Ухвала суду № 95690808, 05.03.2021, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 129/883/19

Провадження № 1-кп/135/16/21

У Х В А Л А

іменем України

05.03.2021 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Ступак Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ладижин Вінницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020120000406 від 10 липня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ладижинського міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020120000406 від 10 липня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Захисник обвинувачених Карнаух А.П. подав клопотання про скасування запобіжного заходу та скасування арешту на майно.

В обґрунтування своїх клопотань захисник зазначив, що ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.07.2017 щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 200 000 грн. Також ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.07.2017 щодо ОСОБА_2 обрано запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 80 000 грн. Вважає, що є достатні підстави для скасування обраних щодо них запобіжних заходів. За час проведення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодного разу не вчинили дії, які зазначені в ст. 177 КПК України. Вони не переховувалися від органів досудового слідства та не переховуються від суду. Не можуть знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки таких речей чи документів у кримінальному провадженні не встановлено. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не впливали і не впливають на потерпілу, яка не має до них жодних претензій (немає потреби для впливу). Не впливали та не впливають на свідків, інших обвинувачених (жодної інформації з цього приводу не має ні суд, ні сторона обвинувачення). Обвинувачені також жодним чином не можуть перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином. Вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності і не збираються вчиняти жодне кримінальне правопорушення. Також ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю визнав свою вину у скоєнні злочину. Зважаючи на зазначене просив скасувати обрані, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 200 000 грн та ОСОБА_2 запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 80 000 грн.

Також ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.07.2017 на автомобіль «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 було накладено арешт, ухвалою від 17.07.2017 на мобільний телефон «Samsung А5» накладено арешт, ухвалою від 17.07.2017 на мобільний телефон «iPhone 5» накладено арешт.

Вилучений автомобіль не підлягає спеціальній конфіскації, оскільки ч. 2 ст. 186 КК України не передбачає такого додаткового покарання як конфіскація майна. Щодо забезпечення цивільного позову то заподіяна потерпілій шкода повністю відшкодована і вона не має жодних претензій. Також заарештований автомобіль не є власністю ОСОБА_1 і на нього не може бути звернуто стягнення для відшкодування шкоди заподіяної злочином. Заарештований автомобіль не може вважатись доказом злочину. На ньому немає слідів злочину, при тому, що на досудовому слідстві він ретельно оглянутий зі складенням відповідного протоколу. Немає на ньому слідів або інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Не може він вважатись також і знаряддям злочину. Властивості автомобіля не використовувались і не могли бути використані для заволодіння майном потерпілої. Використання його як транспортного засобу не може свідчити про наявність ознак знаряддя злочину - грабежу. Окрім цього, при постановленні ухвали про арешт майна слідчим суддею не аналізувалась постанова слідчого чи прокурора про визнання автомобіля речовим доказом, оскільки її не існувало. Наявність заарештованого автомобіля в матеріалах кримінального провадження чи його відсутність жодним чином не підтверджують та не спростовують обставини злочину, підозру у вчиненні якого оголошено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зважаючи на зазначене просив скасувати арешт накладений на автомобіль «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вилучені мобільні телефони не підлягають спеціальній конфіскації, оскільки ч. 2 ст. 186 КК України не передбачає такого додаткового покарання як конфіскація майна. Щодо забезпечення цивільного позову то заподіяна потерпілій шкода повністю відшкодована і вона не має жодних претензій. Також викрадене майно вилучене працівниками поліції і може бути їй повернуто. Також не можуть вважатись доказом злочину заарештовані мобільні телефони. На них немає слідів злочину, при тому, що на досудовому слідстві вони ретельно оглянуті зі складенням відповідних протоколів. Немає на них слідів або інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Не можуть вони вважатись також і знаряддям злочину. Властивості мобільних телефонів не використовувались і не могли бути використані для заволодіння майном потерпілої. Використання їх як засобу зв`язку не може свідчити про наявність ознак знаряддя злочину - грабежу. До того ж жодних доказів використання мобільних телефонів з метою досягнення чи сприяння досягненню злочинного результату під час досудового розслідування не добуто. Наявність заарештованих мобільних телефонів в матеріалах кримінального провадження чи їхня відсутність жодним чином не підтверджують та не спростовують обставини злочину, підозру у вчиненні якого оголошено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зважаючи на зазначене просив скасувати арешт накладений на мобільні телефони «Samsung А5» та «iPhone 5».

Обвинуваченні підтримали клопотання адвоката Карнауха А.П.

Потерпіла ОСОБА_4 заперечила щодо задоволення вказаних клопотань. Просила запобіжні заходи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін.

Прокурор Джежик Р.А. також заперечувала щодо скасування арешту, накладеного на автомобіль «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , мобільні телефони «Samsung А5» та «iPhone 5», оскільки розгляд справи ще не завершено, а вказані речі є речовими доказами у справі, тому дані клопотання є передчасними та не підлягають задоволенню. Також заперечила щодо скасування запобіжних заходів тому, що є ризики їхнього ухилення від явки до суду для затягування розгляду кримінального провадження. Також обвинувачений ОСОБА_1 не визнає свою вину у вчиненні злочину.

Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження в частині, що стосується заявлених клопотань про скасування арештів та скасування запобіжних заходів, проаналізувавши доводи самих клопотань, суд підстав для їх задоволення на даному етапі судового провадження не знаходить, виходячи з такого.

Згідно з ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.07.2017 в межах даного кримінального провадження щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 200 000 грн, щодо ОСОБА_2 обрано запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 80 000 грн

Згідно ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно вимог ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України, строку дії застави як запобіжного заходу не передбачено.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов`язки визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці та не продовження цих обов`язків, не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.

При цьому, після внесення грошових коштів у якості застави за підозрювану особу, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до ст. 203 КПК України, діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії, а тому, за наведених обставин, враховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, судовий розгляд даного кримінального провадження не завершився, суд вважає, що підстав для скасування запобіжного заходу та повернення застави немає, та приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотань захисника Карнауха А.П. про скасування запобіжного заходу - тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 200 000 грн застосованого до ОСОБА_1 та скасування запобіжного заходу - тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 80 000 грн застосованого до ОСОБА_2 .

Також ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.07.2017 на автомобіль «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 було накладено арешт, ухвалою від 17.07.2017 на мобільний телефон «Samsung А5» накладено арешт, ухвалою від 17.07.2017 на мобільний телефон «iPhone 5» накладено арешт.

Згідно з правилами ст. 174 КПК України власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом і має бути задоволено, якщо ці особи доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. При цьому, згідно із ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд приходить до висновку, що заявляючи клопотання про скасування арештів, захисник не надав доказів на підтвердження того, що станом на теперішній час у застосуванні арештів вказаного автомобіля та мобільних телефонів відпала потреба або що арешти накладено необґрунтовано.

На даний час судовий розгляд по кримінальній справі у відношенні обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де вказаний автомобіль та мобільні телефони є речовими доказами, призначено до судового розгляду.

За таких обставин, суд вважає, що судовий розгляд у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які обвинувачуються у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не завершено, відтак, зняття арешту може ускладнити розгляд справи, тому клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України, всі питання щодо речових доказів суд вирішує при постановленні вироку, та згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України вирішує всі питання щодо арешту майна.

Керуючись ст. ст. 170, 174, 314-316 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_5 про скасування запобіжного заходу, обраного ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.07.2017 щодо ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Клопотання ОСОБА_5 про скасування запобіжного заходу, обраного ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.07.2017 щодо ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.07.2017 - залишити без задоволення.

Клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 17.07.2017 - залишити без задоволення.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя