Ухвала суду № 95696799, 22.03.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

489/4336/19

н\п 1-кп/490/357/2020

У Х В А Л А

15 березня 2021 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: Головуючого судді Мамаєвої О.В.,

суддів Гречаної С.І., Лаголи К.О.,

із секретарем Малявіною Т.В. під час проведення відкритого судового засідання щодо розгляду обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 112018150050002692, за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, азербайджанця, громадянина України, непрацюючого, раніше судимого: 05.11.2016 Центральним районним судом м. Миколаєва по ч.3 ст. 185, ч.3 ст.187 КК України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця м. Миколаєва, азербайджанця, громадянина України, непрацюючого, раніше судимого: 25.02.2013 Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, зі звільненням від відбуття покарання строком 1 рік;

31.07.2013 Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 125, ст. 70 ч.ч. 1,4 КК України до 4 років позбавлення вол;

26.05.2015 Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 187, ст.ст. 69, 71 КК України на строк 4 роки 3 місяці позбавлення волі;

18.11.2015 Корабельним районним судом м. Миколаєва по ст. 189 ч.2, ст. 70 ч.4 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі,

який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України

Сторони судового провадження: сторона обвинувачення: прокурор: Жиганурова А.Н..;

сторона захисту: обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , захисники: захисники: Нехорошев О.В., Коломієць О.В.,

перекладач: Пноморонеко С.С.

ВСТАНОВИВ:

До обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого спливає 15 березня 2021 року.

Як випливає зі змісту ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку тримання під вартою обвинуваченого незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор під час вирішення вказаного питання зазначила, що вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинувачених, пославшись в обґрунтування своєї позиції на те, що ризики, задля запобігання яких до них застосовані вказані запобіжні заходи станом на теперішній час не зникли і не зменшилися.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора та просили обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора та просили обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Крім того, захисники обвинувачених вказали, що прокурорами не доведено наявність ризиків на які вони посилаються та не доводять чому не можливо змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, наприклад цілодобовий домашній арешт, який цілком спроможний забезпечити виконання судового розгляду. Також не надано жодного доказу на підтвердження ризиків, останні перекладають обов`язок доказувати на сторону захисту, коли це є прямим обов`язком прокурора. Прокурор неспроможний навести нових доказів та обґрунтувань чому необхідно продовжувати запобіжний захід саме тримання під вартою, коли свобода особи є найголовнішою цінністю, та цілком можливо обрати домашній цілодобовий домашній арешт, не порушуючи при цьому права особи.

У зв`язку з цим, захисники просили суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обрати обвинуваченим запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників процесу, суд приходить до наступного.

Стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався судом.

Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики враховані при застосуванні такого запобіжного заходу не зменшилися.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі, та від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. Підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою є також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Наявність вищезазначених ризиків підтверджується тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення із застосуванням насильства до потерпілого, поєднане із проникненням до приміщення, за яке у разі визнання його винним йому загрожує до 12 років позбавлення волі із конфіскацією майна, не працює та не має стабільного джерела доходу, не має стійких соціальних зв`язків, що дає підстави стверджувати про можливість переховуватись обвинуваченого від суду.

Разом з тим, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може продовжити свою злочинну діяльність, вчинити нові кримінальні правопорушення, оскільки останній будучи судимий за злочини проти власності, в тому числі за вчинення розбійного нападу, звільнившись з місць позбавлення волі, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого, корисливого злочину із застосуванням насильства до потерпілого, поєднаного із проникненням до приміщення. Зазначене, з урахуванням особистості обвинуваченого, свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та підтверджує наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає триманню його під вартою.

Вказані ризики були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, і неодноразово продовжувався колегіями суддів Центрального районного суду м. Миколаєва та Херсонського апеляційного суду, та на день розгляду справи ці ризики не зменшились, а тому подальше тримання обвинуваченого під вартою є виправданим. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки наявність місця проживання не є визначальною обставиною, яка б давала можливість обрати останньому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, тому що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його вини, те що він притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочиннів, однак належних висновків для себе не зробив, він офіційно не працевлаштований, неодружений, законних джерел для існування не має, обрав способом доходу злочинну діяльність, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором, та вказують на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КК України.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним, оскільки обвинувачений офіційно не працює та не має іншого джерела доходу, окрім протиправної діяльності. Крім того даний запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не є можливим у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутні міцні соціальні зв`язки з особами, що заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування та суду. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ніяким чином не перешкоджає обвинуваченому ОСОБА_1 вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду і здійснювати незаконний вплив на ішного обвинуваченого та потерпілих, крім того ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, а тому у суду є сумніви щодо виконання останнім покладених на нього обов`язків. Таким чином, під час розгляду клопотання вбачається існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183,194,199 КПК України є підставою для продовження строку тримання під вартою. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання від трьох до семи років. Підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання з боку обвинуваченого переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Наявність вищезазначених ризиків підтверджується тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення із застосуванням насильства до потерпілого, поєднане із проникненням до приміщення, за яке у разі визнання його винним йому загрожує до 12 років позбавлення волі із конфіскацією майна, не працює та не має стабільного джерела доходу, не має стійких соціальних зв`язків, що дає підстави стверджувати про можливість переховуватись обвинуваченого від суду. Разом з тим, перебуваючи на свободі, ОСОБА_2 може продовжити свою злочинну діяльність, вчинити нові кримінальні правопорушення, оскільки останній неодноразово судимий за злочини проти власності, в тому числі за вчинення розбійного нападу, звільнившись з місць позбавлення волі, обвинувачується у вчиненні нового аналогічного особливо тяжкого, корисливого злочину із застосуванням насильства до потерпілого, поєднаного із проникненням до приміщення. Зазначене, з урахуванням особистості обвинуваченого, свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та підтверджує наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме вчиняти інші кримінальні правопорушення. Стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає триманню його під вартою. Вказані ризики були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, і неодноразово продовжувався колегіями суддів Центрального районного суду м. Миколаєва та Херсонського апеляційного суду, та на день розгляду справи ці ризики не зменшились, а тому подальше тримання обвинуваченого під вартою є виправданим. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки наявність місця проживання не є визначальною обставиною, яка б давала можливість обрати останньому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, тому що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його вини, його репутацію, те що він притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочиннів, однак належних висновків для себе не зробив, він офіційно не працевлаштований, неодружений, законних джерел для існування не має, обрав способом доходу злочинну діяльність, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором, та вказують на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КК України. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним, оскільки обвинувачений офіційно не працює та не має іншого джерела доходу, окрім протиправної діяльності. Крім того, даний запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не є можливим у зв`язку з тим, що у ОСОБА_2 відсутні міцні соціальні зв`язки з особами, що заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування та суду. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ніяким чином не перешкоджає обвинуваченому ОСОБА_2 вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду і здійснювати незаконний вплив на іншого обвинуваченого та потерпілих, крім того ОСОБА_2 неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, а тому у суду є сумніви щодо виконання останнім покладених на нього обов`язків.

Таким чином, під час розгляду клопотання вбачається існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183,194,199 КПК України є підставою для продовження строку тримання під вартою.

Доводи сторони захисту про те, що подане прокурором клопотання не відповідає вимогам глави 18 КПК України, є безпідставними.

Так, відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У зв`язку із викладеним, клопотання обвинувачених та їх захисників про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 331, 370-372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора задовольнити. Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжити до 12 травня 2021 року включно.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 продовжити до 12 травня 2021 року включно.

У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного захисту на більш м`який - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з моменту проголошення ухвали, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий: О.В. Мамаєва

Судді: С.І. Гречана

К.О. Лагода