Рішення № 9568835, 04.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/41-52/57204.03.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс»до Закритого акціонерного товариства «Алай»про стягнення 75806,81 грн. за участю представників позивача –Чайки І.В., довіреність № 6 від 08.01.2009 р., відповідача –Луговської В.В., довіреність № 27 від 11.05.2009р.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 68751,96 грн. основного боргу, 3255,81 грн. пені, 408,08 грн. 3% річних, 3390,96 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 75806,81 грн. боргу у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 16 від 23.01.2006 у розмірі 75806,81 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2009 порушено провадження у справі №50/41 та призначено її до розгляду на 11.02.2009р. (суддя Головатюк Л.Д.).

Через канцелярію суду 06.02.2009 року представник позивача надав заяву № 96 про збільшення розміру позовних вимог, де просив стягнути з відповідача 103228,97 грн. основного боргу, 3255,81 грн. пені, 408,08 грн. 3% річних, 3390,96 грн. інфляційної складової боргу.

03.03.2009 через канцелярію суду від позивача надійшла заява № 189 про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 41 531,86 грн., з яких 34477,01 грн. сума доплати, 3255, 81 грн. пені, 408,08 грн. 3% річних, 3390,96 грн. інфляційних втрат.

Через канцелярію сулу 05.03.2009 року представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог №199, де просив стягнути з відповідача 34477,01 грн. боргу, 3476,56 грн. пені, 397,19 грн. 3% річних, 2 420,99 грн. інфляційної складової боргу.

17.03.2009 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну та об’єднання позовних вимог №218, відповідно до якої позивач просить не розглядати заяву про уточнення розміру позовних вимог №189 від 02.03.2009, а розглянути заяву №96 від 03.02.2009 та заяву №199 від 04.03.2009, просить стягнути з відповідача суму боргу - 34 477,01 грн., загальну суму пені - 3 476,56 грн., 3% річних - 397,19 грн., інфляційні витрати - 2 420,99 грн., судові витрати: державне мито у розмірі - 1 102,84 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2009 року у справі №50/41 позов задоволено повністю, стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Алай»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс»34477,01 грн. –основної суми боргу, 3478,56 грн. –пені, 397,19 грн. –3% річних, 2420,99 грн. –інфляційних витрат, 1102,84 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року у справі №50/41 рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Алай»–без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2009 року у справі № 50/41 скасовано рішення господарського суду м. Києва від 27.03.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року у справі №50/41, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2009 року прийнято справу № 50/41 до свого провадження, присвоєно їй № 50/41-52/572 та призначено до розгляду на 16.09.2009 року.

У судових засіданнях 16.09.2009 року, 30.09.2009 року та 28.01.2010 року оголошувались перерви відповідно на 30.09.2009 року, 06.10.2009 року та 04.03.2010 року.

14.09.2009 року через канцелярію суду представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 16.09.2009 року представник позивача надав письмові пояснення по справі.

02.10.2009 року через канцелярію суду представник позивача надав заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2009 р. провадження у справі № 50/41-52/572 було зупинено до вирішення справи № 42/323 за позовом Закритого акціонерного товариства «Алай»до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс»про визнання недійсним договору № 16 від 23.01.2006 р. та зобов’язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з письмовою вимогою про поновлення провадження у справі № 50/41-52/572.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.12.2009 року поновлено провадження у справі № 50/41-52/572 та призначено до розгляду на 28.01.2010 року.

У судовому засіданні 28.01.2010 року представник відповідача надав письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 04.03.2010 року представник позивача надав додаткові пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс» (постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Алай»(покупець) 21.01.2006 року укладено договір поставки №16, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця у визначені договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, електронні компоненти, зазначені у специфікаціях, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у порядку, встановленому цим договором.

Відповідно до п. 3.4 та п. 3.5 договору оплата товару здійснюється в грошовій одиниці гривні шляхом перерахування покупцем безготівковим розрахунком коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника; поставлений товар (партія товару) на загальну суму до 50000,00 грн. підлягає оплаті покупцем після його отримання, але не пізніше 30 днів з дати поставки.

На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури №12260 від 17.07.2008 за видатковою накладною № 66826 від 22.07.2008 покупцю було поставлено товар на суму 17107,20 грн. Однак, покупець не оплатив поставлену йому партію товару протягом 30 днів з дати поставки.

Інша партія товару була поставлена покупцю за видатковою накладною № 66844 від 22.07.2008 (рахунок-фактура №12355 від 21.07.2008) на суму 2258,42 грн. Оплата у 30-денний строк також не надійшла.

За видатковими накладними №71362 та № 72849 від 08.10.2008 (рахунок-фактура №182037 від 16.09.2008) покупцю було вибірково поставлено товар на загальну суму 13637,52 грн. Покупець перерахував постачальнику 4 800,00 грн., чим зменшив свою заборгованість перед постачальником по цій партії товару до 8 837,52 грн.

