Ухвала суду № 95677720, 22.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/744/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про закриття провадження у справі

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «КАДОР», в якому позивач просить суд:

скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстраційний номер ОД051200918927 від 18.09.2020 року, на здійснення реконструкції нежитлового приміщення на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .

Представником відповідача - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому зокрема, просить закрити провадження у справі.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначив, що позивач, оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, які фактично стосується права третьої особи, з підстав порушення прав позивача як власника сусіднього приміщення. Цей спір стосується не стільки правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, скільки правомірності здійснення третьою особою такого будівництва. Отже позивач оскаржує ці рішення, саме з підстав незгоди з фактом здійснення третьою особою будівництва, що на думку позивача призвело до порушення її права, як власника приміщення розташованого у цьому будинку.

За твердженнями представника відповідача, спірна реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД051200918927 від 18.09.2020 року, яка здійснена суб`єктом владних повноважень, породжує права та обов`язки тільки для суб`єкта, якому вона адресована, тобто для замовника відповідного будівництва. Поряд із цим, представник відповідача вказує, що позивач наголошує у позовній заяві на порушенні оскаржуваним документом вимоги щодо добросусідства та її прав, як співвласника багатоквартирного будинку, зазначаючи, що постійний шум, будівельний пил та вібрації від будівельної техніки створюють їй перешкоди у користуванні та проживанні у належній позивачці квартирі. Таким чином, представник відповідача вказує, що позивач, вимагаючи скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт третьої особи, фактично має на меті захист своїх порушених, на її думку, прав. Крім того, вирішення цього спору стосуватиметься не лише майнових чи немайнових прав позивача, а й набутих третьою особою речових прав, відтак - спірні у цій справі правовідносини не можна вважати публічно-правовими, що виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного Департамент вважає, що у цій справі існує спір про право, а тому обраний позивачем спосіб захисту не приведе до відновлення його порушених прав.

Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, відповідно до якого не погоджується з позицією відповідача та заперечує щодо закриття провадження у справі.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що обов`язковою умовою віднесення спору до категорії публічно-правових спорів є участь в ньому суб`єкта владних повноважень, а також оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. При цьому, спір набуває ознак публічно-правового не лише за умови наявності серед учасників спору суб`єкта владних повноважень чи його посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

Представник позивача зазначає, що Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області посилається на висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України від 23.02.2018 р., висловленій у справі №815/1121/17, Верховного суду України, висловлені в постанові від 24 січня 2017 року у справі N 815/6165/14 та Верховним Судом України у постанові від 14.03.2018 р. у справі №396/2550/17. Проте, в наведених вище судових рішеннях спірні правовідносини стосувались скасування Декларацій про введення до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів, на підставі яких забудовники отримали та зареєстрували своє право власності.

Натомість, на думку представника позивача, в даному випадку, вбачається, що позивачем оскаржено рішення суб`єкта владних повноважень, яке фактично не стосується права власності третьої особи на об`єкт нерухомого майна. Адже реєстрація Повідомлення про початок будівництва лише початкова стадія, яка лише надає право здійснювати будівельні роботи. На підставі оскаржуваного повідомлення позивач не набув жодних цивільних прав щодо неіснуючого недобудованого об`єкту. При цьому, скасування реєстрації спірного повідомлення не призведе до припинення жодних цивільних майнових прав забудовника. Відтак, позивач вірно обрав спосіб захисту.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ТОВ «КАДОР» не скористались своїм правом подати до суду пояснення стосовно адміністративного позову.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити без виклику учасників справи.

Також ухвалою суду від 25.01.2021 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та товариство з обмеженою діяльністю «КАДОР».

Ухвалою від 25.01.2021 року витребувано у Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області належним чином засвідчені копії усіх матеріалів, на підставі яких видані містобудівні умови та обмеження вих. №12 від 21.08.2020 року.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року вирішено проводити розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи.

Позивач та представник позивача в судове засідання, призначене на 16.03.2021 року не з`явились. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника в порядку письмового провадження.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином, відповідно до КАС України в судове засідання призначене на 16.03.2021 року не з`явились. Причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи неявку сторін, відсутність потреби щодо заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи заявленого клопотання про закриття провадження у справі, суд прийшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . (а.с. 6).

Управлінням містобудування, архітектури та землеустрою Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області видано ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, а саме: реконструкція з прибудовою нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 подано до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яке зареєстровано за №ОД 051200918927. (а.с. 49-52).

