Рішення № 95685512, 11.03.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7029/18

2/214/1376/21

З АО Ч НЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 березня 2021 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гриня Н.Г.,

секретар судового засідання - Кушнерук Ю.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Криворізька державна нотаріальна контора, про встановлення родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом,-

Представники сторін: від позивача - адвокат Гайдаш Є.В.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою 23.10.2018 року, яка була уточнена 03.01.2019 в якій просив суд: встановити факт родинного зв`язку між донькою ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_5 ; встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного вступу у володіння і управління її спадковим майном; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 01.11.2016 року відповідачу ОСОБА_2 державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В.; визнати право власності позивача ОСОБА_1 на ј частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 2819,20 грн.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 30 липня 1993 року управлінням житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради було видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передано у спільну сумісну власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулась її донька ОСОБА_4 . На підтвердження факту фактичного прийняття спадщини ОСОБА_4 надала нотаріусу довідку Житлово-експлуатаційної організації №35 про склад сім`ї та у ОСОБА_4 у паспорті була наявна відмітка про її реєстрацію у вказаній квартирі. Постановою нотаріуса від 27.08.2010 року у видачі свідоцтва було відмовлено, оскільки не підтвердженні родинні стосунки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вважає, що ОСОБА_4 прийнявши спадщину після своєї матері шляхом вступу у володіння в порядку, передбаченому п. 1 ч.1 ст. 549 УРСР не оформила свої спадкові права. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла та після її смерті відкрилась спадщина на Ѕ частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно було успадковане позивачем, як сином спадкодавця. Питання про видачу позивачу свідоцтва на Ѕ частку квартири, яку успадкувала від своєї матері ОСОБА_5 приватним нотаріусом не вирішувалось, хоча до спадкової маси Ѕ частки спірної квартири теж входила. Натомість Ѕ частку квартири, що перебувала у власності бабусі позивача ОСОБА_5 згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 30.11.1993 року успадкувала тітка позивача ОСОБА_2 отримавши 01.11.2016 року свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_2 є рідною сестрою матері позивача та відповідно донькою ОСОБА_5 . Яким чином відповідач прийняла спадщину та чому не заявляла про свої спадкові права раніше, позивачу невідомо. Видача ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частку після смерті ОСОБА_5 порушує його права, оскільки свідоцтво включає частку нерухомого майна, належної позивачу. Вважає, що свідоцтво про право на спадщину суперечить вимогам ст.ст. 529, 560, 562 ЦК УРСР, оскільки позбавляє права на спадщину спадкоємцем, який прийняв спадщину. Підставою для відмови у видачі свідоцтва на спадщину ОСОБА_4 із мотивів не доведення родинних відносин. ОСОБА_4 надавала нотаріусу посвідку про народження № НОМЕР_2 згідно з якою вона мала прізвище від народження « ОСОБА_4 », а матір`ю зазначена ОСОБА_5 . Оригінал посвідки з часом втратив цілісність, що унеможливило його використання нотаріусом. Зміна прізвища відбулась на підставі реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 . Звернувшись до Центрально-Міського відділу реєстрації актів цивільного стану цивільного стану КМУ юстиції у Дніпропетровській області про перевірку наявності копії актового запису про народження, однак згідно інформації за результатами проведеної перевірки актовий запис про народження на ОСОБА_4 не виявлено, книги реєстрації актів про народження не збереглися. Встановлення факту родинного зв`язку ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_5 можливе лише на підставі судового рішення. Позивач як єдиний спадкоємець матері ОСОБА_4 , який прийняв спадщину та частково оформив свої спадкові права після її смерті має право на оформлення у власність ј частки у праві власності на квартиру, однак позбавлений можливості це зробити у зв`язку зі наявністю виданого відповідачу свідоцтва та відсутності належного документу, що підтверджує родинний зв`язок матері з бабусею.

У зв`язку із вище викладеним, він змушений за захистом своїх прав звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суд від 08.01.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (суддя Прасолов В.М.).

На підставі розпорядження заступника керівника апарату суду №417 та протоколу розподілу справи від 05.02.2019 року справа передана судді Гриню Н.Г.

Представник позивача Гайдаш Є.В. у судовому засіданні позовні виомги підтримав, наполягав на їх задоволенні, у подальшому правом присутності не скористався, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання на неодноразові виклики не з`явився, про дату, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, про що в матеріалах справи маються поштові повернення. Про поважність причини неявки суд не повідомив.

Третя особа - Сьома Криворізька державна нотаріальна контора правом присутності не скористувалась, про час та місце розгляду повідомлена належним чином.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача, не подання відзиву у встановлений судом строк, суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.

11.03.2021 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В ході розгляду справи сторонами заявлялись наступні клопотання: представником позивача ОСОБА_3 - про витребування доказів, яке ухвалою суду 22.05.2019 року задоволено (а.с. 100-101) та про виклик свідків, яке ухвалою суду постановленою на місці від 18.06.2020 року постановленою на місці задоволено (а.с. 1856, п. 12 журнал с/з).

Ухвалою суду від 16.12.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду (а.с. 173).

Допитана у якості свідка ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_1 є її двоюрідним братом та у нього була мати ОСОБА_4 , яку вона знала з 9 років. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були матір`ю та дочкою, вона чула як вони один одного називали. Вона більше спілкувалась з бабусею ОСОБА_4 .

Також, допитаний у якості свідка ОСОБА_14 показав, що відповідач ОСОБА_2 його тещі сестра, теща ОСОБА_4 , її мати ОСОБА_5 . Він їх знає. Колись жив з ними та робив ремонти.

Допитана у якості свідка ОСОБА_16 показала, що ОСОБА_4 була її сусідкою, до смерті проживала на АДРЕСА_2 . Вона проживала з матір`ю ОСОБА_5 та двома дітьми сином ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_19 . Діти роз`їхались, вона проживала зі своєю матірю, поки її мати не померла.

Свідок ОСОБА_20 показала, що знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони сусіди. Мати позивача померла близько 1999 року. Мати жила з ОСОБА_5 . ОСОБА_4 померла 3-4 роки тому, жила сама. Похоронами займались онуки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_24 показала, що проживає по АДРЕСА_3 , а у НОМЕР_10 квартирі жила ОСОБА_5 та вона померла у 1999 році. На той час коли померла жила з дітьми та дочкою ОСОБА_4 . ОСОБА_4 померла 3 роки тому, жила вона сама. На теперішній час ніхто не живе в її квартирі.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів судом не вживались.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, пояснення свідків, суд дійшов наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 у віці 86 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Саксаганської районної ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 21.09.1999 року (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 про право власності на житло від 30 листопада 1993 року, виданого органом приватизації Управлінням житлово-комунального господарства Криворізької міської ради на підставі розпорядження №С 6953 від 22.10.1993 року (а.с. 8). Іншим співвласником квартири на праві спільної сумісної власності є ОСОБА_4 . Право спільної сумісної власності на квартиру на підставі Свідоцтва про право власності на житло зареєстроване Криворізьким Бюро технічної інвентаризації за №54п-60-60.

ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження сеерії НОМЕР_4 (а.с. 19) .

ОСОБА_4 за життя звернулась до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав після смерті її матері ОСОБА_5 , однак постановою державного нотаріуса Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Кучман І.І. від 27.08.2010 року було відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , оскільки не підтверджується родинні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . З тексту постанови вбачається, що згідно п.22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5: не приймається для вчинення нотаріальних дій документи, у яких не можна прочитати все, що написано в первісному написанні. Заявником же надано свідоцтво про народження, яке не відповідає цим вимогам.

Згідно з копії посвідки про народження № НОМЕР_2 вбачається, що матір`ю ОСОБА_25 є ОСОБА_5 (а.с. 12). 01 грудня 1971 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 (а.с. 20).

З довідки, виданої начальником дільниці №9 КП ЖЕО -35 вбачається, що з 1988 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 була зареєстрована разом з донькою ОСОБА_4 за адресою по АДРЕСА_4 (а.с. 10).

