Ухвала суду № 95688864, 22.03.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/3463/18

номер провадження 1-кп/695/40/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого: судді – Середи Л.В.

за участю:

секретаря – Біліченко С.В.,

прокурора – Пилипаса Р.О.,

захисників – адвокатів Сененко К.В., Орла С.І., Короля О.А. та

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

у відкритому судовому засіданні по розгляду кримінального провадження по обвинувальному акту стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що обвинувачуються за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Дане кримінальне провадження перебуває у провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання мотивує тим, що ризики не зменшились, існує ризик переховування обвинувачених від суду з метою уникнення покарання. Також обвинувачені можуть іншим чином перешкоджати судовому розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, а тому більш м`якими запобіжними заходами забезпечити належну поведінку обвинувачених неможливо.

Захисник Сененко К.В. просила змінити своєму підзахисному запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, так як прокурором не надано жодних доказів на ствердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, повідомила, що у ОСОБА_1 за час перебування в умовах СІЗО погіршився стан здоров`я, її підзахисний має постійне місце проживання, міцні сімейні зв`язки та уникати суду і тиснути на учасників процесу не буде. Наголосила, що прокурором жоден ризик, на який він вказує, належними доказами не стверджений, клопотання про продовження строку запобіжного заходу кожен раз ті ж, лише змінюються лише дати. За таких обставин, посилаючись на практику Європейського Суду просила прокурору у задоволенні клопотання відмовити та обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника та просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, щоб він мав змогу нормально харчуватись, бо йому потрібне дієтичне харчування, мав змогу нормально лікуватись, викликати до себе лікаря та придбавати та приймати ліки.

Захисник Орел С.І. підтримав думку свого колеги та просив змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, враховуючи практику Європейського суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю підтримав свого захисника.

Захисник Король О.А. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати обвинуваченим більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримали думку свого захисника.

Суд, вирішуючи дане клопотання виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п.,п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як зазначено в п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 року "тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості".

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року № 33977/97, п. 81 вказав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Суд при вирішенні клопотання погоджується з прокурором, що наведені ним ризики є дійсними та триваючими, і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на більш м`який.

При цьому суд враховує суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, суворість можливого призначеного їм покарання та реальну небезпеку можливості ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вказані обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинувачених під вартою та є достатніми та вагомими для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків.

Отже, заслухавши думку учасників процесу, суд, враховуючи значний суспільний інтерес до даного кримінального правопорушення та думку потерпілих, висловлену при неодноразовому продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, так як відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обрання якого та продовження підтримано висновками суду апеляційної інстанції, підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, що спричинив загибель двох людей, і дійсно існує ризик переховування від суду з метою уникнення покарання та ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, і саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, на думку суду, забезпечує належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Таким чином, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, бо у суду є достатні підстави вважати, що інший, більш м`який запобіжний захід, не буде достатнім для запобігання вказаним ризикам, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Дане судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин суд вважає, що більш м`якими запобіжними заходами забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливо, а тому продовжує термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без застосування застави, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні злочину, що спричинив загибель двох людей.

На підставі зазначеного та керуючись

ст., ст. 199, 314 КПК України, суд – УХВАЛИВ:

Продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, а саме по 20 травня 2021 року включно.

Продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб, а саме по 20 травня 2021 року включно.

Головуючий: Середа Л.В.