав суду доказів направлення іншого повідомлення ніж наданого Позивачем та не надав доказів розміщення відповідних повідомлень у відділенні, яке обслуговувало Позивача, та на сайті банку в порядку, встановленого пунктом 4.1.11 договору.

Таким чином, відповідно до поданих сторонами доказів суд встановлює, що Позивачем вперше повідомлення про зміну тарифів було отримано 26.07.2009 року.

Згідно квитанції підприємства поштового зв’язку 27.07.2009 року Позивач направив на адресу обслуговуючої його філій Відповідача лист, яким не погодився із збільшенням розміру тарифів, просив закрити рахунки та перерахувати залишок коштів до іншої банківської установи.

Враховуючи наведе, суд встановлює, що Відповідач відповідно до пункту 4.1.11 договору №363002/2008 від 26 вересня 2008 року не набув право при списанні грошових коштів в порядку пункту 5.4 договору використовувати розмір тарифів, який фактично не був погоджений Позивачем.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з Відповідача 1000 гривень безпідставно списаної комісії за обслуговування бізнес-пакета (30.06.2009 року –500 грн. та 31.07.2009 року –500 грн.) підлягає частковому задоволенню у розмірі 902,00 гривень, оскільки Відповідач мав право списати відповідні нарахування у розмірі 49 гривень на місяць.

Крім того, сторонами не надано доказів встановлення діючими на момент укладення договору тарифами плати за закриття поточних рахунків. За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Відповідача 400 гривень плати за закриття рахунків Позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач 27.08.2009 року надав Відповідачу повторно заяву про закриття поточного рахунку та перерахування залишку грошових коштів на поточний рахунок у ВАТ «Кредо банк».

Відповідно до виписки з рахунку Позивача від 27.08.2009 року залишок грошових коштів у сумі 28886,44 гривень було списано Відповідачем при закритті рахунку, проте на зазначений у заяві Позивачем поточний рахунок у ВАТ «Кредо банк» не надійшли (довідка від 26.02.2010 року). Факт затримання перерахування залишку грошових коштів Позивача не заперечувався представником Відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 статті 1068 Цивільного кодексу України Відповідач зобов’язаний за розпорядженням клієнта перераховувати з його рахунку грошові кошти у день надходження відповідного розрахункового документу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до правових приписів статті 1066 Цивільного кодексу України, пункту 4 статті 342 Господарського кодексу України, пункту 7.1.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»на поточних рахунках зберігаються грошові кошти клієнтів банківських установ. Таким чином, Відповідач не мав правових підстав затримувати перерахування коштів, які є власністю Позивача.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що єдиною підставою обмеження розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта банківської установи, може бути виключно відповідне судове рішення, прийняте у випадках, встановлених законом.

Таким чином, судом встановлено, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 28886,44 гривень підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи те, що Позивач при зверненні до суду не доплатив державне мито, то сума недоплаченого державного мита в розмірі 162,86 грн. стягується з Позивача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь дочірнього підприємства «Інженерний центр Ріал плюс»товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал плюс»(79038, Львівська обл., місто Львів, вулиця Таджицька, будинок 7, ідентифікаційний код 36152165) 28886,44 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 44 коп.) безпідставно отриманих грошових коштів; 902,00 грн. (дев’ятсот дві гривні 00 коп.) надмірно утриманої комісії; 400,00 грн. (чотириста гривень 00 коп.) неправомірно списаної плати за закриття рахунків; 301,88 грн. (триста одну гривню 88 коп.) державного мита та 235,23 грн. (двісті тридцять п’ять гривень 24 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з дочірнього підприємства «Інженерний центр Ріал плюс»товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал плюс»(79038, Львівська обл., місто Львів, вулиця Таджицька, будинок 7, ідентифікаційний код 36152165) 162, 86 (сто шістдесят дві гривні 86 коп.) державного мита в доход Державного бюджету України

4.          В решті позовних вимог - відмовити.

5.          Видати накази.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання: 26.04.2010 року.