Рішення № 95691377, 22.03.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27255/20

Провадження № 2-о/127/424/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,

присяжних Калінчука В.М., Римарцова В.С.,

при секретарі судового засідання Мутовкіній В.І.,

за участю: представника заявника - адвоката Усова Ю.В.,

заінтересованої особи ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гунька О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , за участю заінтересованих осіб Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_1 , про оголошення особи померлою, -

В С Т А Н О В И В :

04 грудня 2020 року до Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим, оскільки місце його перебування з квітня 2001 року не відоме.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 16 травня 2003 року ОСОБА_3 був визнаний безвісно відсутнім.

Згідно з актом про відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщенні, від 29 вересня 2020 року, який складений мешканцями сусідніх будинків, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає з 1999 року по даний час.

ОСОБА_2 є рідною донькою ОСОБА_3 , визнання особи померлою необхідне у зв`язку із реалізацією свого права на спадкування після смерті батька та дідуся ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вищевикладене, заявник просить оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Вінниці та проживав по АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 адвокат Усов Ю.В. вимоги заяви підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених в ній (а.с.16-18). Додатково суду пояснив, що фактичною підставою для звернення до суду із заявою є необхідність розпочати процедуру спадкування за законом щодо рухомого майна, перелік та вартість якого не визначено. Раніше у судовому засіданні зазначив, що оголошення померлим ОСОБА_3 необхідно заявниці для отримання диплому в Італії.

Представник заінтересованої особи Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) Масна О.В. у судове засідання не з`явилась, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність у зв`язку із прийомом громадян, не заперечує проти вирішення справи на розсуд суду (а.с.27).

Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_1 та його представник адвокат Гунько О.А. заперечили щодо задоволення заяви та оголошення ОСОБА_3 померлим, оскільки той 2006 році зателефонував на стаціонарний телефон йому. У телефонній розмові ОСОБА_3 запитав, як батьки, чи здорові родичі, сказав, що проживає за кордоном та повертатися до України не планує. Про своє місцезнаходження повідомляти ОСОБА_1 не хотів, свої контакти не залишив. Підтвердили, що з 1999 року ОСОБА_3 не проживає по АДРЕСА_1 , так як з того часу ОСОБА_3 проживав з батьками за адресою: АДРЕСА_3 у зв`язку із розірванням шлюбу, тобто за місцем реєстрації. До правоохоронних органів він як брат, а також батьки про оголошення його розшуку не зверталися, так як впевнені, що ОСОБА_3 живий та працює за кордоном. На обліку у психлікарні, наркодиспансері не перебував. Йому телефонувала мати заявниці та просила підтримати їх заяву про оголошення ОСОБА_3 померлим, оскільки це необхідно доньці для отримання диплому про завершення навчання в Італії.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Норильськ, Красноярського краю, Російська Федерація, народилась заявник ОСОБА_2 графі «батько» свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 від 15 січня 1994 року зазначений ОСОБА_3 , а у графі «мати» - ОСОБА_5 (а.с.3).

16 травня 2003 року Староміським районним судом м. Вінниці заяву ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про визнання безвісно відсутнім задоволено, визнано безвісно відсутнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Вінниці та проживав по АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили 17 червня 2003 року (а.с.20).

У вказаному рішення судом встановлено факт, що станом на день ухвалення рішення (16 травня 2003 року) ОСОБА_3 був відсутній за останнім відомим місцем проживання більше двох років, а саме з квітня 2001 року. Заявник ОСОБА_8 (мати ОСОБА_2 ) в особі представника ОСОБА_6 просили суд визнати ОСОБА_3 безвісно відсутнім для оформлення виїзних документів за кордон неповнолітній дитині - ОСОБА_2 , яка є заявником у даній справі. Судом взято до уваги покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 .

Відповідно до акту про відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщенні, №б/н від 29 вересня 2020 року, мешканці будинків №17 , 23 та АДРЕСА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 засвідчили факт, що ОСОБА_3 не проживає з 1999 року за адресою АДРЕСА_1 (а.с.5).

Згідно з карткою прописки, ОСОБА_3 з 26.11.1997 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , з 25.09.1997 прийнятий на облік як військовозобов`язаний.

У судовому засіданні також були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні повідомив, що особисто не був знайомий з ОСОБА_3 , але у 1993 році його бачив. Знає, що виїхали на північ із дружиною ОСОБА_7 , а потім повернулися до Вінниці, У подальшому ОСОБА_3 зник.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що у 1993 році ОСОБА_7 із ОСОБА_3 поїхали на північ, повернулися у 1997-1998 роках у Вінницю. З 1999 року ОСОБА_3 не бачила. Вказана інформація їй відома зі слів сусідів.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що товаришує із сім`єю ОСОБА_6 з 1989 року. На весіллі заявниці ОСОБА_2 у 1999 році останній раз бачила її батька ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що її донька ОСОБА_7 та зять ОСОБА_3 поїхали проживати на північ, повернулися до Вінниці у 1997-1998 роках. Наприкінці 1999 року ОСОБА_3 зник, його ніхто не бачив, ні рідні, ні близькі. Його пошуки не дали позитивного результату. Його місце перебування невідоме з 1999 року.

Разом із тим зі змісту свідоцтва про розірвання шлюбу, наданого представником заявника, вбачається, що 13 серпня 2001 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано, про що складено відповідний актовий запис №1069 (а.с.19).

У матеріалах справи міститься також заява ОСОБА_2 від 20 серпня 2018 року до уповноважених органів нотаріату України, яким остання приймає належну їй спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно проживав на території України за адресою: АДРЕСА_7 . Просить видати свідоцтво про право власності на спадщину (а.с.21).

Відповідно до витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. зареєстровано спадкову справу №32/18 після померлого ОСОБА_4 (а.с.22).

Вказані документи були надані суду разом із уточненою заявою, в якій представник заявника зазначив, що оголошення померлим батька заявниці ОСОБА_3 необхідно для прийняття спадщини після померлого діда ОСОБА_4 , а також для прийняття спадщини після самого батька (рухоме майно). При цьому, їй не відомо, чи зверталися інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с.17).

Разом із тим, 26 жовтня 2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено заочне рішення у цивільній справі №127/18405/20 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_18 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Справу розглянуто у відсутність відповідача та заявника у даній справі ОСОБА_2 , яка заяву про перегляд заочного рішення суду не подавала. Рішення суду набрало законної сили 03 грудня 2020 року.

Вказаним рішенням вирішено питання про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 , про необхідність прийняття спадщини за яким заявник ОСОБА_2 заявила у заяві, яка є предметом розгляду у даній цивільній справі. Зокрема, визнано право власності по 1/4 частці будинку, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_8 , грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсаціями, що зберігаються в ПАТ КБ «ПриватБанк» на депозитних рахунках за позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_18 .

Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

При цьому на наявність права, а не обов`язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України.

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження вимог заяви представник ОСОБА_2 адвокат Усов Ю.В. надав суду рішення суду про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім станом на 2003 рік, акт про відсутність особи за місцем реєстрації, а також показання свідків (з чужих слів).

Разом із тим, суду не надано відомостей про вжиті ОСОБА_2 чи іншими особами заходи для відшукання ОСОБА_3 , звернення до правоохоронних органів, відкриті кримінальні провадження, вироки судів, матеріали оперативно-розшукових справ, інформації про відсутність доходів за період з 1999 року по 2021 рік, про видачу ОСОБА_3 закордонного паспорту та перетин ним державного кордону, про перебування його на обліку у лікаря-психіатра чи нарколога, в органах соціального захисту населення, про участь у воєнних діях чи інших відомостей, які у своїй сукупності дали б суду можливість зробити обґрунтоване та вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 .

Однак таких доказів матеріали справи не містять, будь-які клопотання з цього приводу учасниками справи не заявлялися.

Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової падати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 (провадження № 61-3902св18) зазначено, що безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Таким чином, саме по собі рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не свідчить про її ймовірну смерть, а відтак безумовну можливість оголосити її померлою, а навпаки, ґрунтується на тому, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження станом на певний проміжок часу неможливо.

Відтак, рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою саме по собі не є достатнім доказом для оголошення особи померлою.

Крім цього, Верховний Суд неодноразово звертав увагу судів на те, що розглядаючи справу вказаної категорії, судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).

Із наданих суду доказів неможливо безспірно встановити, коли, за яких обставин, куди зник ОСОБА_3 , з огляду на які саме фактичні обставини слід оголосити його померлим, чому саме він відсутній за місцем постійного проживання більше 3 років, чи є таке зникнення умисним, оскільки надані суду докази є недостатніми, суперечливими між собою та не можуть лягти в основу рішення про оголошення особи померлою.

Так, у рішенні Староміського районного суду м. Вінниці від 16 травня 2003 року встановлено, що особа є безвісно відсутня з квітня 2001 року, свідки, даючи показання з чужих слів, вказали на зникнення ОСОБА_3 з 1999 року, однак відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу у серпні 2001 року останній розірвав шлюб із ОСОБА_5 .

Наданий суду акт про відсутність особи за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 суд не бере до уваги, так як він суперечить іншим матеріалам справи. ОСОБА_3 ні у 1999 році, ні раніше за цією адресою зареєстрований не був, мешканці будинків, які підписали акт, не вказали, з яких джерел їм відомо про відсутність ОСОБА_3 за вказаною адресою, клопотань про їх допит у судовому засіданні з попередженням про кримінальну відповідальність представник заявника не подавав.

Заявником не наведено будь-яких обставин, що загрожували смертю ОСОБА_3 або обставини, що дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку всупереч положенням ст.306 ЦПК України.

Таким чином, у даній справі заявником суду не надано безумовних доказів, які б не суперечили один одному, не наведено конкретних обставин, які давали б підстави припускати загибель ОСОБА_3 , що, унеможливлює оголошення його померлим.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18).

На підставі викладеного, керуючись ст. 46, 47 ЦК України, ст. 2, 11, 76-81, 263-265, 268, 293, 308, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 , за участю заінтересованих осіб Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_1 , про оголошення особи померлою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), код ЄДРПОУ 25497415, місцезнаходження: вул. Замостянська, 26, м. Вінниця;

Заінтересована особа: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 .

Повний текст рішення суду складено 22 березня 2021 року.

Суддя

Присяжні