Рішення № 9569334, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/11621.04.10 За позовом Фізичної особи –підприємця Бойко Олега Миколайовича До           Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2»

Про           стягнення 17355,18 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Бойко О.М.

Від відповідача Литвин А.С. –по дов. № б/н від 28.01.2010

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи –підприємця Бойка Олега Миколайовича про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж –2»заборгованості в розмірі 17 355,18 грн., з них 16 030,10 грн. основного боргу, 852,80 грн. пені, 344,03 грн. індекс інфляції, 127,85 грн. 3% річних, 0,4 грн. штрафу, за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 1709 від 05.10.2009.

Позивачем в судовому засіданні 06.04.2010 подано заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 17347,27 грн. заборгованості, з яких 16 030,10 грн. основного боргу, 630,22 грн. пені, 593,11 грн. індекс інфляції, 93,54 грн. 3% річних, 0,30 грн. штрафу.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 11.03.2010 та ухвал від 25.03.2010, від 06.04.2010. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, оскільки вважає договір недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, в зв‘язку з тим, що договір підписаний не уповноваженою на те особою.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про витребування у позивача доказів отримання відповідачем позовної заяви з додатками.

Розглянувши заявлене клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Позивачем, на виконання вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, в якості доказу надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів надано поштову квитанцію № 1877 від 17.02.2010.

Належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві з дотриманням вимог ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, може бути бланк опису вкладення.

В матеріалах справи міститься відповідний опис вкладень кореспонденції від 17.02.2010, який свідчить про надіслання позивачу копії позовної заяви, поданої до суду та доданих до неї документів.

Після надання позивачем в засіданні суду 06.04.2010 довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/1825 від 29.03.2010 було з‘ясовано інше місцезнаходження відповідача ніж адреса, що була зазначена в позовній заяві та за якою вона і була направлена. Тому ухвалою суду від 06.04.2010 було зобов‘язано позивача надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи відповідачу на адресу зазначену в довідці статистики.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали позивачем було подано поштову квитанцію № 5141 та опис вкладень кореспонденції датовані 08.04.2010.

Таким чином в матеріалах справи № 3/116 містяться докази надіслання позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено надання доказів отримання кореспонденції відповідачем, а лише докази надіслання.

Представником відповідача в судовому засіданні 21.04.2010 заявлено усне клопотання про залишення позову без розгляду в зв‘язку з ненаданням позивачем доказів отримання відповідачем копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Суд відхиляє заявлене клопотання відповідача, оскільки

Стаття 81 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд залишає позов без розгляду.

В зазначеній статті не вказано, що позов може бути залишений судом без розгляду з підстави зазначеної відповідачем.

Представником відповідача в судовому засіданні 21.04.2010 заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання відповідачу можливості подати зустрічну позовну заяву про визнання договору недійсним.

Заявлене клопотання судом відхилено, оскільки зазначена відповідачем обставина не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 господарського процесуального кодексу України. Окрім цього, відповідач не позбавлений права звернутись з відповідним позовом в загальному порядку.

В судовому засідання 21.04.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників позивача і відповідача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

05.10.2009 між Фізичною особою –підприємцем Бойко Олегом Миколайовичем (продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Промтехмонтаж-2»(покупець) було укладено договір № 11709 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов‘язався передати у власність покупця товар у відповідності до Специфікації (додаток № 1), що є невід‘ємною частиною цього договору. В свою чергу покупець зобов‘язується оплатити товар та прийняти його.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість проданого товару та робіт з його монтажу, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 16030,10 грн. та нараховані пеня –630,22 грн., інфляційні збитки в сумі 593,11 грн., 93,54 грн. - 3%річних та 0,30 грн. штрафу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що продавець зобов‘язаний провести монтаж і налагодження товару протягом 15 робочих днів з дати передачі товару покупцю.

Відповідно до п. 5.1. договору загальна вартість товару та робіт складає 37949,08 грн. без ПДВ.

Розрахунок за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця платіжним дорученням, в якому в призначенні платежу вказується назва товарів, послуг вказаних у Специфікації до договору (п. 5.2.).

Згідно п. 5.2.1. договору попередній платіж в сумі 26 564 грн. 36 коп., без ПДВ, на момент здійснення платежу становить 70% від загальної вартості договору, встановленої в п. 5.1 договору.

Як свідчить надане позивачем платіжне доручення № 975 від 06.10.2009 відповідач перерахував позивачу попередній платіж в розмірі 26564,36 грн. без ПДВ.

Згідно п. 2.2. договору розмір товару, визначений у Специфікації до цього договору є попереднім та встановлений за даними покупця. Продавцю надається право за згодою з покупцем змінювати встановлені у Специфікації до цього договору розміри товару при виконанні умов договору. Розмір товару, встановлений продавцем під час виконання умов договору підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт. Перевірки дотримання продавцем умов цього договору стосовно кількості, якості, комплектності покладається на покупця. Перевірка кількості, якості, асортименту товару здійснюється покупцем у момент прийому-передачі виконаних робіт по монтажу та налагодженню.

Додатком № 1 до договору сторони погодили, що продавець додатково продав та зробив монтаж товару, а покупець купив на умовах договору товар та роботи, загальна вартість яких становить 4645,38 грн.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що підставою визнання товару таким, що відповідає кількості, якості і комплектності є підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт вартістю 37949,08 грн. без ПДВ (акт здачі-прийняття виконаних робіт № 2610 від 26.10.2009, підписаний з боку відповідача 28.12.2009) та вартістю 4645,38 грн. без ПДВ (акт здачі-прийняття виконаних робіт № 2610/1 від 26.10.2009, підписаний з боку відповідача 31.12.2009).

Згідно п. 5.2.2. договору остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х банківських дня з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі виконаних робіт в сумі 11 384 грн. 72 коп., без ПДВ, що становить 30% від загальної вартості договору, встановленої в п. 5.1 договору

Додатком № 1 покупець зобов‘язався на умовах договору сплатити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця платіжним дорученням всю суму визначену у додатку № 1 –4645,38 грн.

Отже, за умовами договору відповідач мав перерахувати залишок від загальної вартості договору в розмірі 11384,72 грн. до 31.12.2009, а вартість додаткового товару і його монтажу в розмірі 4645,38 грн. до 08.01.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення вартості товару і його монтажу, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 16030,10 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16030,10 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за несвоєчасність виконання покупцем своїх зобов'язань зазначених у п. 5.2. цього договору, останній зобов'язується виплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми, а також 0,01 % річних.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати вартості товару і його монтажу.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті вартості товару і його монтажу не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.1. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 630,22 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 630,22 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 593,11 грн. та 3% річних в сумі 93,54 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 593,11 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 93,54 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 0,31 грн. (за розрахунками суду), оскільки

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює зобов‘язання сплати боржником при простроченні виконання грошового зобов‘язання 3% річних від простроченої суми,якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 6.2. договору сторонами встановлений інший розмір процентів річних, а саме –0,01%.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення 93,23 грн. річних задоволенню не підлягають, як безпідставно нараховані.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 0,30 грн. штрафу слід зазначити наступне

Пункт 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Тобто, за умовами вищезгаданої статті штраф не має бути розрахований за кожний день прострочки, а лише у розмірі відсотків від невиконаного зобов‘язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач же при розрахунку штрафу застосовує розмір 0,01%, який за умовами п. 6.2. договору є розміром річних та розраховується за кожний день прострочки.

Отже, з умов договору випливає, що сторонами в разі порушення умов договору не передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку штраф, є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 0,30 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Посилання відповідача на те, що договір на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України є недійсним, в зв‘язку з підписанням його з боку відповідача не уповноваженою особою не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне

Як свідчать матеріали справи (копія платіжного доручення № 975 від 06.10.2009) відповідач перерахував позивачу попередній платіж в розмірі 26564,36 грн. без ПДВ.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Стаття 241 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач своїми діями щодо проведення оплати попереднього платежу, тим самим схвалив договір № 1709 від 05.10.2009.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Фізичної особи –підприємця Бойко Олега Миколайовича обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2» (м. Київ, вул. максима Кривоноса, 19-А, код ЄДРПОУ 01414034) на користь Фізичної особи –підприємця Бойко Олега Миколайовича (м. Київ, вул. Єреванська, 28А, кв. 33, код ЄДРПОУ 2790308895) 16 030 (шістнадцять тисяч тридцять) грн. 10 коп. основного боргу, 630 (шістсот тридцять) грн. 22 коп. пені, 593 (п‘ятсот дев‘яносто) грн. 11 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 0 (нуль) грн. 31 коп. річних, 172 (сто сімдесят дві) грн. 53 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 27.04.2010