Постанова № 95697013, 22.03.2021, Білопільський районний суд Сумської області

Справа №573/112/21

Номер провадження 1-кс/573/80/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року слідчий суддя Білопільського районного суду Сумської області Терещенко О.І., з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М., прокурора Макаренко А.І., слідчого Бережного С.О., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Бережного С.О., погоджене прокурором Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури Макаренко А.І., щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Верхня Сироватка Сумського району, Сумської області, зі спеціальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, на обліках у лікарів нарколога та психіатра неперебуваючого, не інваліда, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

- про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2021 року старший слідчий Бережний С.О. звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області розпочаті кримінальні провадження №12021200570000010 від 18 січня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України, №12021200570000013 від 22 січня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України, №12021200570000015 від 23 січня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України, №12021200570000025 від 03 лютого 2021 року за ч. 1 ст. 309 КК України, №12021205530000015 від 04 лютого 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України, об`єднані в одне провадження, якому присвоєно єдиний реєстраційний номер 12021200570000010.

25 лютого 2021 року о 14:10 год. та 19 березня 2021 року о 17:00 год. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Отже, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України, серед яких є тяжкі злочини, санкцією ч. 3 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років, санкцією ч. 1 ст. 263 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до семи років.

На існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків слідчий зазначив те, що ОСОБА_1 , розуміючи, що за вчинені злочини передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від органів слідства та суду, впливати на потерпілих та свідків, які мешкають з ним у одному селі.

Крім цього, в ході розслідування викрадене майно не повністю встановлено, а отже, необхідно провести слідчі дії, направлені на встановлення місцезнаходження викраденого майна, яке останній може знищити або сховати у разі обрання менш обтяжливого запобіжного заходу.

Також встановлено, що відповідно до довідки про судимість ОСОБА_1 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності.

Крім цього, в ході розслідування встановлено, що протягом 2020 – 2021 років ОСОБА_1 притягувався 16 разів до адміністративної відповідальності за скоєння різних правопорушень.

Отже, вказані факти свідчать про негативну репутацію підозрюваного та характеризують його як особу, що схильна до вчинення нових корисливих злочинів з метою швидкої наживи, отримання незаконного грошового прибутку.

У судовому засіданні прокурор Макаренко А.І., слідчий Бережний С.О. клопотання підтримали.

Підозрюваний ОСОБА_1 свою винуватість за пред`явленими підозрами у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень визнав. Проти задоволення клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не заперечував.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Конституції України та п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як за вмотивованим рішенням суду і на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як вбачається зі статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Щодо поняття «обґрунтована підозра» слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує позицію ЄСПЛ, відображену в п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року в справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення та в п. 32 рішення в справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, згідно з якою вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у виненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з матеріалів провадження, пред`явлена ОСОБА_1 підозра за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України має місце та підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, зокрема: протоколом про прийняття заяви потерпілого ОСОБА_2 від 22.01.2021 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, протоколом огляду місця події від 17.01.2021, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 22.01.2021, заявами ОСОБА_1 про вчинення злочину та видачу викрадених речей та іншими матеріалами (а. п. 21-23, 24-25, 26, 31-33, 34-36, 65).

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме: питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів приходить до висновку, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, підозра в яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Також слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, серед яких є тяжкі злочини, санкцією ч. 3 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років, санкцією ч. 1 ст. 263 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Віднесення вказаних злочинів до категорії тяжких свідчить про ступінь можливої суспільної небезпечності особи підозрюваного та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства й суду, продовжити злочинну діяльність.

Зазначене може вплинути на повноту та об`єктивність досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду.

Також слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_1 не працює, не має міцних соціальних зв`язків, родини, постійного місця проживання, бо періодично мешкає то в м. Суми, то в с. Річки Сумського району, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, має непогашену судимість за вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні клопотання слідчий суддя також враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, відповідно до якої особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. При цьому обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, зокрема, отримання доказів від свідків також є належною підставою для первинного взяття під варту (рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Ямрозі проти Польщі», рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Плєшков проти України»).

Отже, слідчий суддя приходить до висновку, що вказані вище обставини свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, а тому застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання заявленим ризикам, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає за необхідне клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу в максимальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Бережного С.О., погоджене прокурором Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури Макаренко А.І., про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з 22 березня 2021 року.

Визначити суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок UA558201720355249001000008869, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26270240, призначення платежу запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава, ПІБ особи, за яку вносять застава.

Підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити та покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першим викликом;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він буде перебувати, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Виконання даної ухвали покласти на СВ ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області.

Строк дії ухвали до 20 травня 2021 року включно, але у межах строку досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя