Рішення № 9567755, 12.05.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.10 Справа № 17/22/10

Суддя

за позовною заявою: концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району

юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137;

фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент-Перетворювач”, 69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9

про стягнення 81757,53 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Пахомова О.Є., довіреність від 20.01.2010 № 108/33

СУТЬ СПОРУ:

18.12.09 до господарського суду Запорізької області звернувся концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (надалі - концерн “МТМ”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент-Перетворювач” (далі - ТОВ “Елемент-Перетворювач”) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 81757,53 грн. боргу за спожиту теплову енергію на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.04 № 100802, з яких: 62216,27 грн. - сума основного боргу за поставлену теплову енергію, 7445,09 грн. - пеня за порушення договірних зобов’язань, 1451,13 грн. - 3 % річних та 10645,04 грн. - сума інфляції.

Ухвалою від 18.12.09 судом порушено провадження у справі № 17/22/10, судове засідання призначено на 28.01.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні 28.01.10 судом оголошено перерву до 17.02.10.

Ухвалою від 17.02.10, за клопотанням представників сторін, строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на 18.03.10.

В судовому засіданні 18.03.10, 29.03.10 судом оголошено перерву відповідно до 29.03.10 та до 12.05.10.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами фіксації.

У засіданні суду 12.05.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення в повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги з підстав викладених у позовній заяві та в письмових поясненнях до неї, зазначав наступне. 01.12.06 між сторонами був укладений договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 100802 на виконання умов якого з серпня 2008 р. по листопад 2008 р. включно відповідачу було поставлено теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 62216,27 грн. Свої зобов’язання за договором щодо оплати отриманої теплової енергії в гарячій воді відповідач не виконав. За порушення грошових зобов’язань по розрахункам за використану теплову енергію відповідачу нараховано пеню в сумі 7 445,09 грн., 3 % річних - 1451,13 грн. за весь період прострочення та 10645,04 грн. інфляції. У зв’язку з чим, позивач просить суд на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 276 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнав частково за фактично спожиту теплову енергію в сумі 34384,80 грн., а саме: серпень 2008р. - 0,840701 Гкал/год. х 8520,86 = 7163,50 грн., вересень 2008 р. - 0,840701 Гкал/год. х 8520,86 = 7163,50 грн., жовтень 2008 р. - 0,840701 Гкал/год. х 8520,86 = 7163,50 грн., листопад 2008 р. - 0,840701 Гкал/год. х 8520,86 = 7163,50 грн. Разом – 28 654,00 грн. ПДВ - 5 730,80 грн. Всього –34 384,80 грн. Відповідач вказує, що позивачу було направлено лист із проханням направити додаткову угоду з розрахунку оплати за одиницю приєднаного теплового навантаження в розмірі 0,5 Гкал/год. у зв’язку з тим, що на підприємстві відсутня система вентиляції, що була включена в розрахунок приєднаного теплового навантаження. Однак, листом від 08.12.08 позивач повідомив, що підстав для перерахунку суми за теплову енергію відсутні, тому що розрахунок теплового потоку на опалення був зроблений тільки лише в листопаді 2008 р. Також відповідач не згодний і із сумами штрафних санкцій. Так, позовна заява про стягнення пені було подано 18.12.09, а строк сплати за теплову енергію за серпень, вересень і жовтень 2008 р. настав 20.09.08, 20.10.08 й 20.11.08 відповідно. Тобто, на думку відповідача, строки позовної давності по нарахуванню пені за серпень-жовтень 2008 р. пройшли. На підставі вищевикладеного, просить суд частково задовольнити позовні вимоги в розмірі 34 384,80 грн.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.06 між товариством з обмеженою відповідальністю “Елемент-Перетворювач” (Споживач) і концерном “Міські теплові мережі” (Теплопостачальна організація) укладено договір № 100802 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді за умовами якого (п. 1.1) Теплостачальна організація бере на себе зобов’язання відпускати теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з додатком 1 (приєднане теплове навантаження становить 3.15000 Гкал/год).

Пунктом 3.2.6. цього договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов’язується виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.3. договору встановлено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.

Споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплати. (п. 6.4. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем за період з серпня 2008 р. по листопад 2008 р. було поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 62216,27 грн., з яких: за серпень 2008 р. - 3,15 Гкал/год. х 8520,86 = 32208,85 грн., за вересень 2008 р. - 1,047 Гкал/год. х 8520,86 = 10705,61 грн., за жовтень 2008 р. - 1,047 Гкал/год. х 8520,86 = 10705,61 грн., за листопад 2008р. - 0,8407 Гкал/год. х 8520,86 = 8596,20 грн.

Встановлено, що на адресу відповідача були направлені відповідні акти приймання-передачі теплової енергії за серпень-листопад 2008 р., на підставі яких позивачем виставлені рахунки на оплату за поставлену теплову енергію за спірний період на загальну суму 62216,27 грн.

Відповідно до п. 3.2.26. договору № 100802 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, Споживач зобов’язується щомісячно, у строки, визначені даним договором повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Згідно із п. 6.6.1. цього договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п’яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 - днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.6.2. договору визначено, що у разі не отримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.6.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

У разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов’язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативну відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

Матеріали справи свідчать, що на адресу філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району не надходило обґрунтованих заперечень про підписання актів в установлені договором терміни, акти не були оскаржені у суді. Таким чином, акти за серпень 2008 р. - листопад 2008 р. вважаються погодженими.

Відповідач взятих на себе договірних зобов’язань щодо оплати спожитої теплової енергії належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, сума основного боргу становить 62216,27 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 62216,27 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов’язання. Зобов’язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Відповідач в ході розгляду цієї справи оплату наданих послуг не довів, будь-яких претензій щодо виконання послуг позивачу не пред’явив, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 62216,27 грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.04 № 100802 суд задовольняє в повному обсязі в розмірі 62216,27 грн.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем було невірно зроблено розрахунок за спожиту теплову енергію, судом до уваги не приймається виходячи з наступного.

16.09.08 позивачем отримано від ТОВ “Елемент-Перетворювач” лист від 12.09.08 № 108Є-2/415, в якому останній зазначив, що ним одержано додаткову угоду до договору від 01.12.06 № 100802 про введення двоставочного тарифу на виробництві, транспортування і поставку теплової енергії, згідно з яким була введена плата за одиницю приєднання теплової нагрузки. В даному листі відповідач вказує, що при укладанні спірного договору помилково надано розрахунок на приєднане теплове навантаження на вентиляцію в розмірі 2,65 Гкал/год. У зв’язку з тим, що на підприємстві відсутня система вентиляції, просить змінити додаток № 1 до договору від 01.12.06 № 100802 та направити додаткову угоду до договору з розрахунку оплати за одиницю приєднання теплового навантаження в розмірі 0,5 Гкал/год.

Листом від 18.09.08 № 1-14/1583-1 позивач повідомив відповідача, що Кабінетом Міністрів України було ухвалене рішення про обов’язкове застосування з 24.10.07 підприємствами теплопостачання двоставочного тарифу на виробництво, транспортування. Постачання теплової енергії і на послуги з централізованого опалення (постанова КМУ від 10.07.06 № 955 Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води).

Постановою Кабінету Міністрів України (або КМУ) від 24.10.07 № 1267 були внесені зміни до постанови КМУ від 10.07.06 № 955 і від 12.07.06 № 959.

Виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішенням від 28.07.08 № 327 “Про встановлення базових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву води для населення, затверджених вказівок до базових тарифів на опалення і підігріву питної води для населення, затверджених вказівок до базових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та на послуги з централізованого опалення і підігріву води для населення”.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із п. 2.3. вищезгаданого договору, перегляд та зміна теплового навантаження виконується на підставі розрахунку сторонньої проектної організації, яка має відповідну ліцензію, з моменту надання розрахунку, при умові узгодження вихідних даних з теплопостачальною організацією.

Таким чином, для виконання зменшення теплового навантаження згідно договору купівлі - продажу теплової енергії від 01.12.06 № 100802, необхідно виконати розрахунок теплового навантаження по фактично встановленої площі опалювальних приладів.

На підставі нового розрахунку сторонньої організації філії в Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району виконується корегування договірного навантаження.

Листом від 22.09.08 вих. № 108Є-2/422 відповідач вважає недійсним акт приймання-передачі теплової енергії від 31.08.08 та рахунок від 04.09.08 № 100802/1.

Як було зазначено вище, пунктами 6.6.1., 6.6.2. спірного договору передбачено, що в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов’язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності на протязі п’яти днів з дати отримання.

Оскільки акт приймання - передачі було отримано ТОВ “Елемент-Перетворювач” 11.09.08, про що свідчить підпис в реєстрі отримання документів, заперечення в підписання акту приймання - передачі теплової енергії позивачем не прийнято.

На підставі листа ТОВ “Елемент-Перетворювач” від 12.09.08 № 108Є-2/415, представниками позивача було виконано технічний огляд систем теплопостачання відповідача, про що складено акт обстеження від 23.09.08.

Відповідно до акту обстеження та враховуючи, що перерахунок теплового навантаження з вересня 2008 року знаходився в роботі концерну “Міські теплові мережі”, позивач з вересня 2008 року зменшив теплове навантаження по фактичному споживанню теплової енергії ТОВ “Елемент-Перетворювач” (1,047 Гкал/год) за опалювальний період 2007-2008р.р., шляхом укладання додаткової угоди.

24.11.08 на підставі гарантійного листа від 29.08.08 вих. № 108Є-2/431 ТОВ “Елемент-Перетворювач” отримано додаткову угоду від 01.09.08 № 1 про внесення змін до договору від 01.12.06 № 100802 з 01.09.08 по 01.10.08 з тепловим навантаженням на опалення 1,047 Гкал/год.

Однак, з боку відповідача додаткова угода не оформлена належним чином та один примірник не повернуто на адресу Теплопостачальної організації.

У зв’язку з відключенням вентиляції від мереж теплопостачання і виконаними новими розрахунками, листом від 08.12.08 позивач направив на адресу відповідача додаткову угоду № 2 від 01.11.08 із установленням теплового навантаження на опалення в розмірі 0,840701 Гкал/год. з 01.11.08, що була підписана відповідачем і другий екземпляр висланий на адресу позивача.

Суд вважає, що позивачем нарахування за приєднання теплового навантаження здійснено законно та обґрунтовано.

Так, постановою Кабінету Міністрів Україні від 10.07.06 № 955 було затверджено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Згідно із п. 9 розділу II постанови, підприємства, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому порядку.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

На виконання постанови КМУ від 10.07.06 № 955, відповідно до ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ст. 13 Закону України “Про теплопостачання”, виконавчим комітетом Запорізької міської ради рішенням від 28.07.08 № 327 введено у м. Запоріжжя з 01.08.08 двоставковий тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву води для населення.

Згідно Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.00 № 191, двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії (п. 1.4).

Приєднане теплове навантаження (умовно-постійна частина витрат теплопостачальної організації) визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії (умовно-змінна частина витрат теплопостачальної організації) обчислюється тепло лічильником або при його відсутності за розрахунком згідно з Правилами користування тепловою енергією (п. 1.5 розділу 1 Правил розрахунку двоставкового тарифу).

Умовно-постійні витрати пов’язані з необхідністю підтримання в робочому стані джерел теплової енергії та теплових мереж, а також теплоспоживальних установок (ЦТП, бойлерних абонентських вводів, внутрішньобудинкових систем) (п. 3.2 розділу 3 Правил розрахунку двоставкового тарифу).

