Рішення № 9568967, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/29921.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжінірінг Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітінвест"

про стягнення 532 026,10 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача                    Костюк О.Л., за дов. № 10-09/09 від 10.09.2009 р.

від відповідача           Бойко Н.В., за дов. № 354 від 18.11.2008 р.

У судовому засіданні 21.04.2010 р. за згодою представників сторін відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжінірінг Сервіс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітінвест" про стягнення 532 026,10 грн. боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 15.07.2009 р. порушено провадження у справі № 54/299, розгляд справи призначено на 09.09.2009 р.

У судове засідання 09.09.2009 р. з’явився представник позивача, вимоги ухвали суду не виконав та не надав витребуваних судом документів.

Представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Представник відповідача у судове засідання 09.09.2009 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки представника відповідача. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 30.09.2009 р.

У поданому відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, надані позивачем накладні не є належними доказами на підтвердження факту поставки товару, оскільки не містять передбачених обов’язкових реквізитів, а також зазначає, що вимога про оплату товару позивачем не надсилалась.

У судовому засіданні 30.09.2009 р. оголошувалась перерва до 04.11.2009 р.

У судове засідання 04.11.2009 р. представник позивача не з’явився, про причини неявки не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 16.12.2009 р.

У судовому засіданні 16.12.2009 р. оголошувалася перерва до 15.01.2009 р.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 15.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 15.02.2010 р. розгляд справи призначено на 24.02.2010 р.

У судовому засіданні 24.02.2010 р. оголошувалася перерва до 03.03.2010 р., а у судовому засіданні 03.03.2010 р. оголошувалася перерва до 05.03.2010 р.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 05.03.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 06.04.2010 р. розгляд справи призначено на 21.04.2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжінірінг Сервіс" в період з 14.01.2008 р. по 15.02.2008 р. за видатковими накладними №№ РН01-14/01, РН02-14/01 від 14.01.2008 р., РН03-15/01 від 15.01.2008 р., РН04-17/01 від 17.01.2008 р., РН05-18/01 від 18.01.2008 р., РН06-21/01 від 21.01.2008 р., РН07-22/01 від 22.01.2008 р., РН08-25/01, РН09-25/01 від 25.01.2008 р., РН11-01/02 від 01.02.2008 р., РН12-04/02 від 04.02.2008 р., РН14-08/02 від 08.02.2008 р., РН15-08/02 від 09.02.2008 р., РН16-11/02 від 11.02.2008 р., РН17-13/02 від 13.02.2008 р., РН22-14/02 від 14.02.2008 р., РН25-15/02 від 15.02.2008 р. передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Елітінвест" товар загальною вартістю 1695 569,90 грн.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Товар за накладними №№ РН01-14/01, РН02-14/01, РН03-15/01, РН04-17/01, РН05-18/01, РН06-21/01, РН07-22/01, РН08-25/01, РН09-25/01 відповідачем було отримано у повному обсязі його уповноваженими особами за довіреностями серії ЯОД № 065041 від 14.01.2008 р. зі строком дії до 24.01.2008 р., серії ЯОД № 065053 від 17.01.2008 р. зі строком дії до 27.01.2008 р., серії ЯОД № 065113 від 13.02.2008 р. зі строком дії до 23.02.2008 р.

Накладні №№ РН11-01/02, РН12-04/02, РН14-08/02, РН15-08/02, РН16-11/02, РН17-13/02, РН22-14/02, РН25-15/02 підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені відбитком печатки відповідача, що, з огляду на передбачений законодавством режим використання печатки підприємством, також свідчить про прийняття за ними товару відповідачем.

Накладна № РН10-28/01 від 29.01.2008 р. на суму 41 456,26 грн. не приймається судом в якості доказу поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем, оскільки не містить підпису представника відповідача та/чи відбитку печатки відповідача. Інших доказів поставки товару за цією накладною позивачем не надано.

Посилання відповідача на невідповідність кількості і вартості товару, поставленого за вищезазначеними накладними, виставленим рахункам-фактурам, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Зі змісту наданих рахунків-фактур вбачається, що позивачем запропоновано відповідачеві здійснити поставку товару у визначеному рахунками асортименті, кількості та по вказаній ціні. Умовою їх оплати визначено попередню оплату. Вказані умови виражають намір позивача вважати себе зобов’язаним здійснити поставку товару у разі прийняття такої пропозиції. Прийняття вказаної пропозиції відповідачем мало б відбутися у формі попередньої оплати згідно із виставленими рахунками.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не здійснював попередню оплату виставлених рахунків, а оплачував товар по факту поставки у день його прийняття або після його прийняття.

Такі дії відповідача не можуть свідчити про безумовне прийняття пропозиції позивача, викладеної у рахунках-фактурах, а, отже, і вважати позивача зв’язаним її умовами.

Разом з тим, згідно зі ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Таким чином, прийняття відповідачем товару за накладними свідчить про укладення сторонами господарського договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивачем належним чином виконані зобов’язання з поставки товару відповідачеві, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать надані позивачем виписки з банківського рахунку позивача, відповідач частково оплатив поставлений товар у розмірі 1205 000,00 грн.

Таким чином, несплаченим залишився товар на суму 490 569,90 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем була направлена відповідачеві вимога про сплату суми боргу у розмірі 490569,90 грн., яка отримана відповідачем 06.02.2009 р., про що свідчить відбиток штампу відповідача та вхідний номер на листі позивача.

Також 14.02.2009 р. позивач повторно направив відповідачу вимогу, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, копії яких містяться у матеріалах справи.

Такими чином, відповідач повинен був оплатити поставлений товар у строк до 13.02.2009 р. Однак зазначене зобов’язання відповідачем не виконано.

Посилання відповідача на підписання вимоги від імені позивача неуповноваженою особою, виконання її не на бланку підприємства та відсутність поштових і банківських реквізитів позивача відхиляються судом з огляду на те, що зі змісту направлених листів-вимог однозначно вбачається особа-контрагент відповідача, підстави виникнення між сторонами господарських відносин, підстави направлення вказаних вимог та банківські реквізити, за якими необхідно здійснити оплату поставленого товару. Наявність вказаної інформації у направленій вимозі виключає можливість неоднозначного її тлумачення.

Відповідач відповіді на вказані вимоги не надав, при прийнятті товару та після отримання вимог не висловив жодних зауважень щодо характеристик поставленого товару (асортименту, кількості, ціни, якості), обставин та факту прийняття товару, але зобов’язання по його оплаті не виконав.

При цьому посилання відповідача на невідповідність складених видаткових накладних вимогам до первинних та облікових документів, що пред’являються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не приймаються судом з таких підстав.

Відповідно до преамбули названого Закону він визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Даний Закон не є актом цивільного законодавства, не регулює відносин, що склалися між сторонами у зв’язку з поставкою товару, а питання щодо ведення сторонами бухгалтерського обліку господарських операцій не є предметом доказування в даній справі, до якого входять обставини, пов’язані із здійснення поставки позивачем товару відповідачеві. Відсутність обов’язкових реквізитів у вказаних документах впливає лише на можливість їх використання сторонами для відображення відповідних господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства, однак не спростовує сам факт поставки товару та його прийняття. Суд зауважує, що у випадку неналежного оформлення первинних документів сторони не позбавлені можливості внести до них відповідні зміні, доповнення та виправлення з метою приведення їх до вищеназваних вимог, однак жодною із сторін такі пропозиції не висувалися.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати поставленого товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити. Між тим, позивач також не надав доказів, які б свідчили про прийняття відповідачем товару за накладною № РН10-28/01 від 29.01.2008 р. Посилання позивача на те, що вказана накладна була оплачена відповідачем відхиляються судом з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, поставка товару за видатковою накладною № РН10-28/01 від 29.01.2008 р. на суму 41 456,26 грн. здійснювалась на підставі рахунку-фактури № СФ 12-28/01 від 28.01.2008 р. Вказаний рахунок виставлений на загальну суму 104 925,00 грн. Як на підставу поставки, на вказаний рахунок є посилання у накладних № РН 10-28/01 від 29.01.2008 р. та № РН 11-01/02 від 01.02.2008 р., за якими було поставлено товар на загальну суму 114729,93 грн. Згідно з випискою з банківського рахунку позивача, 07.02.2008 р. відповідач сплатив 405 000,00 грн. з посиланням на рахунки №№ СФ 01-12/01, СФ 07-21/01 та СФ 12-28/01. При цьому станом на день оплати, враховуючи, що відповідачем оплачувались рахунки, а не накладні, недоплата за рахунком № СФ 01-12/01 від 12.01.2008 р. становила 99 139,80 грн., за рахунком № СФ 12-28/01 від 28.01.2008 р. –104 925,00, а рахунок № СФ 07-21/01 від 21.01.2008 р. сторонами взагалі не наданий, однак за вказаним рахунком згідно з видатковими накладними було поставлено товар на суму 362 014,60 грн. Матеріали справи не дають змоги встановити в якому порядку зараховувались сплачені відповідачем кошти, а тому неможливо встановити, чи оплачувалась відповідачем саме накладна № РН10-28/01 від 29.01.2008 р.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу підлягають частковому задоволенню у сумі 490 569,90 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітінвест" (03134, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, буд. 11, ідентифікаційний код 30722183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Інжінірінг Сервіс" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 5, корп. 37, ідентифікаційний код 35571980) 490 569 (чотириста дев’яносто тисяч п’ятсот шістдесят дев’ять) гривень 90 коп. основного боргу, 4 905 (чотири тисячі дев’ятсот п’ять) гривень 69 коп. державного мита та 290 (двісті дев’яносто) гривень 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 26.04.2010 р.