Ухвала суду № 95696806, 18.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

18.03.2021

м. Одеса

Справа № 758/4407/20

Провадження № 2-з/522/124/21

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Кріль Х.С. розглянула заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання зобов`язання припиненим.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати припиненими зобов`язання по кредитному договору №294МКФ від 31.10.2006 та договору іпотеки від 31.10.2006, виключивши з Державного реєстру іпотек, запис про передачу в іпотеку нежилі приміщення першого поверху (у тому числі антресолі) та підвалу, загальною площею 389,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис про накладення заборони на майно, передане в іпотеку, а саме нежилі приміщення першого поверху (у тому числі антресолі) та підвалу, загальною площею 389,5 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

18.03.2021 відкрито провадження у справі.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ПАТ «УкрСиббанк» здійснювати будь-які дії з реалізації нежитлового приміщення, площею 389,5 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 .

Необхідність забезпечення позову обґрунтовує тим, що банк не знімає заборону з майна з невідомих причин. А відповідно до п. 4 та п. 5 іпотечного договору від 31.10.2006 існують спрощені засоби переоформлення нерухомого майна, що передано в іпотеку, зокрема, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, відчуження приміщення третім особам, що зробить неможливим виконання рішення по суті, якщо воно буде постановлено на користь позивача.

Розглянувши клопотання позивача, Суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

«Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Крім того, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, утруднення його виконання, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Підстави забезпечення позову, наведені позивачем в даному випадку, зводиться лише до наявності у нього побоювань щодо можливості відчуження відповідачем нежитлових приміщень. На думку позивача, це робить практично неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог. Проте жодного належного доказу на підтвердження реальних намірів відповідача оформити право власності на зазначене майно не надано.

Крім того, оцінюючи необхідність забезпечення позову у спосіб, який обрав позивач (заборона банку здійснювати будь-які дії з реалізації нежитлового приміщення), в контексті того як відбувається установлена Законом України “Про іпотеку” процедура оформлення права власності на об`єкт іпотеки, що перебуває під відповідним обтяженням, Суд не вбачає підстав для забезпечення позову. Така процедура передбачає встановлення факту невиконання іпотечного та кредитного договорів. Зокрема, іпотекодержатель в порядку, передбаченому ст. 35 Закону України "Про іпотеку" повинен направити іпотекодавцю та боржнику вимогу про усунення порушень вимог договору іпотеки, кредитного договору. Також перевірка державним реєстратором документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Оскільки, як доводить позивач, кредитні зобов`язання ним виконано повністю, виконавче провадження провадження закінчено у зв`язку з повним виконанням судового рішення про стягнення боргу, беззаперечна можливість відчуження майна, обтяження з якого залишилось не знятим, є безпідставною та передчасною. Відтак ці аргументи позивача розцінюються лише як припущення про відчуження майна.

Наразі зі змісту заяви про забезпечення позову суд не вбачає очевидної загрози неможливості виконання судового рішення, загрози правам, свободам та інтересам позивача, які б потребували вжиття заходів забезпечення позову. В заяві відсутні докази про підтвердження цих обставин.

З огляду на наведене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Х.С. Кріль