Постійні витрати підприємства необхідні для надання якісної і своєчасної послуги централізованого опалення (підтримки в робочому стані джерел теплової енергії й теплових мереж, а саме амортизація встаткування, проведення ремонтів, підготовка до зими, зміст технологічного устаткування, оплата праці фахівців, нарахування обов’язкових платежів, податків і зборів). Теплопостачальна організація планує своє теплове обладнання, установки для хімічного очищення води та пропускну здатність теплових мереж на приєднане теплове навантаження споживачів згідно укладених договорів, тому постійна частина витрат нараховується щомісячно рівними частинами протягом року.

Це також відображено в рішенні виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.08 № 327 (додаток № 1), в якому зазначено, що тариф - плата за одиницю приєднаного теплового навантаження за місяць застосовується протягом року.

В період з серпня 2008 року по листопад 2008 року концерном “Міські теплові мережі” було нараховано відповідачу суму 62216,27 грн. - плата за приєднане теплове навантаження згідно обсягів, зазначених в договорі від 01.12.06 № 100802 з урахуванням додаткової угоди від 01.11.08 №2.

Нарахування підтверджуються актами приймання-передачі теплової енергії. Рахунки та акти щомісяця отримувались відповідачем. За спірний період (серпень-листопад 2008 р.) відповідач не направляв на адресу позивача заперечень щодо нарахувань за договором, підписані Акти не повертав.

Вищевикладене спростовує доводи відповідача, які викладені у відзиві від 27.01.10 № 108/62.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Пунктом 7.2.8. договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.4. цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 21.09.08 по 20.03.09 в сумі 3847,67 грн., з 21.10.08 по 20.04.09, з 21.11.08 по 20.05.09, з 21.12.08 по 20.06.09 та становить 7445,09 грн.

При цьому, ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що до позовів про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (скорочена позовна давність).

Пункт 1 ст. 223 Господарського кодексу України встановлює, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати позовну давність в один рік, а також положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за шість місяців з моменту порушення зобов’язання.

Також, у відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений.

Разом з тим, враховуючи норми зазначеного вище законодавства, задоволенню підлягає пеня у розмірі 4 950,93 грн., а саме: за період з 18.12.08 по 20.03.09 - 1 968,84 грн., з 18.12.08 по 20.04.09 - 872,62 грн., з 18.12.08 по 20.05.09 - 1 083,80 грн., з 21.12.08 по 20.06.09 - 1 025,67 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір 3 % річних за період з 21.09.08 по 18.12.09 складає 1451,13 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача індексу інфляції за період з 21.09.08 по 18.12.09 в сумі 10645,04 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

У відповідності до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93, державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна заявленого позову складає 81757,53 грн., тобто державне мито повинно складати 817, 58 грн. Додане до позовної заяви платіжне доручення від 16.12.09 № 61 свідчить про оплату державного мита в сумі 1683,15 грн. Отже, мито внесено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” визначено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, держане мито в розмірі 865,57 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі д- 792,63 грн. державного мита та 228,80 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 69, 82, 84, 85, Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент-Перетворювач” (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, код ЄДРПОУ 30077685, р/р 260092818700 у ПуАТ “СЕБ Банк”, МФО 300175) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРОПУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) - 62 216 (шістдесят дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 27 коп. основного боргу, 4 950 (чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят) грн. 93 коп. пені, 10 645 (десять тисяч шістсот сорок п’ять) грн. 04 коп. інфляційних витрат, 1 451 (одну тисячу чотириста п’ятдесят одну) грн. 13 коп. 3% річних, 792 (сімсот дев’яносто дві) грн. 63 коп. витрат з державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРОПУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) державне мито у розмірі 865 (вісімсот шістдесят п’ять) грн. 57 коп.

Видати довідку на одержання з державного бюджету державного мита в сумі 865,57 грн.

          Суддя В.Л. Корсун