24.10.2008 згідно видаткової накладної №73404 (рахунок-фактура №183472 від 10.10.2008) покупцю було поставлено товар на суму 18552,82 грн. Поставлений товар не було оплачено покупцем.

19.11.2008 згідно видаткової накладної №75330 (рахунок-фактура №185007 від 12.11.2008) покупцю поставлено товар на суму 21996,00 грн. Оплата за товар постачальнику не надійшла.

Таким чином, станом на 19.12.2008, загальна сума грошової заборгованості покупця перед постачальником (основний борг) становила 68751,96 грн.

Відповідач після порушення провадження по справі частково розрахувався за поставлений товар, а саме сплатив суму основного боргу в розмірі 68751,96 грн., що підтверджується банківськими виписками, які додані до матеріалів справи.

14.01.2009 листом № 23 позивач направив відповідачу досудову вимогу, в якій було обґрунтовано збільшення розміру оплати за поставлений товар на 34477,01 грн.

У зв’язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості –68751,96 грн., суму доплати –34 477,01 грн., загальну суму пені - 3 476,56 грн., 3% річних - 397,19 грн., інфляційні витрати - 2 420,99 грн., судові витрати: державне мито у розмірі - 1 102,84 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість в сумі 68 751,96 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору, судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що строк поставки товару зазначається в специфікації.

Пунктом 3.10 договору передбачено, що у разі збільшення на день оплати курсу долару США і або/Євро до гривні, встановленого НБУ, більш ніж на 2% у порівняні з курсом на дату підписання Специфікації, оплата товару здійснюється покупцем за цінами, збільшеними пропорційно росту курсу долару США, а у випадку знаходження виробника товару в одній із країн Єврозони –пропорційно росту курсу Євро.

08.12.2008 листом №1024 покупець був повідомлений про необхідність оплати поставленого товару з урахуванням вимог п. 3.10 договору за збільшеними цінами.

Предметом розгляду справи, з врахуванням поданих позивачем уточнень до позовних вимог, є стягнення з відповідача 34477,01 грн. заборгованості, яка виникла відповідно до п. 3.10 договору, внаслідок збільшення вартості товару в зв’язку з підвищенням курсу долару США та нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.

Відповідно до п. 1.2, п. 2.1 договору строк поставки товару зазначається в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 7.2 договору зазначено, що сторони погоджують строки поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору у специфікаціях.

Пунктом 7.1 договору встановлено строк дії договору - до 21.02.2007 року; у випадку якщо жодна із сторін договору за день до закінчення договору не повідомить іншу сторону про своє небажання продовжити договір, строк його дії вважається продовженим на один календарний рік та на кожний наступний строк без обмеження кількості строків.

Згідно з п.3.10 договору оплата товару здійснюється покупцем за цінами, збільшеними пропорційно росту курсу долару США, а у випадку знаходження виробника товару в одній із країн Єврозони –пропорційно росту курсу Євро у разі збільшення на день оплати курсу долару США і або/Євро до гривні, встановленого НБУ, більш ніж на 2% у порівняні з курсом на дату підписання специфікації.

Тобто, за умовами договору настання наслідків щодо збільшення вартості товару у відповідності до п. 3.10 договору пов’язано із датою підписання специфікації.

Проте, позивач не надав суду підписаних сторонами специфікацій на спірний рік, в якому утворилась заборгованість, відповідно до п. 7.2 договору.

Посилання позивача замість специфікацій на рахунки-фактури, відповідно до п. 8.2 договору, не приймається господарським судом, як правомірне виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8.2 договору замість специфікацій можуть використовуватися рахунки-фактури, виписані на підставі заявок покупця і гарантійного листа покупця.

Позивач такі заявки та гарантійні листи покупця суду не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, всупереч вимог ст. 33 ГПК України позивачем не доведено обставин щодо збільшення вартості товару у відповідності до п.3.10 договору.

Зважаючи на викладене, правові підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс»в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Алай»грошових коштів у розмірі 34477,01 грн. відсутні, у зв’язку з чим у позові в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 2420,99 грн. та 3 % річних в розмірі 397,19 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого товару за даним договором на підставі ст.625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 5.1 договору за порушення покупцем умов оплати товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 3476,56 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Державне мито у сумі 750,47 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 80,85 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, п.1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Алай»(03150, м. Київ, вул. Горького, 37/13, код 19127306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс»(02094, м. Київ, вул. Краківська, 36/10, код 32611674) 3476 (три тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 56 коп. пені, 397 (триста дев’яносто сім) грн. 19 коп. 3% річних, 2420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн. 99 коп. інфляційної складової боргу, 750 (сімсот п’ятдесят) грн. 47 коп. державного мита та 80 (вісімдесят) грн. 85 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 68751,96 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна