Рішення № 9569344, 28.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/79928.04.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Здоров’я»

Простягнення 95978, 87 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:          Півень Д.О., Марковська В.В.

Від відповідача:           Рубанчук О.М., Бойков О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-ьудівельного кооперативу «Здоров’я»про стягнення 78771, 02 грн. основного боргу, 2773, 01 грн. трьох процентів річних та 14434, 84 грн. інфляційних втрат у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за угодою № 579-04 від 11.10.2004 р. про реструктуризацію заборгованості до договору № 510310 від 20.10.1999 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2009 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі № 37/799, розгляд справи призначено на 09.12.2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2009 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2009 р. надав витребувані судом документи.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, пояснили, що борг за угодою № 579-04 про реструктуризацію заборгованості до договору № 510310 повністю погашений, оскільки 09.12.2009 р. відповідачем було подано до установи банку уточнення призначення платежів, вчинених раніше, зокрема, змінено таке призначення на погашення боргу за угодою про реструктуризацію боргу.

У зв’язку з необхідністю витребувати у позивача письмові пояснення щодо порядку зарахування сплачених грошових коштів на погашення боргу за теплову енергію, або на погашення боргу за угодою про реструктуризацією боргу, а також через потребу витребувати у відповідача підтвердження виконання установою банку зміни призначення платежу, у судовому засіданні була оголошена перерва до 20.01.2010 р. об 11 год. 40 хв.

У судовому засіданні 20.01.2010 р. відповідач надав суду для огляду оригінали платіжних доручень від 09.12.2009 р., якими було змінено призначення платежу сплачених раніше коштів. При цьому представник позивача витребуваних пояснень суду не надав, у зв’язку з чим у судовому засіданні була оголошена перерва та призначено наступне судове засідання на 10.02.2010 р. о 10:50.

У призначених судових засіданнях 10.02.2010 р. та 24.02.2010 р. позивач повідомив, що на даний час не може надати витребувані письмові пояснення, у зв’язку з чим судом була оголошена перерва до 24.02.2010р. о 12 год. 35 хв. та до 17.03.2010 р. відповідно.

Представниками сторін 10.02.2010р. було подано клопотання про продовження строків вирішення даного спору, яке судом задоволено.

24.02.2010 р. позивач повідомив, що банківський рахунок, на який відповідач 09.12.2009 р. нібито перерахував грошові кошти, давно закритий. Відповідач подав до суду письмові пояснення, згідно з якими повідомив, що листом від 08.12.2009 р. ним було повідомлено позивачу про зміну призначення платежу.

17.03.2010 р. позивач надав суду витребувані письмові пояснення, якими роз’яснив, що зміна призначення платежу є правом, а не обов’язком позивача, і вона можлива у тому разі, якщо така зміна буде в інтересах позивача.

У судовому засіданні 17.03.2010 р. Господарським судом міста Києва була оголошена перерва до 31.03.2010 р. о 9 год. 40 хв. для дослідження наданих доказів та надання їм оцінки.

В ході розгляду справи Господарський суд міста Києва дійшов висновку про недостатність поданих документів для прийняття рішення у даній справі, у зв’язку з чим ухвалою від 31.03.2010р. витребував необхідні докази у установи банку, який здійснював зміну призначення платежу відповідно до поданих відповідачем платіжних доручень, зокрема - витребував у Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ (МФО 322012) відомості щодо виконання установою банку платіжних доручень ЖБК «ЗДОРОВ’Я»щодо уточнення призначення платежів, які були раніше вчинені на рахунок АЕК «Київенерго». Також, з метою встановлення об’єктивної можливості зміни призначення платежів суд зобов’язав Київську міську філії АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ письмово повідомити, на підставі яких норм чинного законодавства України платники, що вчиняють безготівкові розрахунки, вправі змінювати призначення платежів. За таких обставин розгляд справи був відкладений до 14.04.2010 р.

12.04.2010 р. через службу діловодства суду надійшла відповідь Київської міської філії Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»від 08.04.2010 р. №10.2/09-14725 на судовий запит.

У судовому засіданні 14.04.2010 р. була оголошена перерва до 28.04.2010 р. для прийняття рішення у даній справі та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі –постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом «Здоров’я»(далі –споживач, відповідач) було укладено договір № 510310 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

11.10.2004 р. між сторонами була підписана угода № 579-04 про реструктуризацію заборгованості за договором № 510310 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до пункту 2 якої Житлово-будівельний кооператив «Здоров’я»(боржник) визнав та підтвердив заборгованість перед Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(кредитор) за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.10.1999 р. № 510310 сумою 108688, 66 грн. станом на 01.09.2004 р.

У відповідності до пункту 3 зазначеної угоди № 579-04 від 11.10.2004 р. та додатку № 1 до цієї угоди, боржник зобов’язується сплатити зазначену в пункті 2 цієї угоди суму протягом 10.2004 – 09.2009, по 1811, 48 грн. щомісячно.

При цьому, на підставі пункту 4 вказаної угоди, ЖБК «Здоров’я»разом зі сплатою суми, зазначеної у пункті 2 цієї угоди, зобов’язався оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Представник позивача пояснив суду, що протягом періоду з вересня 2004 року до вересня 2009 року кошти від відповідача на виконання угоди № 579-04 від 11.10.2004 р. надійшли лише в розмірі 29917, 64 грн., у зв’язку з чим борг склав суму 78771, 02 грн.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі СВП «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з ЖБК «Здоров’я»78771, 02 грн. основного боргу, 2773, 01 грн. трьох процентів річних та 14434, 84 грн. інфляційних втрат у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за угодою № 579-04 від 11.10.2004 р. про реструктуризацію заборгованості до договору № 510310 від 20.10.1999 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що за період з вересня 2004 р. до вересня 2009 р. відповідач зобов’язаний був сплатити позивачу за угодою № 579-04 грошові кошти в сумі 108688, 66 грн., а сплатив лише 29917, 64 грн. Зобов’язання щодо перерахування решти суми –78771, 02 грн. відповідач належним чином не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

Відповідач заперечив розмір сплачених ним грошових коштів, посилаючись на те, що у грудні 2009 року ним було змінено призначення платежу у платіжних дорученнях № 52 від 09.12.2009 р., № 52 від 09.12.2009 р., № 144 від 09.12.2009р., № 23 від 09.12.2009 р., № 104 від 09.12.2009 р., № 59 від 09.12.2009 р., № 132 від 09.12.2009 р., у зв’язку з чим основний борг на даний час повністю погашений. При цьому відповідач пояснив, що раніше він не міг сплачувати за угодою № 579-04, оскільки ГІОЦ, з яким укладено договір № 1400 від 16.03.2006 р., приймав платежі лише за теплову енергію.

Проте суд не погоджується з твердженнями відповідача та визнає їх помилковими, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 22.4. статті 22 Закону України від 05.04.2001 р. № 2346 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при використанні розрахункового документу ініціація переказу вважається завершеною з моменту прийняття банком платника розрахункового документа до виконання. У пункту 30.1. статті 30 цього Закону зазначено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок одержувача чи її видачі готівкою.

Згідно з пунктом 1.30. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжне доручення –це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку чи іншій станові –члену платіжної системи, який його обслуговує, здійснити переказ визначеної у ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача.

Порядок оформлення та заповнення платіжних документів регулюється Інструкцією № 22 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 29.03.2004р. за № 377/8976.

Відповідно до пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документ, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник визначає повноту інформації з урахуванням вимог законодавства України та відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

Таким чином, з моменту перерахування грошових коштів на рахунок одержувача обов’язки банку з виконання доручення платника, яке полягає у здійсненні перерахування грошових коштів, вважається виконаним.

З відповіді Київської міської філії Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»від 08.04.2010 р. № 10.2/09-14725 на судовий запит вбачається, що платіжне доручення № 132 від 13.12.2004 р. на суму 3000,00 грн. було виконано 13.12.2004 р., платіжне доручення № 33 від 03.03.2005 р. на суму 5000, 00 грн. виконано 03.03.2005 р., платіжне доручення № 59 від 29.06.2005 р. на суму 4000, 00 грн. виконано 29.06.2005 р., платіжне доручення № 104 від 21.10.2005 р. на суму 3000, 00 грн. було виконано 21.10.2005 р., платіжне доручення № 144 від 29.11.2005 р. на суму 1000, 00 грн. виконано 29.11.2005 р., платіжне доручення № 23 від 10.03.2006 р. на суму 3000, 00 грн. виконано 10.03.2006 р., а платіжне доручення № 52 від 02.06.2006 р. на суму 2000, 00 грн. виконано 02.06.2006 р.

У грудні 2009 року, після порушення провадження судом у даній справі, відповідач подав до банківської установи платіжні доручення № 52 від 09.12.2009 р., № 52 від 09.12.2009 р., № 144 від 09.12.2009р., № 23 від 09.12.2009 р., № 104 від 09.12.2009 р., № 59 від 09.12.2009 р., № 132 від 09.12.2009 р., якими змінив призначення раніше виконаних платежів.

Проте суд не приймає ці платіжні доручення за 09.12.2009 р. як належні докази оплати за угодою № 579-04 з огляду на наступне.

Грошові кошти, які були сплачені відповідачем платіжними дорученнями раніше, були спрямовані відповідачем у 2004-2006 роках вірному одержувачу, за вірними банківськими реквізитами та з призначенням платежу –за теплову енергію за договором № 510310 від 20.10.1999 р., який діяв на той час, і це відповідає умовам пункту 4 угоди № 579-04 від 11.10.2004р., який передбачає оплату поточного споживання теплової енергії за договором №510310. Протягом більше як трьох років відповідач не вважав призначення платежу у цих платіжних дорученнях помилковим, і дійшов такого висновку лише після звернення АЕК «Київенерго»до господарського суду з даним позовом.

Твердження відповідача про те, що раніше він не міг сплачувати за угодою № 579-04, оскільки ГІОЦ, з яким укладено договір № 1400 від 16.03.2006 р., приймав платежі лише за теплову енергію, судом не приймається, оскільки майже всі платіжні доручення, крім одного, у яких відповідач змінив призначення платежу, були виконані до укладення договору між відповідачем та ГІОЦ.

Слід відзначити, що рахунок позивача № 26004359503/980 в АБ «Енергобанк», на який були сплачені грошові кошти у 2004-2006 роках, був закритий станом на 29.04.2009 р., про що свідчить копія довідки АБ «Енергобанк»від 20.04.2009 р. № 86, тоді як відповідач подав платіжні доручення № 52 від 09.12.2009 р., № 52 від 09.12.2009 р., № 144 від 09.12.2009р., № 23 від 09.12.2009 р., № 104 від 09.12.2009 р., № 59 від 09.12.2009 р., № 132 від 09.12.2009 р. про зміну призначення платежів перерахованих на цей рахунок грошових коштів у грудні 2009 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що платіжне доручення № 132 від 13.12.2004 р. було виконано банківською установою 13.12.2004 р., платіжне доручення № 33 від 03.03.2005 р. виконано 03.03.2005 р., платіжне доручення № 59 від 29.06.2005 р. виконано 29.06.2005 р., платіжне доручення № 104 від 21.10.2005 р. було виконано 21.10.2005 р., платіжне доручення № 144 від 29.11.2005 р. виконано 29.11.2005 р., платіжне доручення № 23 від 10.03.2006 р. виконано 10.03.2006 р., а платіжне доручення № 52 від 02.06.2006 р. виконано 02.06.2006 р.

Надсилаючи кредитові інформаційні документи про зміну призначення платежу у зазначених платіжних дорученнях до банку одержувача –АЕК «Київенерго», банк платника здійснював лише посередницьку роль інформування, а питання внесення змін до призначення платежу та врахування їх при розрахунках має вирішуватися шляхом узгодження між позивачем та відповідачем.

Відповідач надав суду копію листа від 08.12.2009 р. № 190, яким він повідомив позивачу про зміну призначення платежу у платіжних дорученнях № 132, № 33, № 59, № 104, № 144, № 23 та № 52.

Проте цей лист суд не розцінює як доказ узгодження між сторонами питання перезарахування грошових коштів, сплачених відповідачем, за іншим призначенням, оскільки він є одностороннім виявом волі відповідача.

Позивач пояснив суду, що відмовляється перезараховувати сплачені платіжними дорученнями № 132, № 33, № 59, № 104, № 144, № 23 та № 52 грошові кошти в рахунок погашення боргу за угодою № 579-04 від 11.10.2004 р., оскільки це призведе до плутанини в бухгалтерських документах, до необхідності внесення змін до звітної податкової документації, НКРЕ тощо, а також до виникнення дебіторської заборгованості у відповідача, яка залишиться за строком позовної давності. При цьому звернув увагу на те, що жодними додатковими угодами між сторонами питання перезарахування цих коштів не врегульовано.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що між сторонами не узгоджено питання перезарахування сплачених платіжними дорученнями № 132, № 33, № 59, № 104, № 144, № 23 та № 52 грошових коштів в рахунок погашення боргу за угодою № 579-04 від 11.10.2004 р., то за таких обставин у суду відсутні підстави зараховувати ці кошти в рахунок зменшення основного боргу у даному спорі.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 78771, 02 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Здоров’я»суми основного боргу у розмірі 78771, 02 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 14434, 84 грн. інфляційної складової боргу та 2773, 01 грн. 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за угодою № 579-04 від 11.10.2004 р. про реструктуризацію заборгованості.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При перевірці наданого позивачем розрахунку позовних вимог було встановлено помилки при розрахунку інфляційних нарахувань, зокрема, неврахування від’ємного значення показнику індексу інфляції за деякі місяці, арифметичні помилки тощо, у зв’язку з чим судом виконано власний розрахунок.

Розрахунок інфляційних нарахувань

місяцьСума боргу, на яку нараховується інфляційне збільшенняІндекс інфляціїСума інфляційного збільшення

Жовтень 20061811, 48102,636,23

Листопад 20063622, 96101,865, 21

Грудень 20065434, 44100,948, 90

Січень 20077245, 92100,536, 23

Лютий 20079057, 40100,654, 34

Березень 200710868, 88100,221, 74

Квітень 200712680, 36100,00, 00

Травень 200710458, 34100,662, 75

Червень 200712269, 82102,2269, 94

Липень 200714081, 30101,4197, 14

Серпень 200715892, 78100,695, 36

Вересень 200717704, 26102,2389, 49

Жовтень 200719515, 74102,9565, 95

Листопад 200721327, 22102,2469, 20

Грудень 200723138, 70102,1485, 91

Січень 200824 950, 18102,9723, 55

Лютий 200826761, 66102,7722, 56

Березень 200828573, 14103,81085, 77

Квітень 200830384, 62103,1941, 92

Травень 200832196, 10101,3418, 55

Червень 200834007, 58100,8272, 06

Липень 200835819, 0699,5- 179, 10

Серпень 200837630, 5499,9- 37, 63

Вересень 200839442, 02101,1433, 86

Жовтень 200841253, 50101,7701, 31

Листопад 200843064, 98101,5645, 97

Грудень 200844876, 46102,1942, 41

Січень 200946687, 94102,91353, 95

Лютий 200948499, 42101,5727, 49

Березень 200950310, 90101,4704, 35

Квітень 200952122, 38100,9469, 10

Травень 200953933, 86100,5269, 67

Червень 200955745, 34101,1613, 20

Липень 200957556, 8299,9- 57, 56

Серпень 200959368, 3099,8- 118, 74

Вересень 200961179, 64100,8489, 43

Всього 13920, 51 Крім того, у відповідності до наданого позивачем розрахунку, який був перевірений судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2773, 01 грн. річних процентів за період з 01 жовтня 2006 року до 30 вересня 2009 року включно. Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково - лише стосовно стягнення 78771, 02 грн. основного боргу, 13920, 51 грн. інфляційної складової боргу та 2773, 01 грн. річних процентів. Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Здоров’я»(б-р Русанівський, 2, м. Київ, 02154, код ЄДРПОУ 21616685) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 78771 (сімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 02 коп. основного боргу, 13920 (тринадцять тисяч дев’ятсот двадцять) грн. 51 коп. інфляційної складової боргу, 2773 (дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. 01 коп. річних процентів, 954 (дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.