Як вказував заявник, що не спростовано в ході судового розгляду, при зверненні до нотаріуса було надано оригінал його матір`ю ОСОБА_4 було надано оригінал посвідки про її народження, однак з плином часу неможливо прочитати все, що на ній написано.

При цьому, відповідно до п.4.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. за №296/2 доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

На виконання вимог Порядку нотаріусом був здійснений запити та отриманий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян згідно якого у Державному реєстрі відсутні відомості щодо актового запису про народження (а.с. 21), у зв`язку із чим неможливо встановити факт родинних відносин. При цьому, встановлення даних фактів в судовому порядку надасть ОСОБА_1 можливість довести дійсність наявності між його матірю та бабусею родинних стосунків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли від нього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника, зокрема права на спадщину.

В розумінні ст.ст.2, 3 СК України, Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 від 03.06.1999 року, мати, батько та донька є близькими родичами кровного споріднення І ступеню.

Той факт, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується обсягом наданих заявником документів, проаналізованих судом, з яких чітко вбачається дійсність наявності між ними близьких родинних стосунків. Сам факт наявності у на момент смерті у ОСОБА_4 свідоцтва про її смерть, інших документів стосовно вказаних осіб (свідоцтва про право власності на житло, копії паспорту, копії ідентифікаційного коду), в своїй сукупності слугують черговим підтвердженням факту родинних відносин між померлими. Крім того, допитані судом в якості свідків ОСОБА_10 ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 та ОСОБА_24 підтвердили, що ОСОБА_4 дійсно була донькою ОСОБА_5 та псільно проживала до дати смерті ОСОБА_5 у 1999 році. Зазначені обставини ніким не оспорюються, будь-яких заперечень чи доказів в їх спростування щодо родинних відносин між ними суду не надано, а в ході судового розгляду не встановлено.

Згідно висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у п.45 рішення у справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 року та у рішенні по справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року « … суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів…».

Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у рази їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

За приписом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За вимогами п.5,ч.2, ст. 293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження.

Згідно зі ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У п. 7 зазначеної вище Постанови ПВС вказано, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальнику.

Встановлення факту родинних відносин породить для заявника певні юридичні наслідки та іншого шляху для підтвердження факту родинних відносин не існує.

Аналізом встановлених судом обставин справи та доказів, наданням їм оцінки в сукупності, суд приходить до висновку про доведеність факту родинних відносин між ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначені обставини ніким не оспорюються, будь-яких заперечень чи доказів в їх спростування щодо родинних відносин суду не надано, а в ході судового розгляду не встановлено.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що встановлення вказаного факту необхідно позивачу для реалізації своїх спадкових прав після смерті матері а на належне їй за життя майно, у тому числі успадковане після смерті її матері - бабусі позивача, а встановити даний факт в позасудовому порядку неможливо, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог в цій частині із встановленням вказаного факту, який знайшов своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами в їх сукупності та має для заявника істотне юридичне значення.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

За змістом частин четвертої, п`ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час дії ЦК УРСР, то положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлої.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перша статті 529 ЦК УРСР).

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ст. 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (549 ЦК УРСР).

Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (яка діяла на час відкриття спадщини) доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

З матеріалів справи вбачається ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9), якій за життя належала на праві спільної сумісної власності належала частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті якої відкрилась спадщина на вказану частку квартири.

Спадкоємцем першої черги після смерті є її доньки ОСОБА_4 (факт родинних відносин встановлений оціненими вище доказами) та ОСОБА_2 , факт родинних відносин підтверджується, свідоцтвом про народження НОМЕР_5 та свідоцтвом про одруження НОМЕР_6 ( ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_27 та змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », а.с. 110,111).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з нею адресою: по АДРЕСА_4 ) була зареєстрована з 28.06.1988 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с.10) та звернулась до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, однак отримала відмови у зв`язку із відсутністю родинних відносин між спадкоємицею та спадкодавцем .

