Рішення № 95690824, 18.03.2021, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1863/20

провадження № 2/136/477/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2021 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки),

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - позивач), через свого представника, звернувся до суду з вищевказаним позовом проти ОСОБА_1 (далі - відповідач), з вимогами:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), яка станом на 07.12.2020 становить 15240,31 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в сумі 2102,00 грн.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами, на підтвердження яких подано суду відповідні докази.

07.07.2020 між позивачем та відповідачем укладено заяву №454924714 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (далі - ДКБО). Шляхом підписання зазначеної заяви відповідач беззастережно приєднався до ДКБО в редакції, яка на день її підписання була розміщена на інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua. Таким чином укладено з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. Відповідно до блоку 3 даної заяви банк відкрив на ім`я відповідача поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні України на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», а клієнту надано платіжну картку та ПІН у конверті до неї. Відповідно до заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) укладеної між банком та відповідачем від 07.07.2020, останньому встановлено кредит у розмірі 13 400,00 грн. Відповідач активно користувався картковим рахунком, здійснював зняття готівки з 13.07.2020 по 19.11.2020. Станом на 07.12.2020 розмір заборгованості відповідача становить 15240,31 грн, з яких: заборгованість за основним боргом – 13010,00 грн; комісія за користування кредитом – 1806,03 грн; комісія – 406,65 грн; 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу – 11,73 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом – 5,90 грн.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.02.2021 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2020 між позивачем та відповідачем підписано заяву №454924714/110619 про приєднання до ДКБО фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Шляхом підписання такої заяви відповідач беззастережно приєднався до ДКБО в редакції, яка на день підписання заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці Банку www.oschadbank.ua та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору (а.с. 12-13). Згідно з копією заяви від 07.07.2020 та паспорту споживчого кредиту, підписаних сторонами, відповідач просить надати йому кредит у національній валюті шляхом надання відновлювальної кредитної ліні на картковий рахунок № НОМЕР_1 , однак у заяві не зазначено бажаний кредитний ліміт, натомість визначено максимальний розмір кредиту 250 000 грн і визначено, що відсоток за користування кредитом встановлено у розмірі 0,001% річних і 0,001% річних протягом грейс-періоду у період у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти сплачувати щомісячно. Заява від 07.07.2020 хоч і містить посилання про відкриття банком рахунку та видачу клієнту картки та ПІН - конверт (за наявності), однак відсутні докази отримання кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі. У матеріалах справи міститься два примірники ДКБО фізичних осіб, проте вони не підписані відповідачем (а.с. 14-33). Отож не доведено, що саме такі умови, які викладені у ДКБО фізичних осіб, мав на увазі відповідач, підписуючи заяву від 07.07.2020. Надані виписки по картковому рахунку не містять підпису уповноваженої особи та ідентифікуючих її даних (а.с. 37-39). Разом з тим, згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача, станом на 07.12.2020 розмір заборгованості відповідача становить 15240,31 грн, з яких: заборгованість за основним боргом – 13010,00 грн; комісія за користування кредитом – 1806,03 грн; комісія – 406,65 грн; 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу – 11,73 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом – 5,90 грн.

Суд, з огляду на встановлені обставини, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за ДКБО фізичних осіб, яка станом на 07.12.2020 становить 15240,31 грн, виходить з наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, розмір заборгованості, подавши до суду належні та допустимі докази.

Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги до відповідач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на договір комплексного банківського обслуговування та приєднав його у різних редакціях до позовної заяви. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці договори розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 07.07.2020, а також те, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови щодо сплати процентів та комісії та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка договору із сайту позивача без підписів відповідача, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15). До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 (провадження № 61-8915св19).

Зважаючи на викладене, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу відповідачу, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки редакції договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що долучені представником позивача до матеріалів справи неодноразово змінювалися самим АТ «Державний ощадний банк України», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Договору у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того згідно з копією заяви від 07.07.2020, підписаної сторонами, відповідач просить надати йому кредит у національній валюті шляхом надання відновлювальної кредитної ліні на картковий рахунок № НОМЕР_1 , однак у заяві не зазначено бажаний кредитний ліміт, натомість визначено максимальний розмір кредиту і визначено відсотки за користування кредитом.

Надані представником позивача виписки по картковому рахунку не містять підпису уповноваженої особи та ідентифікуючих її даних.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Згідно п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 (в редакції, чинній на час формування виписки наданої позивачем) форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити:

номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Зазначеним вимогам надана представником позивача виписка не відповідає, оскільки не містить всіх обов`язкових реквізитів, а відтак не може бути прийнята судом в якості доказу проведених за рахунком операцій.

Зрештою, суд зважає, що документи, які додано до матеріалів цивільної справи взагалі не містять доказів, які б підтверджували надання можливості відповідачу мати доступ до кредитних коштів, зокрема доказів отримання ним кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі. При цьому, посилання у заяві від 07.07.2020, підписаної сторонами, про відкриття банком рахунку та видачу клієнту картки та ПІН - конверт (за наявності), не є належним та допустимим доказом надання відповідачу доступу до грошових коштів, оскільки за відсутності ПІН коду, верифікація в платіжній системі є неможливою.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свою вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за ДКБО фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), у розмірі 15240,31 грн, а тому вони задоволенню не підлягають.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат виходить з наступної норми права та мотивів її застосування.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в розмірі 2102,00 грн, сплачений ним при подачі позову (а.с. 1), тому оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі суд відносить судові витрати понесені позивачем на його рахунок.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 76-80, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 9, м. Львів, ЄДРПОУ - 09325703) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Д.Т. Кривенко