Рішення № 9568131, 20.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/8820.05.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Україна"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО"

про           стягнення 72 379,84 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Єдноралюк О.І., за дов. б/н від 02.01.2009 р.

від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО" про стягнення 37 736,02 грн. боргу за поставлений товар, 24 747,28 грн. компенсації знецінення гривні по відношенню до долара США, 1 477,39 грн. трьох процентів річних та 8 419,15 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого за договором поставки № 20-П від 27.02.2007 р.

Ухвалою суду від 10.03.2009 р. порушено провадження у справі № 54/88, розгляд справи призначено на 22.04.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 22.04.2009 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив.

Представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено на два місяці.

У зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 20.05.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 20.05.2009 р. повторно не з’явився, про причини неявки не повідомив, відзиву та витребуваних документів суду не надав. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 13-1877 від 16.04.2009 р., була ним завчасно отримана 06.04.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06897170.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Август Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО " було укладено договір поставки № 20-П, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти товар та оплати його ціну (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки та базис поставки, форма і строки оплати, а також інші умови визначені у специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід’ємною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи, сторонами був складений та підписаний додаток № 1 до договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 125 789,64 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 20, 21 від 13.03.2007 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМК № 289998 від 13.03.2007 року.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 договору сторони погодили наступний порядок розрахунків: 20 % суми –у формі попередньої оплати за 10 днів до моменту отоварення, 80 % суми –до 01.12.2007 р.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, про що свідчить довідка ВАТ "ВТБ Банк" про відсутність надходжень грошових коштів від відповідача на рахунок позивача за договором № 20-П від 27.02.2007 р.

Згідно з Протоколом про залік від 24.12.2007 р. сторонами було припинено частину зобов’язання за договором шляхом зарахування зустрічних вимог на суму 88 053,62 грн.

Таким чином, борг відповідача за поставлений товар становить 37 736,02 грн., його розмір є належним чином доведеним та документально підтвердженим. За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 37 736,02 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 24 747,28 грн. компенсації знецінення гривні по відношенню до долара США. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на п. 2.2. договору, згідно з яким сторони дійшли згоди, що у випадку знецінення гривні по відношенню долара США на момент оплати більш ніж на 3%, покупець зобов’язується компенсувати таке знецінення шляхом сплати відповідної суми в гривні разом із черговим платежем за договором. Курс долара США до гривні на день підписання договору становить 505,00 грн. за 100 доларів США.

Частинами 1 та 2 статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин 2, 3 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі також можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На день прийняття рішення по даній справі офіційний курс долара США становить 762,08 грн. за 100 доларів США, тобто по відношенню до долара гривня знецінилась на 66,26% (505,00 грн. х 100 / 762,08 грн.).

Враховуючи те, що погоджена сторонами у п. 2.2. договору умова про компенсацію знецінення гривні по відношенню до договору відповідає вимогам розумності та справедливості, а також зважаючи на те, що підписавши вказаний договір, відповідач в силу ст.ст. 526, 627 ЦК України визнав для себе обов’язковим застосування вказаного положення договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми компенсації знецінення гривні по відношенню до долара США.

Згідно з розрахунком суду сума компенсації станом на 20.05.2009 р. становить 25 003,88 грн. (37 736,02 грн. х 66,26% = 25 003,88 грн.). Оскільки позивач на заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 ГПК України, позовні вимоги про стягнення суми компенсації знецінення гривні по відношенню до долара США підлягають задоволенню за розрахунком позивача у сумі 24 747,28 грн.

Також позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 8 419,15 грн. за період з січня 2008 р. по грудень 2008 р. та 3 % річних в розмірі 1 477,39 грн. за період прострочення з 02.12.2007 р. по 01.02.2009 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню повністю у сумі 1 477,39 грн. за розрахунком позивача.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 8 415,13 грн. згідно з нижченаведеним розрахунком суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.01.2008 - 31.12.200837736,021.2238415,1346151,15 Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав та не навів підстав для звільнення від обов’язку оплатити поставлений товар.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 72 375,82 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО" (03038, м. Київ, вул. Ямська, б. 28-А, код ЄДРПОУ 25591321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Україна" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1, корп. 2, код ЄДРПОУ 32304169) 37 736 (тридцять сім тисяч сімсот тридцять шість) гривень 02 коп. основного боргу, 24 747 (двадцять чотири тисячі сімсот сорок сім) гривень 28 коп. компенсації, 1 477 (одну тисячу чотириста сімдесят сім) гривень 39 коп. процентів річних, 8 415 (вісім тисяч чотириста п’ятнадцять) гривень 13 коп. інфляційний втрат, 723 (сімсот двадцять три) гривні 75 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) гривень 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                         Т.С. Демченко