Рішення № 95677567, 19.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2021 р. № 400/86/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020

про:визнання протиправними дії, бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо застосування при призначенні позивачці пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2015-2017 роки;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті позивачці при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії 06.07.2020 року;

3)зобов`язати відповідача здійснити з 06.07.2020 року перерахунок призначеної позивачці пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки;

4) зобов`язати відповідача виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії - 06.07.2020 року, відповідно до пункту 7-1 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 20.08.2008 р. їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788).

01.09.2008 року позивачка була прийнята на роботу вчителем початкових класів Новосевастопольської середньої школи Березнегуватського району Миколаївської області, а тому пенсію і не отримувала.

Після досягнення нею 59 років 6 місяців та маючи страховий стаж 39 років 09 місяців 17 днів позивачка отримала право на пенсію за віком відповідно до п.1 ч.1 ст.9,ч.1 ст.26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон -№1058) та відповідно п.7-1 роздіду XV "Прикінцеві положення" цього Закону при призначенні пенсії за віком мала право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних

пенсій станом на день її призначення.

На думку позивача, при зверненні особи, якій призначено пенсію за вислугу років в порядку Закону № 1788 із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з п. 3 ст. 45 Закону № 1058.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що пенсія позивачці призначена з 21.08.2008 р., а з 06.07.2020 р. відбулося переведення на інший вид пенсії, а не призначення нового виду пенсії. При переведенні на інший вид пенсії застосовується той самий показних середньої заробітної плати, що й при призначенні пенсії, отже відповідач правомірно перевів позивачку з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2015-2017 роки.

Позивачка подала відповідь на відзив, в якій вважає свої вимоги обґрунтованими, посилаючись на позицію Верховного Суду у справі № 332/4314/16-а.

Ухвалою від 15.01.2021 р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням справи до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання сторони не з`явилися, на підставі ст.205 ч.9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивачці 21.08.2008 р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788.

06.07.2020 р. позивачка звернулася з заявою призначення пенсії за віком.

Відповідач листами від 20.08.20 та від 04.09.2020 року повідомив позивачку про переведення її з одного виду пенсії з пенсії за вислугу років на інший (пенсію за віком згідно п.3. ст.45 ЗУ №1058 з 06.07.2020 року, розмір пенсії відповідачем розрахований із застосуванням середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2015- 2017 роки (4888,83 грн) з урахуванням заробітної плати з 01.07.2000 по 31.05.2020 року.

Відповідач відмовив позивачці в розрахунку пенсійної виплати із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки з тих підстав, що з 06.07.2020 р. здійснено переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, та з посиланням на п. 3 ст. 45 Закону № 1058, за яким перехід з одного виду на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів із застуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення попереднього виду пенсії.

За визначенням ст.1 Закону № 1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

На підставі ч. 2 ст. 40 Закону № 1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до ст.10 Закону № 1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.

Згідно ч.3 ст.45 Закону №1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.

Судом встановлено, що 21.08.2008 р. ОСОБА_1 було призначено пенсію за нормами Закону № 1788, яким передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії.

Таким чином, при обчисленні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (тобто за 2017-2019 роки), оскільки за призначенням пенсії відповідно до норм вказаного Закону позивачка звернулася вперше.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 р. у справі № 876/5312/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77654163).

Таким чином, відповідач протиправно при призначенні позивачці пенсії за віком застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 і 2016 роки.

Щодо виплати позивачу десяти пенсій суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та механізм її виплати визначає «Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок).

Пункт 5 Порядку встановлює, що грошова допомога надається особам, яким призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-XII, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Наявності у позивачки спеціального стажу роботи та страхового стажу відповідач не заперечує. Відтак до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788-XII, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивачка фактично отримувала пенсію за вислугу років. Суд звертає увагу, що поняття призначення пенсії та фактичне її отримання не є тотожними.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17, від 02.08.2019 у справі № 724/579/17.

Отже, захищаючи права позивачки суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не надано доказів фактичного отримання позивачем пенсії за вислугою років, отже й не можна вважати, що позивачка використала своє право.

Відтак суд вважає, що ОСОБА_1 має законне право на призначення і виплату їй грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки страховий стаж останньої на посадах передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить понад 39 років і до моменту призначення пенсії за віком жодних виплат не отримувала. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваних дій, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) щодо застосування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник, за 2015-2017 роки.

3.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підпадає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії 06.07.2020 року.

4.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ13844159) провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки.

5.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії 06.07.2020 року, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020 код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн,згідно квитанції від 13.10.2020 року №41.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга