Ухвала суду № 95693258, 22.03.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2-з/331/37/2021

Справа № 331/943/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого-судді Скользнєвої Н.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 (місце мешкання: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

23.02.2021 р. від ОСОБА_1 до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_2 , АТ «УкрСиббанк», третя особа: Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), за результатами розгляду якої позивач просить: визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 та зняти арешт та заборону права користування з 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Федоровою Я.М. від 13.10.2020 р.

Як на правові підстави заявленої вимоги позивач посилається на статті 60, 70 СК України, 368 ЦК України, статті 48, 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2021 року зазначена справа прийнята до провадження і відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та справу призначено у підготовче судове засідання.

19 березня 2021 року від ОСОБА_1 до суду найшла заява про забезпечення позову, яку в подальшому уточнила, та остаточно просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешт на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; зупинення продажу квартири АДРЕСА_2 з прилюдних торгів у виконавчому провадженні № 50809460, яке перебуває в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)

Позивач вказує, що незабезпечення позову, запропонованим нею шляхом унеможливить ефективний захист та поновлення її порушених прав та інтересів, оскільки 13.01.2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Федоровою Яною Миколаївною у виконавчому провадженні №50809460 було здійснено опис та накладено арешт та повну заборону права користування на житлову квартиру АДРЕСА_2 . За постановою стягувачем зазначене АТ «УкрСиббанк», а боржником є її чоловік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не є боржником у виконавчому провадженні № 50809460, тому вважає, що підстав для накладення арешту на майно, частка якого належить не боржнику, а іншій особі, немає. Окрім того, державним виконавцем у виконавчому провадженні № 50809460 вчинено дії щодо підготовки до реалізації арештованої квартири АДРЕСА_2 . Зокрема, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень наявна постанова державного виконавця Федорової Я.М. від 04.02.2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності. На теперішній час квартиру виставлено на публічні торги, аукціон призначено на 26 березня 2021 року. Вважає, що реалізація квартири призведе до позбавлення її можливості захистити своє право на частку в спільній власності подружжя. Внаслідок реалізації вищезазначеної квартири виконання рішення суду в разі задоволення мого позову стане неможливим.

Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову, матеріали справи, суд вважає заяву позивача такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що в провадження Жовтневого районного суду міста Запоріжжя на розгляд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ «УкрСиббанк», третя особа: Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), за результатами розгляду якої позивач просить: визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 та зняти арешт та заборону права користування з 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Федоровою Я.М. від 13.10.2020 р.

Згідно із ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч. 3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту та майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або і інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Суд відзначає, що відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18 січня 2017 року, яка є обов`язковою для усіх суб`єктів правозастосування судів України.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі"Пантелеєнко проти України"зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі"Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи"Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Отже, за змістом вищезазначених норм закону, заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Отже, особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Заявник в клопотанні про забезпечення позову також повинен зазначити відомості щодо наявності, найменування, місцезнаходження рухомого та нерухомого майна у відповідного учасника процесу, до якого заходи забезпечення позову будуть застосовані, а також доказів вартості такого майна.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що захід забезпечення позову шляхом накладення арешту та зупинення продажу квартири АДРЕСА_2 , до набрання рішенням законної сили, є необхідним для можливості виконання рішення суду по справі щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 та зняття арешту та заборони права користування з 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Федоровою Я.М. від 13.10.2020 р.

Окрім того, суд вважає, що наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

Будь-які права інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не порушуються у зв”язку із вжиттям такого заходу.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Заяву ОСОБА_1 (місце мешкання: АДРЕСА_1 ), задовольнити.

Накласти арешт на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Зупинити продаж квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з прилюдних торгів у виконавчому провадженні № 50809460, яке перебуває в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)

Виконання ухвали доручити Шевченківському відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Брюлова, буд. № 5)

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали складено 22 березня 2021 року.

Копію ухвали суду направити учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки з дня її винесення.

Дата видачі ухвали – 22 березня 2021 року.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

22.03.2021