Відповідно до інформації, яка міститься в оскаржуваному повідомленні ОСОБА_2 повідомив відповідача про початок виконання будівельних робіт, визначених державними будівельними нормами, стандартами і правилами. Найменуваня об`єкта будівництва - реконструкція нежитлових приміщень. Місце розташування - АДРЕСА_1 .

Разом з тим, в обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що в жовтні 2020 року під вікнами квартири позивача, що розташована на другому поверсі, секція 1, перед під`їздом багатоквартирного будинку, почали проводитись будівельні роботи з будівництва невідомої споруди, будівельним транспортом розрито котлован, занесені металоконструкції (сваї) до асфальту.

Також представник позивача вказує, що на місці будівництва всупереч діючому законодавству відсутня будь-яка інформація, як про забудовника так і про об`єкт будівництва. В межах ділянки не встановлений інформаційний стенд із зазначенням відомостей про розробника проекту, про плановане будівництво і його терміни. У відповідності до чинного законодавства на стенді повинні бути: схема об`єкта та навколишньої території, копія дозволу на будівництво, дані про забудовника (замовника) і виконавця (підрядника); адреси та контактні телефони органу, що здійснює будівельний нагляд. Усієї цієї інформації на стенді не має, що є порушенням. Відсутність інформаційного стенду є серйозним порушенням, до його установки компанія не має права проводити будь-які роботи, а відсутність у відповідального за проведення робіт (виконроба, начальника будівельної дільниці) цих документів є підставою для притягнення забудовника до адміністративної відповідальності та призупинення всього будівництва.

Представник позивача стверджує, що забудовник при будівництві не дотримується санітарних норм, дворова частина забруднена будівельним сміттям. Позивачка змушена дихати будівельним пилом, і слухати безперервні звуки будівництва. Постійний шум, будівельний пил і вібрація від роботи будівельної техніки перетворюють час, проведений у квартирі на пекло. На тиху годину ніхто з будівельників уваги не звертає.

Так, представник позивача зазначає, що ознайомившись із оскаржуваним повідомленням, позивач вважає, що останнє не відповідає вимогам містобудівної документації, містить недостовірні відомості, що порушують не тільки містобудівне законодавство, але і дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, що порушує права співвласників багатоквартирного будинку.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З метою реалізації конституційних прав кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, захисту виборчих прав, права на доступ до публічної служби тощо в Україні в системі судів загальної юрисдикції утворено адміністративні суди.

Відповідно до ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вимоги до позовної заяви визначені правовими нормами ст.160 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.»

Оскільки саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Звертаючись до суду з позовом про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт, ОСОБА_1 зазначила, що дії які вчиняються третьою особою на підставі оскаржуваного акту порушують її права, оскільки оскаржуване повідомлення не відповідає вимогам містобудівної документації, містить недостовірні відомості, що порушують не тільки містобудівне законодавство, але і дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, що порушує права співвласників багатоквартирного будинку.

Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами 1, 2 статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Суд звертає увагу, що позивач фактично оспорює повідомлення про початок виконання будівельних робіт, які є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки в першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують її права, оскільки позивач змушена дихати будівельним пилом, і слухати безперервні звуки будівництва. Постійний шум, будівельний пил і вібрація від роботи будівельної техніки перетворюють час, проведений у квартирі на пекло.

Отже, вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі №815/1568/16, від 05.12.2018 року №804/3091/18, а також Верховним Судом у постановах від 17.02.2021 року у справі №420/288/20, від 15.07.2020 року у справі №809/78/16, від 11.11.2020 року у справі №826/14406/18.

Враховуючи такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, суд вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Оскільки останньою правовою позицією Верховного Суду в даній категорії спорів є правова позиція, викладена в постанові від 17.02.2021 року у справі №420/288/20, суд при вирішенні даного спору застосовує саме її.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Адміністративний суд не є судом, встановленим законом, для розгляду спірних правовідносин у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст.140, 238, 241-245, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області - задовольнити.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «КАДОР» про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстраційний номер ОД051200918927 від 18.09.2020 року, на здійснення реконструкції нежитлового приміщення на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 - закрити.

Роз`яснити сторонам, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку визначеному ст. 295 та п.15.5 розділу VII КАС України. Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст. 256 КАС України.

Суддя П.П.Марин

.