
Справа № 308/10114/20
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :
Головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,
з участю прокурора - Логвін Д.О.
обвинуваченого - ОСОБА_1 та його адвоката - Сочка І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород, кримінальне провадження № 308/10114/20, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070030002096 від 16.07.2020 року про обвинувачення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, тимчасово не працюючого, вважається не судимим ,-
у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України ,-
В С Т А Н О В И В :
16.07.2020 року, близько 16 години 40 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи на території кладовища «Січових стрільців», що за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 44, умисно, відкрито, з метою викрадення належного потерпілому ОСОБА_2 майна, з застосуванням до потерпілого насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, яке виразилося у нанесенні потерпілому декількох ударів в область грудної клітки, правого плеча, правого передпліччя, правої гомілки, заволодів належною ОСОБА_2 чорною сумкою, в якій знаходилися мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «SM-J25GF/DS», вартість якого, згідно висновку експерта №11/525 від 29.07.2020 становить 1417,00 грн., всередині якого знаходилася картка пам`яті марки «Transcend 2GB MicroSD» вартість якої, згідно висновку експерта №11/525 від 29.07.2020 становить 48,00 та грошові кошти в розмірі 200,00 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1665,00 грн.
Згідно висновку експерта №322 від 31.07.2020 року, спричинені потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах передньої поверхні грудної клітки справа та зліва в підключичній ділянці, підшкірних крововиливів з ділянками здирання на шкірних покривах правого плеча по передній поверхні, правого передпліччя по передній поверхні, середньої третини правої гомілки по внутрішній поверхні, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров`я.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому та підтвердив обставини вчиненого злочину, що викладені в обвинувальному акті, при цьому назвавши суду час, місце і спосіб вчиненого злочину. Зокрема, ОСОБА_1 показав, що 16.07.2020 року, близько 16 години 40 хвилин, на території кладовища «Січових стрільців», що за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 44, шляхом нападу на потерпілого ОСОБА_2 , заволодів належною потерпілому сумкою, в якій знаходилися телефон та грошові кошти. На даний час шкодує у вчиненому та просить суд суворо його не карати.
Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, однак надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутності, міру покарання просить визначити на розсуд суду. Також у наданій суду заяві потерпілий стверджує, що претензій до обвинуваченого не має, шкоду йому відшкодовано.
Заслухавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та про порядок їх дослідження, суд в порядку ч.3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, які правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності і істинності їх позицій не має, розуміючи при цьому, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
У справах "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06.12.1998 (пункт 253), "Козинець проти України" від 06.12.2007 (пункт 54), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 (пункт 150), "Зякун проти України" від 25.02.2016 (пункт 40) Європейський Суд неодноразово наголошує про те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Отже, заслухавши сторін судового провадження, суд приходить, поза розумним сумнівом, до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином та те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, корисливих злочинів, спрямованих на посягання на власність третіх осіб та вчинив новий, умисний злочин, який спрямований на посягання не лише на власність особи, а і спрямований на фізичну недоторканість особи, даний злочин вчинено відносно особи похилого віку.
Поряд з вказаними обставинами, при призначенні покарання суд враховує дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 , який на обліку в лікарів нарколога, психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, шкоду заподіяну злочином відшкодував і потерпілий не має до обвинуваченого претензій.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є те, що останній щиро покаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину даючи визнавальні показання, добровільно відшкодував завдану злочином шкоду.
Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 те, що останній свою вину визнає повністю.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено.
Дослідивши в сукупності наведені вище докази, зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», та на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі.
Поряд з цим, що стосується який саме строк слід призначити до відбування обвинуваченому ОСОБА_1 , суд бере до уваги положення ст. 69 КК України та зважає на те, що обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого є декілька і такі є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому з врахуванням особи винного, який свою вину визнав повністю, розкаявся, зобов`язався не вчиняти нових злочинів, що на думку суду, свідчить про усвідомлення обвинуваченим вчиненого ним діяння, та з врахуванням також тих обставини, що шкоду заподіяну злочином потерпілому відшкодовано, суд вважає, що до ОСОБА_1 , у порядку виключення, можливо застосувати положення ст. 69 КК України, тобто призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 186 КК України.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у вигляді тримання під вартою, слід залишити в силі до набранням вироком законної сили.
Що стосується накладеного, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.07.2020 року, арешту на майно потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 , то такий, в силу вимог ст.ст. 174, 368 КПК України, підлягає скасуванню.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Судові витрати по справі складають 980,70 грн. за проведену по справі експертизу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
Долю речових доказів по справі, суд вирішує у порядку визначеному ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.7-29, 368-371,373,374,376,392,394,395 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 1 (одного) року і 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з: 17 год., 50 хв., 16.07.2020 року.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_1 , у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Арешт накладений, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.07.2020 року, на майно потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 - скасувати.
Речові докази по справі:
1. грошові купюри: номіналом 1(одна) гривня серії ТГ1039014, номіналом 1 (одна) гривня серії УБ2830862, номіналом 5(гривень) гривня серії Ю30638450, номіналом 5 (гривень) гривня серії ЮВ0442725, батарея марки SAMSUNG S/N:BD1KB07BS2-B, мобільний телефон марки «SAMSUNG», моделі «SM-J250F/DS», S/N: НОМЕР_1 , ІМЕI1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , всередині якого знаходилися дві картки оператора «Водафон» та один носій інформації Transcend 2GB MicroSD - повернути потерпілому ОСОБА_3
2. чорний телефон марки «Nokia» моделі №1208 ІМЕЕНОМЕР_4, хустинку синього кольору, ключі у зв`язці з брелком - повернути ОСОБА_1
3. пляшку з речовиною бурого кольору, запальничку «ВIС», дві таблетки опечатані «Парацетамол» - знищити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь НДЕКЦ в Закарпатській області судові витрати за проведену по справі експертизу в сумі 980,70 грн. (одержувач: УК у м. Ужгород 24060300, код одержувача: 38015610, р/рахунок: 31110115007002 в ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО: 899998, призначення: за експертизу).
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий В.М. Малюк
Судове рішення № 95692897, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 22.03.2021. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 308/10114/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: