Рішення № 95677494, 22.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/603/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 05 лютого 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Білокуракинське ОУПФУ), в якому позивачем заявлено такі позовні вимоги:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16 січня 2021 року № 1 про відмову в перерахунку двомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

2) зобов`язати відповідача перерахувати з 01 січня 2021 року належне позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 13 січня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», разом з якою надав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04 січня 2021 року за № 4/21-вих.

Рішенням від 16 січня 2021 року № 1 відповідач в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону № 1402-VIII відмовив з посиланням на те, що рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким визнано пункт 25 «Прикінцевих положень» Закону № 1402-VIII таким, що не відповідає Конституції України, не містить положень щодо порядку його виконання, відповідно до поданої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, посадовий оклад обчислено у розмірі 30 прожиткових мінімумів працездатних громадян, що суперечить вимогам Закону № 2453-VI.

Позивач з цим рішенням не згоден, вважає його протиправним оскільки, постановою Троїцького районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року в справі № 433/1878/17, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року, з урахуванням стажу роботи позивача, визначено розмір належного ОСОБА_1 грошового утримання судді у відставці на рівні 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У рішенні Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 вказано, що щомісячне довічне утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.

Враховуючи, що на час звернення позивача діяли та діють до тепер положення статті 142 Закону № 1402-VIII щодо порядку нарахування щомісячного довічного грошового утримання, відповідач повинен був перерахувати належне до виплати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, керуючись вказаною нормою закону та відповідним рішенням Троїцького районного суду від 06 грудня 2017 року, яким підтверджено відповідний стаж роботи на посаді судді та, як наслідок, визначено розмір винагороди.

Обов`язок застосування саме такого порядку перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці закріплений в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою від 10 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 31).

Ухвалою від 25 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 59-60).

Від Білокуракинського ОУПФУ 15 березня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр.64-67).

Позивач перебуває на обліку відповідача з 14 січня 2011 року та отримував пенсію по інвалідності на підставі довідки МСЕК від 28 грудня 2010 року серії 10 ААА № 504327 згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 08 листопада 2016 року згідно з заявою від 08 листопада 2016 року та довідкою від 01 листопада 2016 року № 2000/16-вих, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області, проведено перехід з пенсії за віком на довічне грошове утримання згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з поданими документами загальний стаж складає 46 років 03 місяці 22 дні, з них на посаді судді 18 років 08 місяців 12 днів. На підставі заяви від 17 січня 2020 року та довідки від 13 січня 2020 року № 124/20-Вих ОСОБА_1 24 січня 2020 року зроблено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % пенсії від заробітку з 01 січня 2020 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 (далі - Рішення № 2-р/2020) у справі № 1-15/2018 (4086/16) визнано, зокрема, пункт 25 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII таким, що не відповідає Конституції України. Проте, на теперішній час Рішення № 2-р/2020 не містить будь-яких положень щодо порядку його виконання.

На підставі аналізу норм законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом № 1402-VIII, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18 лютого 2020 року, виникає згідно статті 142 Закону № 1402-VIII - у разі зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18 лютого 2020 року та на підставі довідок про суддівську винагороду, в яких складові суддівської винагороди визначаються на момент виникнення права на перерахунок (дата збільшення винагороди, в тому числі її складових також після 18 лютого 2020 року).

Оскільки, після 18 лютого 2020 року змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбувалось, тому, на думку відповідача, позивач не має права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за довідкою від 04 січня 2021 року № 4/21-Вих, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі - ТУ ДСА в Луганській області), станом на 01 січня 2021 року. Таким чином, право на перерахунок довічного утримання відповідно до статті 142 Закону № 1402-VIII виникне при збільшенні після 18 лютого 2020 року розміру суддівської винагороди.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 36-38).

Дослідженням розпорядження Білокуракинського ОУПФУ від 23 серпня 2018 року № 120261, протоколів призначення пенсії з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії, постанови Троїцького районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року в справі № 433/1878/17, залишеної без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку відповідача з 14 січня 2011 року, отримував пенсію по інвалідності на підставі довідки МСЕК від 28 грудня 2010 року серії 10 ААА № 504327 згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 08 листопада 2016 року згідно з заявою ОСОБА_1 від 08 листопада 2016 року та довідкою ТУ ДСА в Луганській області від 01 листопада 2016 року № 2000/16-вих проведено перехід з пенсії за віком на довічне грошове утримання згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Постановою Троїцького районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року в справі № 433/1878/17 зобов`язано Білокуракинське ОУПФУ провести з 08 листопада 2016 року розрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи зі стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зарахувавши половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1975 по 24.06.1979 - 1 рік 10 місяців 27 днів та строк служби на посадах: слідчого відділу внутрішніх справ Троїцького райвиконкому з 01.08.1979 по 04.07.1985 - 5 років 11 місяців 4 дні, старшого слідчого відділу внутрішніх справ Троїцького райвиконкому з 05.07.1985 по 26.08.19930- 8 років 1 місяць 22 дні, заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення відділу внутрішніх справ Троїцького району з 27.08.1993 по 16.10.1996 - 3 роки 1 місяць 20 днів, у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного його розміру, з урахуванням фактично виплаченого.

Внаслідок проведеного перерахунку загальний стаж позивача складає 46 років 3 місяці 22 дні, у тому числі: судді - 37 років 9 місяців 25 днів, військова служба - 2 роки 24 дні.

Білокуракинським ОУПФУ 06.02.2019, 11.03.2019, 24.01.2020 проведено перерахунки довічного грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2019, з 01.02.2019 та з 01.01.2020 відповідно, виходячи з 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (арк. спр. 44-53, 54-57).

Позивач 13 січня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, разом з якою згідно з розпискою-повідомленням надав довідку ТУ ДСА в Луганській області від 04 січня 2021 року № 4/21-Вих (арк. спр. 70-71, 72-73).

Дослідженням довідки ТУ ДСА в Луганській області від 04 січня 2021 року № 4/21-Вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці встановлено, що станом на 01 січня 2021 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 113508,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн, доплата за вислугу років (80 %) - 50448,00 грн. Вказано, що довідка видана на підставі особового рахунку судді, працюючого на відповідній посаді за січень 2021 року (арк. спр. 74).

Рішенням Білокуракинського ОУПФУ від 16 січня 2021 року № 1 позивачу відмовлено в перерахунку довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з тих підстав, що: рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16) не містить положень щодо порядку його виконання; посадовий оклад обчислено у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що суперечить вимогам Закону № 2453-VI.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти задоволення таких вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно з частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно із частиною першою статті 142 Закону № 1402-VI суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VI).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 16-17) зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`яти річного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, яким передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13 червня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Отже, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Таким чином судом встановлено, що з наступного дня після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року в справі № 2-р/2020, тобто з 19 лютого 2020 року, позивач набув право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII, який обумовлений відновленням раніше порушених прав позивача.

Такий висновок суду у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року по зразковій справі № 620/1116/20.

В свою чергу, з наданої до матеріалів справи копії пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що позивачем право на перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці у зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 не реалізовано, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року не здійснений.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 3-1).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 3-1).

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Однак, з вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що позивачем разом із заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання подано довіку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, яка є відмінною від дати, з якої за позивачем виникло право на перерахунок.

Так, разом із заявою від 13 січня 2021 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем подано до відповідача довідку ТУ ДСА в Луганській області від 04 січня 2021 року № 4/21-Вих з інформацією про суддівську винагороду станом на 04 січня 2021 року.

При цьому, після 18 лютого 2020 року - прийняття рішення Конституційним Судом України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, жодних змін розміру складових суддівської винагороди судді не відбувалось. Тому суд погоджується з твердженнями відповідача, що у позивача відсутнє право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2021 року на підставі довідки ТУ ДСА в Луганській області від 04 січня 2021 року № 4/21-Вих.

Суд також зауважує, що для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року у зв`язку з винесенням рішення Конституційним Судом України в справі № 2-р/2020, позивачу на виконання вимог Порядку № 3-1 потрібно разом із заявою про перерахунок грошового утримання судді у відставці подати до відповідачу довіку з інформацією про суддівську винагороду станом на 18 лютого 2020 року. Саме така довідка згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 буде підставою для здійснення відповідного перерахунку.

Підсумовуючи викладене, судом встановлено, що, оскільки позивач звернувся до відповідача без дотримання вимог Порядку № 3-1, у відповідача відсутній обов`язок здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Луганській області від 04 січня 2021 року № 4/21-Вих з 01 січня 2021 року, тому відповідач правомірно відмовив позивачу в здійсненні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2021 року та прийняв рішення від 16 січня 2021 року № 1.

Що стосується посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402 та статті 133 Закону № 2453-VI, суд вважає їх безпідставними оскільки на час прийняття рішення вказані положення вже втратили чинність. Однак, таке порушення, з огляду на встановлені судом обставини, не свідчить про неправильність прийнятого відповідачем рішення від 16 січня 2021 року № 1 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням наведеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду, що позовні вимоги є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що за правилами, визначеними статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 92200, Луганська область селище міського типу Білокуракине, вулиця Історична, будинок 81, код за ЄДРПОУ 41246789) про визнання протиправними та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова