Рішення № 9567768, 13.05.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.10 Справа № 17/46/10

Суддя

за позовною заявою: відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20

до відповідача: закритого акціонерного товариства “Дніпролайн”, 69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 156

про стягнення 1 959,60 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Батиль Г.М., довіреність від 02.04.10 № 10/4314-48

від відповідача: Мальцева О.Л., довіреність від 05.02.10 № 27

СУТЬ СПОРУ:

05.01.10 до господарського суду Запорізької області звернулось відкрите акціонерне товариство “Дніпроенерго” (надалі ВАТ “Дніпроенерго”) з позовною заявою до закритого акціонерного товариства “Дніпролайн” (далі - ЗАТ “Дніпролайн”) про стягнення з відповідача 1 959,60 грн. збитків.

Ухвалою від 05.01.10 судом порушено провадження у справі № 17/46/10, судове засідання призначено на 08.02.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні 08.02.10 судом оголошено перерву до 04.03.10.

Ухвалою від 04.03.10 за клопотанням сторін, відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на 01.04.10.

В судовому засіданні 01.04.10 судом оголошено перерву до 13.05.10, про що сторони повідомлені належним чином.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В засіданні суду 13.05.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення в повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, письмових поясненнях та зазначив наступне. 02.11.07 між сторонами укладений договір поставки № 2108-ДПО/24 відповідно до якого відповідач зобов’язався поставити позивачу вугілля кам’яне в асортименті, за реквізитами та з якісними характеристиками наведеними в договорі. Вантажоотримувачем вугільної продукції за даною угодою є ВСП Запорізька ТЕС ВАТ “Дніпроенерго”. За листопад-грудень 2007 р. на адресу ВСП Запорізька ТЕС ВАТ “Дніпроенерго” від відповідача залізничним транспортом надійшло вугілля з фактичною масою, яка була менше вантажопідйомності спірних вагонів. Фактична маса вугілля у спірних вагонах зазначається в актах звіряння по кількості і якості, які підписані сторонами договору. Вантажопідйомність спірних вагонів зазначається у відповідних залізничних накладних. Позивачем сплачено провізну плату за перевезення вугілля у вагонах відповідно до їх вантажопідйомності, по залізничним накладним у розмірі 218709,00 грн., а провізна плата за масу фактично поставленого вугілля мала б бути 217076,00 грн. Різниця між цими сумами становить 1633,00 грн. Розмір провізної плати за кожен вагон вказаний у розрахунку суми збитків визначається відповідно до “Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України”, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551 та “Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України”, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 15.05.07 № 402. Таким чином, н6а думку позивача, ВАТ “Дніпроенерго” зазнало збитки внаслідок неналежного виконання ЗАТ “Дніпролайн” п. 2.2. договору у розмірі 1959,60 грн., в т.ч. ПДВ 326,60 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 526, 623 ЦК України, ст. ст. 225 ГК України, позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, надав суду відзив та письмові пояснення до нього в яких зазначив, що при відвантаженні вугілля на адресу Запорізької ТЕС ВАТ “Дніпроенерго” зі станцій Стаханов, Торез, Красноармійськ Донецької залізниці визначення кількості вантажу виконувалось на вагонних вагах вантажопідйомністю 150 тон. Після надходження вагонів з вугіллям на станцію призначення Енергодар Придніпровської залізниці у відповідності до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору було проведено приймання вугілля за кількістю шляхом визначення фактичної маси з використанням динамічних тензометричних ваг, що встановлені у Вантажоотримувача. На підставі результатів приймання вугілля по кількості на Запорізькій ТЕС були складені акти звіряння по кількості та якості, які були підписані уповноваженими особами позивача, відповідача та вантажоотримувача. На підставі даних цих актів про фактичну кількість поставленого вугілля та даних залізничних накладних про вантажопідйомність вагонів складено “Розрахунок відповідності фактичної кількості вугілля вантажопідйомності вагонів” по спірних партіях. Розрахунок вартості транспортування вугілля у залізничних вагонах виконувався на станціях відвантаження згідно вантажопідйомності вагонів. Сума провізної плати за партію вагонів та кожний вагон окремо вказувалась у відповідних графах “Тариф” та “Разом при відправленні”. Провізна плата за перевезення поставленого вугілля була сплачена окремо, згідно договору між ВАТ “Дніпроенерго” та “Укрзалізницею”. Згідно наведеного розрахунку суми позову ЗАТ “Дніпролайн” сприяло отриманню додаткових прибутків відповідачем, у розмірі 1 311,77 грн. без ПДВ, якщо приймати до уваги повну інформацію про кількість поставленого вугілля та ефективність використання загальної вантажопідйомності вагонів у 100% розмірі. Позивач при поданні претензії та розрахунках та суми позову використав лише часткову інформацію, не прийнявши до уваги дані всіх актів звіряння по кількості поставленого вугілля. Таким чином, на думку відповідача, тільки за наданими позивачем та наведеними у розрахунку № 1 залізничними накладними для виконання умов договору ЗАТ “Дніпролайн” було поставлено вугілля у загальній кількості 39 213,247 тон. Це вугілля було отримано вантажоотримувачем у вагонах з сумарною вантажопідйомністю 39 177,000 тон. Вартість перевезення за отримане вугілля була сплачена позивачем на користь третьої юридичної особи - перевізника - відповідно до вантажопідйомності вагонів, тобто за 39 177,000 тон. Фактично покупець отримав вугілля на 36,247 тон більше, ніж сплатив за вартість його транспортування. Отже, замість збитків позивач отримав додатковий прибуток у розмірі вартості перевезення 36,247 тон вугілля. Враховуючи зазначене, відповідач просить суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.07 між відкритим акціонерним товариством “Дніпроенерго” (Покупець) та закритим акціонерним товариством “Дніпролайн” (Постачальник) укладено договір № 2108-ДПО/24 з додатками та додатковими угодами до нього, за умовами якого Постачальник зобов’язався поставити Покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі (п. 1.1), а Покупець зобов’язався прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором (п. 1.2).

Обсяг поставки вугілля складає 80,0 тис. тонн +/- 3,0% орієнтовно на суму 31680000,0 грн. (п. 1.3)

Згідно з п. 2.1 договору, вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах РСА (залізнична станція відвантаження) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс” в редакції 2000 р. з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі, за реквізитами Покупця, вказаними в додатках до договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, Постачальник зобов’язується забезпечити завантаження вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони відповідно до їх вантажопідйомності.

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата провізної плати вугілля від вантажовідправника (шахт, збагачувальних фабрик) безпосередньо на адресу вантажоотримувача (ТЕС Покупця) здійснюється Покупцем.

Фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від Постачальника та прийнята Покупцем, відображається в акті прийому-передачі вугілля (п. 4.11.).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 цього Кодексу визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі від 02.11.07 № 2108-ДПО/24.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріалів справи свідчать, що на виконання умов спірного договору та додаткових угод в період листопад-грудень 200 7р. ЗАТ “Дніпролайн” на адресу ТЕС ВАТ “Дніпроенерго” було поставлено вугілля у вагонах, що підтверджується залізничними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Як зазначалось вище, згідно п. 2.2. договору ЗАТ “Дніпролайн” зобов’язалось забезпечити завантаження вугілля в залізничних вагонах відповідно до їх вантажопідйомності.

Вантажопідйомність вагонів визначається технічними умовами і вказується в залізничних накладних.

Вбачається, що вугілля було поставлено з фактичною масою, яка була менше вантажопідйомності спірних вагонів.

Так, для проведення перерахунку вартості, яка виникла внаслідок розбіжностей вагових та якісних показників Постачальника і ТЕС ВАТ “Дніпроенерго” сторонами складено акти звірки по кількості і якості вугільної продукції за договором від 02.11.07 № 2108 ДПО/24, які підписані сторонами договору.

Встановлено, що маса відвантаженого вугілля не відповідає фактичній масі, визначеній електростанцією та зафіксованій в актах звіряння по кількості і якості від 23.11.07 № № 153, 154, 155, 156, від 28.11.07 № 162, від 30.11.07 № 164, 165, від 14.12.07 № № 172, 173, 174, від 24.12.07 №№ 179, 180, 189, від 18.01.08 № 7 та № 188.

Відповідно до п. 2.3 договору ВАТ “Дніпроенерго” сплатило провізну плату за перевезення вугілля у вагонах відповідно до їх вантажопідйомності, по залізничним накладним у розмірі 218 709,00 грн.

Провізна плата визначається відповідно до “Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України”, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551 та “Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України”, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 15.05.07 № 402.

Розмір провізної плати за масу фактично поставленого вугілля складає 217 076,00 грн.

Отже, різниця між провізною платою за вагони по вантажопідйомності та фактично поставленої маси становить 1 633,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 6.5 договору сторони обумовили, що у випадку надходження вагонів з вугіллям, вага якого не відповідає вантажопідйомності вагону, Постачальник повністю відшкодовує всі збитки Покупця, пов’язані з оплатою залізниці за транспортування недовантаженого вугілля та з оплатою транспортування надлишку вантажу (в т.ч. штрафів) у випадку перевантаження і транспортування такого надлишку в окремому вагоні.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Тобто, притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб’єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв’язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 ст.225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; -          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; -          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; -          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Аналогічна норма права міститься в ст. 22 Цивільного кодексу України. Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов’язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв’язок між правопорушенням і збитками. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України обов’язок доказування покладено на сторони.

Виходячи з матеріалів та обставин справи, про які наведено вище, враховуючи обов’язок позивача оплачувати провізну плату по вантажопідйомності вагонів і неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань по відвантаженню вугілля в залізничних вагонах згідно їх вантажопідйомності, позивач поніс збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті постачальнику зайво нарахованої плати в розмірі 1 959,60 грн. в т.ч. 326,60 грн. ПДВ.

Позивачем доведено суду розмір заподіяних йому збитків, протиправну поведінку відповідача (в даному випадку - є неналежне виконання відповідачем зобов’язань за спірним договором), точно розрахував збитки, підтвердив їх документально.

На підставі наведеного, суд визнає вимоги позивача про стягнення з ЗАТ “Дніпролайн” 1 959,60 грн. збитків, за договором від 02.11.07 № 2108-ДПО/24, доведеними, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що в результаті постачання вугілля позивачем отримано додатковий прибуток, судом до уваги не приймається з наступного.

ЗАТ “Дніпролайн” в обґрунтування такого твердження надано довідку про вартість провізної плати, яка видана ЗАТ “Дніпролайн” та копії актів звірення за кількістю та якістю № № 149, 150, 153, 154, 155, 156, 161, 162, 164, 165, 172, 174, 179, 180, 188, хоча вагони вказані відповідачем не відносяться до предмету позову, отже не можуть прийматися до уваги. Також відповідачем не враховано, що перевантаження у вагоні не може перевищувати 0,2 % від маси вугілля, яка була завантажена, отже те, що відповідач завантажив на 36,247тон більше, ніж вказано у вантажопідйомності вагонів це порушення умов договору з боку відповідача.

Також, відповідач зазначає, що нестачею може вважатися лише вага, яка не перевищує 1 % від ваги відвантаження, а отже, наприклад, у вагонах № № 67842724, 65384901 нестачі немає. Відповідачем в цьому випадку не враховано, що предметом позову не є вугілля, яке не поставлено. Предметом позову є збитки у зв’язку зі сплатою зайвої провізної плати, яка рахується відповідно до вантажопідйомності вагона, в якому перевозиться вугілля. Також, відповідно до п. 2.10 договору, вугілля вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем тільки після підписання сторонами акту приймання передачі вугільної продукції не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним. Тобто, на момент коли прийшло вугілля воно ще не було у власності ВАТ “Дніпроенерго”. Отже і визначення провізної плати повинно обчислюватися саме з ваги вагонів, що визначена після перевезення.

Крім того, відповідач посилається на п. 4.2. збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, в якому зазначається, що для визначення плати за перевезення та додаткових зборів приймається округлена маса вантажу. З таким твердженням не можливо погодитись, оскільки відповідно до п. 6.1., за тарифними схемами № 1, 2 плата за перевезення визначається за масу вантажу у вагоні, але не менше мінімальної норми маси, встановленої для даного виду вантажу, а відповідно до Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів така норма для вугілля встановлена у розмірі вантажопідйомності вагона.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі –102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4-5, ст. ст. 22, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із закритого акціонерного товариства “Дніпролайн” (69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 156, код ЄДРПОУ 25488149, п/р 26003301156778 у філії ЗЦО “Промінвестбанк” м. Запоріжжя, МФО 313355) на користь відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ 00130872, р/р 26002301000076 у філії Запорізького обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) –1 959 (одну тисячу дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 60 коп. збитків, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Суддя В.Л. Корсун