Ухвала суду № 95692768, 18.03.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/791/21

Провадження №1-кс/307/241/21

УХВАЛА

про арешт тимчасово вилученого майна

18 березня 2021 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 , власника та володільця майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погодженого із прокурором Тячівської окружної прокуратури, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,

в с т а н о в и л а:

Слідчий СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 11 березня 2021 року звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим із прокурором Тячівської місцевої прокуратури, про арешт тимчасово вилученого у ОСОБА_6 майна, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12021071160000161, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном.

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий зазначив, що 10 березня 2021 року о 14 годині ОСОБА_6 перебуваючи в смт. Буштино по вул. Головній здійснював перевезення піщано-гравійної суміші на транспортному засобі марки «Краз», 256 моделі, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_5 , на перевезення даної піщано-гравійної суміші у водія на момент огляду місця події були відсутні відповідні документи, вказаний транспортний засіб поміщено на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області.

Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Положенням п. 3 ч. 2 цієї статті передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченомустаттями 207,208,298-2цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Ураховуючи наведене, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність в арешті тимчасово вилученого майна, а саме, вказаного автомобіля.

Розгляд клопотання призначено на 16 березня 2021 року.

Згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2021 року вказане клопотання повернуто прокурору та встановлено строк сімдесят дві години для усунення недоліків, яке після їх усунення надійшло до суду 18 березня 2021 року.

Під час розгляду клопотання слідчий СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 та прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 в обґрунтування вказаного клопотання посилалися на викладені у ньому обставини.

Власник майна ОСОБА_5 та володілець майна ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши думку слідчого, прокурора, власника майна та дослідивши документи, додані до клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про задоволення вказаного клопотання про арешт тимчасово вилученого майна з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ч. 1 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченомустаттями 207,208,298-2цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК україни тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Із витягу з ЄРДР вбачається, що слідчим СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2021 року за № 12021071160000161 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, а саме, про те, що 10 березня 2021 року о 14 годині 12 хвилин по вул. Головній у смт. Буштино Тячівського району Закарпатської області було зупинено транспортний засіб марки «Краз», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який здійснював перевезення піщано-гравійної суміші без відповідних документів ( а. с. 11).

Із добровільної згоди ОСОБА_5 на огляд автомобіля, протоколу огляду місця події від 10 березня 2021 року та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу видно, що під час огляду транспортного засобу марки «Краз», 256 моделі, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , встановлено наявність у бортовій частині піщано-гравійної суміші ( а. с. 8, 9-12).

Із пояснень ОСОБА_6 від 10 березня 2021 року видно, що 10 березня 2021 року він перебував вдома, де загрузив до бортового відсіку вказаного транспортного засобу піщано-гравійну суміш, яку в подальшому мав намір відвезти в смт. Буштино до візуально знайомого йому чоловіка, точну адресу якого він не знає ( а. с. 12).

Згідно постановипро визнанняпредмету речовимдоказом від11березня 2021року видно, що транспортний засіб марки «Краз», 256 моделі, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_5 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021071160000161 від 11 березня 2021 року (а. с. 15-16).

Із протоколу допиту свідка від 18 березня 2021 року видно, що ОСОБА_6 показав, що 10 березня 2021 року о 13 годині він взяв вантажний автомобіль свого батька марки «Краз» та поїхав у с. Стеблівка Хустського району, де на неогородженій території його завантажили за допомогою спеціальної техніки піщано-гравійною сумішшю, яка, як йому відомо, належить ОСОБА_7 , вказану суміш він мав відвезти у АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_8 , однак заїхавши в смт. Буштино, його зупинили працівники поліції, на вимогу яких він надав документи на транспортний засіб та посвідчення водія, але під час спілкування помітив відсутність ТТН на піщано-гравійну суміш, яку йому привіз батько ОСОБА_5 через одну годину.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, зокрема, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п. 1) ч. 2 цієї статті КПК України арешт майна допускається серед іншого з метою забезпечення збереження речових доказів.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Частиною 1 статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2ст. 171 КПК Україниу клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено серед іншого: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, зокрема, третіми особами таким майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно повинно бути негайно повернуто особі, у якої воно вилучено.

Із зазначеного клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна видно, що воно відповідає вимогам ст. 171 КПК України та подане у строк, встановлений ч. 5 ст. 171 КПК України (а. с. 1-3).

Ураховуючи наведене, а також те, що тимчасово вилучений автомобіль є речовим доказом та для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження необхідно накласти арешт на вказане майно.

Також, відповідно до ч. 11ст. 170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно дочастин 4та 5статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1) перелік майна, на яке накладено арешт;

2) підстави застосування арешту майна;

3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;

4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;

5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Крім цього, під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Ураховуючи наведене, а також те, що вирішуючи питання щодо підставності клопотання про накладення арешту на транспортний засіб слід враховувати те, що невжиття заходів, зазначених у клопотанні, може утруднити чи унеможливити збереження речових доказів, зокрема транспортного засобу, відтак, такий спосіб обмеження права власності ОСОБА_5 на даний час буде співмірним з метою і завданнями кримінального провадження та грунтується на вимогах законодавства.

Керуючись ст. ст.371, 372, 376 КПК України,

постановила:

Клопотання слідчого СВ Тячівського РВПГУ НПв Закарпатській області ОСОБА_4 проарешт тимчасововилученого майна задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене у ОСОБА_6 майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12021071160000161, винесеному до ЄРДР 11 березня 2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном, а саме: автомобіль марки «КРАЗ», 256 моделі, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 .

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити прокурору Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , слідчому СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 , власнику майна ОСОБА_5 та володільцю ОСОБА_6 .

Роз`яснити положення, що закріплені в ч.1 ст. 174 КПК України, відповідно до яких арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 22 березня 2021 року о 10 год. 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1