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 , разом з нею за місцем її проживання була зареєстрована її донька ОСОБА_4 , у зв`язку із чим суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , в частині встановити факту прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного вступу у володіння і управління її спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (а.с. 14)

Після її смерті зі заявою про прийняття спадщини звернувся її син ОСОБА_29 та приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Стюрко О,О. 01.11.2016 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

При цьому, як вказував позивач видача свідоцтва про право на спадщину на іншу Ѕ частку квартири, що розташована у спірній квартирі, яку успадкувала його мати від її матері ОСОБА_5 нотаріусом не вирішувалась, хоча до спадкової маси частка успадкована після смерті ОСОБА_4 також входила.

Так, дослідження спадкової справи заведено після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 02.07.2003 року звернулась ОСОБА_2 (а.с. 108) та їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом 02.07.2003 року на грошові внески, зареєстроване в реєстрі за №2-2283 (а.с. 113). 01.11.2016 року додатково ОСОБА_2 звернулась і з заявою про прийняття спадщина, яка складається із Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 звернулась ОСОБА_2 (а.с. 115) та їй було видано 01.11.2016 року свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку вказаної квартири , зареєстровано в реєстрі за №1-625 (а.с. 129).

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

У силу вимог ч.ч. 1,2 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У силу вимог ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Відповідно до ст.1261 ЦК України спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця, той з подружжя, який пережив та батьки.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України, визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до абз. 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 28 серпня 2018 року ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до п.п. 4.12 розділу 4 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», від 22.02.2012 року , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. №296\5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

У силу п.4.14 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього.

Підпунктом 4.15. розділу 4 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 роз`яснюється, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

3гідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За вимогами ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», роз`яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Так, судом встановлено, що на день посвідчення оспорюваного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 та в даному випадку встановлено порушення спадкових прав позивача видачею відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири, що є підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку спірної квартири ОСОБА_2 .

Крім того, в силу ст.1261 ЦК України відповідач ОСОБА_2 та померла ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки є її рідними доньками.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та в силу діючої правової презумпції рівності часток в праві спільної сумісної власності, на Ѕ частки спірної квартири за спадкоємцями є рівними та становить 1/4 частина ОСОБА_2 та становила ј за померлою ОСОБА_4 .

Позивач є сином померлої ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 11.01.1972 року, виданого Центрально-Міським районний бюро РАГС, актовий запис № 75 (а.с. 19).

Таким чином, в силу ст.1261 ЦК України позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки є її рідним сином.

Враховуючи, що встановлений факт прийняття спадщини ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті її матері, однак документи на спадщину не були оформлені, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право в позасудовому порядку в нотаріальній конторі після смерті матері на загальних підставах, тому успадкування нерухомого майна має здійснюватися виключно в судовому порядку.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства та захисту права, повинен сприяти учасникам цивільних правовідносин, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у реалізації ними цих прав, у тому числі і спадкових.

Крім того, відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження в рамках вирішення цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладені обставини та виходячи з положень ч.5 ст.1268 ЦК України, відповідно до якої незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, з метою захисту спадкових прав позивача суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та визнати за ОСОБА_30 право власності на ј частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд звертає увагу позивача, що в силу ст.392 ЦК України рішення суду про визнання права власності на майно підтверджує наявне у позивача право власності як речове право, яке підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За даних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2819,20 грн. (а.с. 1).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, ч.1 ст.142, ст.206, 258-259, 263-265, 273, ч.4 ст.274, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Криворізька державна нотаріальна контора, про встановлення родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме той факт, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом фактичного вступу у володіння і управління її спадковим майном.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 01.11.2016 року державним нотаріусом Сьомої криворізької нотаріальної контори Грабевник О.В. на ім`я ОСОБА_2 .

Визнати право власності за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь держави 2819 (дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять ) грн. 20 коп. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Речове право, підтверджене рішенням суду, підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом, після набрання рішенням суду законної сили.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через районний суд протягом 30 днів з дня його ухвалення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Сьома криворізька державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 36841051, вул. Льотчиків, 36а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Повне судове рішення буде складено протягом десятиденного строку.

Суддя Н.Г. Гринь