Рішення № 9569364, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/8916.03.10 За позовом          Управління Державної служби охорони при УМВС України в

Чернігівській області;

До                    Київського обласного військового комісаріату;

Про                    стягнення 4026,98 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Семеріч І.В., представник, довіреність №18/2831 від 10.11.2008 р.;

Від відповідача:           не з”явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 4026,98 грн. заборгованості, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов зазначає про те, що станом на 17.02.2010 р. останній не наділений коштами для оплати охоронних послуг від Головного розпорядника бюджетних коштів –Міністерства оборони України, а тому не має змоги виконати свої зобов’язання з незалежних від відповідача обставин.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

30.04.2009 р. між сторонами укладений договір №115/685 на централізоване спостереження за станом сигналізації з реагування групи затримання на відповідні сигнали з об’єкту –Славутицький міський військовий комісаріат Київської області, за адресою: м. Славутич, вул. Військових будівельників, 3-а, за умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов’язання по спостереженню за системою сигналізації та її обслуговуванню на об’єкті, який входить до дислокації, що є невід’ємною частиною договору, та зобов’язується терміново направляти групу затримання в разі спрацювання сигналізації на такому об’єкті для відповідного реагування в дні та години, зазначені в дислокації.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна охоронних послуг за договором є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№2, 3 до договору), які є невід’ємною частиною даного договору.

Додатком №2 до договору визначена вартість охорони помісячно, що відповідно становить:

—у січні –1027,79 грн.;

—у лютому –939,95 грн.;

—у березні –1016,81 грн.;

—у квітні –987,53 грн.;

—у травні –1049,75 грн.;

—у червні –998,51 грн.;

—у липні –994,85 грн.;

—у серпні –1027,79 грн.;

—у вересні –976,55 грн.;

—у жовтні –1005,83 грн.;

—у листопаді –987,53 грн.;

—у грудні –994,85 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що вартість охоронних послуг по договору на кожний окремих місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку (додатки №№1, 2 до договору) відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги позивача здійснюється відповідачем не пізніше останнього робочого (банківського) дня кожного місяця шляхом перерахування відповідної суми, вказаної в розрахунку вартості послуг по кожному місяцю (додаток №2 до договору) на банківський рахунок позивача на підставі наданого рахунку та акту прийому-передачі виконаних робіт.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 3021,15 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт/послуг:

—№00000001645 за листопад 2009 р. на суму 987,53 грн.;

—№00000001777 за грудень 2009 р. на суму 994,85 грн.;

—№00000000021 за січень 2010 р. на суму 1038,77 грн.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, надані позивачем послуги за листопад 2009 р., за грудень 2009 р. та за січень 2010 р. не оплатив. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 3021,15 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання позивача у позовній заяві, що заборгованість відповідача станом на день подання позовної заяви до господарського суду складає 4026,98 грн., що складається з вартості послуг, наданих позивачем відповідачеві у листопаді –грудні 2009 року та січні 2009 року, та послуг, наданих у жовтні 2009 року у сумі 1005,83 грн. не підтверджується належними засобами доказування.

Як вже було зазначено вище, умовами договору визначено, що надання позивачем послуг на користь відповідача підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт.

Позивачем до матеріалів справи не доданий акт приймання-передачі виконаних робіт за жовтень 2009 р., а відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання відповідача на ту обставину, що останній не може виконати свої зобов’язання за договором через відсутність фінансування з Державного бюджету України спростовується наступним.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 4 та 7 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

—вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

—примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

—типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

—договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як визначено частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 3021,15 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Київського обласного військового комісаріату (інд. 04053, м. Київ, вул. Артема, 59, код ЄДРПОУ 07910662) на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області (інд. 14021, м. Чернігів, вул. Івана Франка, 4-а, код ЄДРПОУ 08597061) 3021 (три тисячі двадцять одна) грн. 15 коп. заборгованості, 76 (сімдесят шість) грн. 52 коп. витрат по сплаті держмита та 177 (сто сімдесят сім) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко